Та західноукраїнські землі

¾ Західна Україна і геополітичні інтереси СРСР та Німеччини.

¾ Розподіл Польщі.

¾ Радянізація західних областей.

Серед багатьох чинників, що призвели до ІІ-ї світової війни вирішальне значення мали дві дипломатичні угоди, які мали безпосередній вплив на долю українців. 30 вересня 1938 р. була підписана Мюнхенська угода, за якою західні держави намага­лися умиротворити Гітлера. Вони дозволили йому розчленувати Чехословаччину, сподіваючись що це забезпечить мир в Європі. Але ці сподівання були марними. Німеччина не збиралася відмовлятися від політики експансії.

 Наступною жертвою Німеччини мала стати Польща. Гітлер розумів, що напад на Польщу може спричинити війну з Англією та Францією. Саме тому він вирішив забезпечити собі тил на сході. Спроба Гітлера знайти спільну мову зі Сталіним увінчалася повним успіхом. 23 серпня 1939 р. був підписаний радянсько-німецький пакт. За таємним протоколом, оформленим додатково до пакту, пере­дбачалося розмежування сфер інтересів обох держав, за яким Західна Україна поряд з іншими територіями мала ввійти до складу СРСР. Цим актом СРСР дав Гітлеру повну свободу щодо Польщі і тим самим взяв безпосередню участь у розв'язуванні II світової війни. Таким чином, Німеччина і Радянський Союз підписали договір, в якому йшлося про розподіл суверенної держави. Озброєний цим договором, Гітлер розпочав 1 вересня 1939 р. війну проти Польщі.

З перших днів війни події на фронті розвивалися не на ко­ристь Польщі. Німецькі війська швидко просувалися на схід. За таких обставин, згідно з пактом, радянські війська 17 вересня 1939 р. перейшли радянсько-польський кордон і вступили в Західну Україну. Радянське керівництво створило Український фронт, командування яким було доручено С. Тимошенку. Чер­вона Армія швидко просувалася вперед. 17 вересня були захоп­лені Тернопіль, Збараж, Рівне, Дубно. Наступного дня радянські частини вступили в Луцьк, Станіслав, Галич, Сарни; 22 вересня - у Львів; 24 вересня - у Дрогобич. Похід тривав 12 днів. До 29 вересня 1939 р. радянські війська захопили територію понад 190 тис. кв. км. з населенням понад 12 млн. чоловік. Затри тижні Польщі не стало. 28 вересня 1939 р. Німеччина і СРСР підписують новий договір "Про дружбу і кордони". Радянський Союз став союзником Німеччини. Він подавав їй не тільки мо­ральну, а й матеріальну підтримку. СРСР постачав у Німеччину стратегічну сировину. Він не тільки був постачальником влас­ного хліба, але й імпортував гуму і цинк з Англії та бавовну з Америки і експортував їх до Німеччини.

Переважна більшість населення Західної України з радістю зустрічала радянських воїнів. Вийшли з підпілля і активно включилися у створення нових органів влади комуністи. Вони ще не знали, що згодом сталінський режим репресує більшість з них. Нова влада почала свою діяльність з заборони усіх ук­раїнських політичних партій та громадських рухів. 22 жовтня 1939 р. в західноукраїнських землях відбулися вибори депутатів до Народних Зборів. 26 жовтня 1939 р. у Львові розпочали свою роботу Народні Збори Західної України. Збори проголосили встановлення Радянської влади на території Західної України та прийняли Декларацію про входження до складу УРСР. Тери­торія Західної України була поділена на 6 адміністративних областей: Львівську, Станіславську (згодом була перейменована в Івано-Франківську), Волинську, Тернопільську, Рівненську й Дрогобицьку, яка 1959 року була злита з Львівською.

У червні 1940 р., враховуючи домовленості з Німеччиною, Радянський Союз в ультимативній формі зажадав від Румунії повернути Бессарабію і Північну Буковину, населення яких мало мовну та історичну спільність з українським народом. Румунія була ви­мушена задовольнити ці вимоги.

Після приєднання Західної України до СРСР на західноукраїнських землях розпочалися зміни в суспільно-економічному житті. Нова влада здійснює конфіскацію і роз­поділ засобів виробництва та майна, ліквідується приватна власність. Було експропрійовано понад дві тис. промислових підприємств, конфісковано понад мільйон гектарів землі, вели­ку кількість худоби, реманенту. Створювалися колгоспи та МТС, розпочався розподіл житла, розширювалася мережа куль­турно-освітніх закладів. Але слід відзначити, що всі зміни, які відбувалися, проводилися таким чином, щоб зміцнювати нову владу.

Ліквідація старої системи управління супроводжувалася арештами, висланням з краю. Жертвами сталінщини стали пред­ставники інтелігенції, колишні урядовці, громадські і політичні діячі. Нова влада широко застосовувала депортацію. Населення Західної України на собі відчуло наслідки зговору Сталіна з Гітлером. Тому не дивно, що саме тут згодом розпочалася ак­тивна боротьба проти Радянської влади. Боротьба ця велася під керівництвом ОУН.

Таким чином, західноукраїнські землі у 30-ті роки були роз­порошені і перебували у складі сусідніх держав. З початком ІІ-ї світової війни західноукраїнські землі були возз'єднані у межах Радянської України. В економічному, політичному і культурно­му житті краю відбулися позитивні зрушення. Але вони були затьмарені масовими репресіями по відношенню до ні в чому не винних людей. На Західну Україну поширився сталінський то­талітарний режим.