Розробка схеми функціонального зонування території

 

Головна мета цього етапу проектування - це встановлення взаємного розташування функціональних зон. Основну увагу необхідно приділяти задоволенню вимог кожної функціональної зони до вибраної для розміщення ділянки, а також віддаленості її від інших функціональних зон.

Окремі зони на цьому етапі не деталізуються. На схемі показуються лише контури функціональних зон відповідно до їх розмірів, які визначені попереднім розрахунком балансу території міста і відстанями, що встановлюються на підставі транспортних, санітарно-гігієнічних та інших вимог.

В процесі проектування конфігурація і розміри окремих елементів території, а також їх місце розташування уточнюються і змінюються до моменту, поки вони не набудуть чіткої форми і відповідної площі.

Схема функціонального зонування встановлює територіальне розміщення, необхідні зв'язки і напрями розвитку всіх елементів міста.

У першу чергу вирішується розташування трьох найважливіших зон: сельбищної, виробничої та ландшафтно-рекреаційної.

 

 

Сельбищна зона 

 

Для сельбищної зони бажані ділянки місцевості, найбільш придатні для розміщення забудови з найкращими санітарно-гігієнічними умовами.

З точки зору зручності забудови та трасування мережі вулиць та доріг найбільш зручним є рельєф з ухилом поверхні в межах від 0,5 до 8%.  

Рельєф місцевості впливає на планувальну структуру міста. При виборі ділянки для розміщення сельбіщної зони обов'язково враховується вітровий режим. Територія повинна добре провітрюватися і, у той саме час, бути захищена формами рельєфу від несприятливого впливу потужних та холодних вітрів. Функціональні зони міста слід розташовувати таким чином, щоб пануючі вітри переміщувалися в напрямку від найбільших масивів заміських лісів в напрямку території міста. 

Важливе значення мають умови інсоляції житлових територій. Слід вибирати найбільш теплі і освітлені схили. Найкраще інсолюється територія, що розміщена на схилах південної та південно-східної орієнтації.

Необхідно максимально використовувати існуючі водні простори. Наявність водоймищ поблизу сельбищної території сприятливо впливає на її мікроклімат. 

Сельібищну зону території не можна розміщувати на заболочених та затоплюваних ділянках з паводками 1% забезпеченості.  

Сельбищна зона повинна бути максимально компактна.  Загальноміський центр та житлові райони при складному рельєфі розміщаються на пагорбах, відокремлених один від одного неглибокими тальвегами.  Несприятливі та складні для забудови території необхідно використовувати під відповідні ландшафтно-рекреаційні, або залишати за межами сельбищної зони: між житловими територіями і промисловими районами з організацією на цих територіях санітарно-захисних зон.

Виробнича зона 

 

Промислові території

Взаємне розміщення промислових і сельбищних територій залежить від типу виробництва (його класу шкідливості), величини вантажообігу та площі, яку він займає.

З точки зору доступності зручно розміщувати промислові райони ближче до житлових територій. Але необхідно враховувати шкідливість промислових підприємств, яка може погіршити умови життя населення на прилеглих житлових територіях. Тому віддаленість промислових підприємств від житла і рекреаційних територій регламентується санітарними розривами. 

 

 

 

                Житловий Санітарно- Промисловий

                  район   захисна    район

                                     зона

Відповідно до впливу виробництв на довколишнє середовище промислові підприємства поділяють на п’ять класів шкідливості. При розміщенні промислових районів слід враховувати санітарний розрив у залежності від класу шкідливості підприємств (додаток 1, табл.2).

Включення до одного району підприємств з різними класами шкідливості дозволяє більш економно використовувати територію: при дворядному або трирядному розташуванні підприємств скорочується площа санітарно-захисних зон. В таких випадках в санітарно-захисній зоні більш шкідливого підприємства можуть бути розташовані промислові підприємства, клас шкідливості яких менший лише на одну одиницю, а також якщо їх територія займає менше половини ширини захисної зони більш шкідливого підприємства [ ]. 

Промислові території розміщуються з підвітряного боку відносно сельбищної зони,        або таким чином, щоб переважні вітри переміщувалися в напрямку від сельбищних територій міста в напрямку виробничих територій найвищого класу шкідливості. Виробничі території середнього класу шкідливості бажано розташовувати таким чином, щоб переважні та середні вітри переміщуватися до них в напрямку або від сельбищні території міста, або вздовж цих виробничих та сельбищних територій міста.  В такому випадку може бути створене рівномірне розміщення промислових районів по периметру сельбищної зони, що в свою чергу надасть можливість організувати рівномірне навантаження транспортної мережі міста. При наявності річки підприємства слід розміщувати нижче за течією відносно сельбищної зони.