Основні політологічні концепції демократії

Різне теоретичне вирішення суперечності між ідеалом демократії та її реальністю знаходить свій вияв в існуванні багатоманітних концепцій демократії:

Класична ліберальна демократія (рівність, свобода, участь народу у державній владі, мажоритаризм, громадянський консенсус, виборність органів влади, охорона прав меншості). Не пряме, а представницьке народовладдя, і тому роль мас тут є обмеженою і відносно пасивною. Маси вибирають своїх правителів, але не управляють самі. Але в той же час вони мають достатньо широкі і різноманітні можливості для виразу своїх інтересів і переваг. Правління народу, обране народом і для народу.

Подолати недоліки лібералізму покликана концепція плюралістичної демократії - ґрунтується на врахуванні всієї множинності, багатоманітності соціальних інтересів. Основною ознакою її є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади. Прийняття органами влади тих чи інших рішень в таких умовах є результатом взаємодії і конкуренції різних пол. сил, насамперед пол. партій та багатоманітних груп інтересів.Кожна з них впливає на формування політики, проте жодна не займає монопольного становища.

Зростання пол. впливу об'єднань підприємців і профспілок спричинило появу концепції корпоративної демократії: політика має здійснюватись за участю держави та обмеженої кількості наймасовіших і найвпливовіших орг-цій, передусім об'єднань підприємців і профспілок як виразників інтересів широких верств населення. Така політика дістала назву політики соціального партнерства, або трипартизму.

Головною особливістю марксистського розуміння демократії є розгляд її в нерозривному зв'язку з мат. умовами життя сус-ва та його класовою структурою. Марксизм вважає, що в класовому сус-ві демократія є виявом диктатури ек. пануючого класу. Вищим типом пол. демократії марксизм визнає соціалістичну, або пролетарську, демократію..

Політичні принципи демократії

Принципи – основні вихідні положення демократії

1) Ідея народного суверенітету, що передбачає визнання єдиним джерелом і верховним носієм влади в суспільстві є народ. Ця влада неподільна, вона здійснюється безпосередньо самим народом і не може бути передана окремій особі чи органу.

2) Виборність органів влади шляхом народного волевиявлення та їх підконтрольність.

3)Громадянський консенсус, тобто принципова згода основної маси громадян дотримуватися встановлених правових умов.

4)мажоритаризм, тобто правління більшості.

Таким чином, перелічені принципи демократії в узагальненому вигляді формулюються як принцип участі народу у здійсненні державної влади.

5) Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову гілки, що унеможливити зосередження державної влади в одному органі. 

6) Принципи рівності і свободи. Принцип свободи деталізується у конституційно проголошених правах і свободах. Принцип рівності передбачає рівність усіх перед законом та наділення однаковими правами і обов'язками.

7) Пол. та ідейний плюралізм- залучення до пол. життя різних взаємозалежних і водночас автономних пол.груп, ідеї і програми яких постійно змагаються(багатопартійність).

8) Сучасна демократія включає принцип «права не погоджуватись» із думками інших членів чи груп сус-ва.

Проблеми становлення демократії в Україні.

Демократія – форма держ.-пол. устрою, що ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади в сус-ві і його реальній участі у здійсненні держ. влади.

Однією з ознак становлення демократії в Україні є важкі й непослідовні процеси розбудова держави на дем. засадах та формування дем.ї свідомості сус-ва та особистості. 

Головною передумовою руху до демократичної держави є розширення ек. свободи, що в свою чергу, передбачає зміни не тільки інститутів сус-ва, а й усієї системи цінностей і психології людей. Щоб демократія стала в суспільстві реально діючою системою влади, важливо, щоб люди не тільки розуміли сутність її головних принципів, а й були згодні жити згідно з цими принципами – самостійно, з усією повнотою відповідальності, без постійної опіки всесильної влади. Для динамічного розвитку дем.процесів мусить бути певна політична дисципліна народу й достатня пол.культура.

До того ж, якими б невдалими не були спроби щось змінити а Україні, жодна з них не проходить даремно: 1) хоч який непослідовний характер мали реформи вони показали людям необхідність якнайшвидшого звільнення від того становища в якому вони опинилися. 2) виникнення ознак ГС зумовило зміни в соц.-класовій ст-рі, що позитивно вплинуло на формування владних структур, розвиток демократії. 3) демократичний шлях розвитку – прир. істор. процес і всі спроби його відкинути марні.