2020-06-29
60
Так виглядала й Дідона, так само
Весело серед юрби виступала, – над царством майбутнім
505 Працю сама доглядала. Сіла у храмі потому,
Коло дверей, на високім престолі, опершись, довкола ж
Варта у зброї. Судила, закони давала, ділила
Нарівно праці тягар або жереб веліла тягнути.
Друзів тут раптом бачить Еней, що в великій надходять
510 Гурмі: Антея, Сергеста, Клоанта хороброго й інших.
Бачить він тевкрів, що вихор розвіяв їх чорний по морю
І по чужих узбережжях, далеких краях порозносив.
Аж остовпів він і сам, і Ахат з ним зі страху і втіхи;
Дуже хотілось їм руки з’єднати, але невідомі
515 Речі гнітили їм страхом серця. Отож непомітно,
В хмару велику повиті, розвідати вийшли, яка ж бо
Доля спіткала мужів, де їх флот, при якім узбережжі,
Що їх сюди привело; бо з усіх кораблів наближались
Вибрані, й ласки благали, й до Храму ішли гомінливо.
520 А як вони, увійшовши, змогли говорить особисто,
Іліоней, найстаріший, спокійно почав промовляти:
|
|
|
«О володарко, якій дав Юпітер нове збудувати
Місто й дав силу по правді народами гордими править, –
Просим тебе, нещасливі троянці, розігнані вітром
525 В хланях морських, відверни ти од суден цих полум’я згубне,
Люд пощади наш побожний і зглянься на нашу недолю.
Ми не прийшли ні залізами нищить лівійських пенатів,
Ні грабувати зухвало й до берега зносити здобич;
Зовсім ми іншої вдачі, пихи у побитих немає.
530 Є десь країна далека, Гесперія зветься у греків,
Давня країна, родючістю й зброєю сильна й могутня.
Жив енотрійський там люд, а нині Італії назву,
Кажуть, од ймення вождя свого внуки дали тій країні.
Ми туди їхали. –
535 І Оріон хмаровшнии неждано, здіймаючи хвилі,
Нас на мілини закинув безвихідні, австрам нестримним
Дав на поталу, по хвилях бурхливих і скелях розвіяв
Непрохідних. Лише жменька мала нас дісталася якось
Вашого берега. Що за народ тут тепер проживає?
540 Що за країна така, що варварські звичаї терпить?
Нас не пускають на берег піщаний, за зброю беруться,
Вийти на землю боронять. Як люди й їх сила не мають
Шани у вас, пом’яніть хоч богів, які правду й неправду
Знають. Еней був наш цар; не було в нас правішого мужа,
545 Ні побожнішого й вищого в війнах і в справі військовій.
Доля якщо зберегла того мужа, й повітрям надземним
Дихає він, і темінь жорстока його не покрила, –
Страху нема в нас. Не будеш і ти нарікати, що перша
Руку ти нам подала. Бо ще в Сікулійській країні
550 Військо, й міста, і славетний Ацест є троянської крові.
|
|
|
Хай нам дозволено буде вітрами пошкоджений флот наш
Витягнуть, в лісі колод нарубати і витесать весла,
Щоб, як віднайдемо тільки царя й товариство, могли ми
Їхать в Італію радо й шукати латинського царства.
555 А як рятунок пропав, і ти, батечку тевкрів найкращий,
В морі лівійськім втопився, й нема для Іула надії,
Хай хоч принаймні на води Сіканії вернемось знову
Ми, до Ацеста-царя, і увійдем в готові оселі,
Звідки прийшли ми». Іліоней так сказав, а дарданці
560 Всі це схвалили.
Коротко в відповідь мовить Дідона, чоло похиливши:
«Виженіть, тевкри, страх із сердець і турботи забудьте!
Долі тягар і недавність держави примушують владно
Так учиняти і скрізь стерегти широчезні кордони.
565 Роду Енея людей хто не знає чи города Трої?
Хто не чував про хоробрих мужів, про пожежу воєнну?
Серце пунійське не з каменю справді, і, не відцуравшись
Міста тірійського, сонце ясних запряга своїх коней.
Схочете, може, в Гесперію їхать, країну велику,
570 Там, де Сатурнові ниви, чи в Ерікса край, до Ацеста,
Володаря, – сприятиму вам я, дам поміч потрібну.
Разом зі мною ви схочете, може, в цім краї осісти, –
Город віддам я, який закладаю; свій флот витягайте:
Будь то чи тевкр, чи тірієць – мені це однаково буде.
575 Хай би й Еней-володар, тим же самим привіяний Нотом,
В край наш прибув. По всіх узбережжях і межах лівійських
Певних людей я пошлю перевірить, чи, кинений морем,
Не заблудивсь він в лісах, чи, може, в містах десь блукає».
Додаток Д: сторінка рукопису з автографом “Стихов на поправку”
Додаток Д. 1.
П арнас! ВѢнчайся ныне олывными вѢкками,
Гордясь, взноси, чело, равняйся с облаками.
А лмазною стезей к нам Аполлон спѢшит,
С Богиней кроткой се! Как Феб с зарей блестит
В еселье в их лицѢ, как свѢт планет сіяет,
Но доблесть их души луча Феба затмѢвает
Л икуй Піерид хор! И в твой священный (лети фортуны в) храм
Отверзт да будет вход всем райським племенам
(Орфей и Амфион стремится к сим мѢстам)
У милен гдѢ Эфир, вихрь, бури поражает,
И нѢжный зефір лиш цвѢточки лобизает.
Из (Из есперидских древ) древ златых (к нам) в сей град Помона плод несет,
Рукой Гиблейскій мед для всѢх с обиліем (тут) ліет.
М инерва Росская к нам обращая взоры
Отрадой дух поит, как цвѢты роса (как слезы цвѢт Авроры)
А рхипелаг дрожит, а Бетских вод брега
Явились в красотѢ, как злачные луга.
Р ифейских гор верхи в весельи нам внимают,
вѢнчаясь крынами, вой вѢтров предирают.
І на хребтѢ нам ДнѢпр веселье с Павлом мчит,
На верх трофей, олив, нас Лавром мир дарит.
И сточник радости и милости святыя
Струями нынѢ ліют нам ПАВЕЛ и МАРІЯ.
П арнасску лиру взяв, пари на Пинд ти Муза,
Воспой Сіонску пѢснь в знак мирна десь союза.
А рхангельским трубам и гласам подрожай,
Вход ПАВЛОВ в Кіев град с МАРІЕЙ величай,
В остав с одра Зевс, отвердиш дверь широку,
В полночный край гряди к Днепровому потоку.
Е диных зрѢти ты Монархов тамо тщись,
Их благоденствіе и Лавры их возвысь.
Л икующій в бронѢ и в мир таясь Марс священный
ПобѢды даруй им, пройством дух возжженный.
И молніи носищѢ перуны им вручи.
На супостатов ты их мышцу ополчи.
М инерва Муз собрав кимвалы громку лиру,
ВѢщайте: щастлив десь, вѢщайте жребій міру.
А рхипелаг, зунд, Понт, Фригійски воды вняв
Полночной славы гром, чудитесь страх пріяв.
Р оссійскій то Монарх четом соединенный,
В священной лѢпотѢ и в бисер обличенный.
И дет чрез хребты шумящаго ДнѢпра,
Ревнуя славѢ он великого Петра,
Я вляет огнь любви геройським чадам славы
Муз благоденствіе ліет в концы державы.
[1] Пассія – особлива церковна служба, яка правиться кожної неділі Великого посту.
|
|
|
[2] Періодологією називався риторичний курс побудови розгорнутих речень за періодичним принципом, коли при повторі однотипних елементів подається розгорнута картина якогось явища.
[3] Секстерн – зошит, котрий складався із 4–6 сторінок. Використовувався також у судочинстві. Секстерни зазвичай зшивалися в актові книги.
[4] Посилання № 371 до сторінки 333.
[5] circumscripte (лат.) – неконкретно, не точно.
[6] Очевидно йдеться про стару назву словацького міста Кошіце (нім. Kaschau). Саме тут містився осередок друкарства, де продукувалися, зокрема, й книги для шкіл. Детальна інформація про це викладена у дослідженні «Geschichte des Buchhandels in Tschechien und in der Slowakei» [221].
[7] Тут і далі переклад Віталія Маслюка.
[8] Вірші “Епілогу” подаємо у власному підрядковому перекладі.
[9] Тут і далі латиномовні твори Іринея Фальковського подаються у перекладах В. Маслюка.
[10] Переклад Віталія Маслюка.
[11] Переклад Віталія Маслюка.
[12] Переклад Віталія Маслюка.
[13] Переклад Віталія Маслюка.
[14] Імітації, наслідування якихось раніших античних творів.
[15] Варіація (лат. Variatio(n)) - це риторична фігура, яка використовувалася, насамперед в античній риториці, для урізноманітнення вислову, варіаціями називалися неочікувані зміни в будові речення, в ритміці фрази чи в підборі слів (http://de.wikipedia.org/wiki/Variatio)
[16] Твори писані без підготовки, імпровізовані.
[17] Можливо і про це колись буде приємно згадати. (Вергілій, Енеїда 1, 203)
[18] Цитата із латиномовної епіграми Джона Овена.
[19] Тут і далі твори Івана Фальковського подано у перекладі Віталія Маслюка.
[20] Переказ байки Езопа новогрецькою мовою П.Цімікалі, переклад на українську мову В.Забаштанського.
