2020-09-24
114
Для лікування ЛГМ використовують три варіанта терапії: опромінення, ПХТ та комбінацію опромінення та хіміотерапії. Сучасні рекомендації щодо лікування ЛГМ є такими:
1. Стадія I A / II A -субтотальне опромінення лімфатичних вузлів.
2. Стадія I B / II B - комбінована терапія.
3. Стадія III A / II B - ПХТ. У хворих з мінімальним ураженням черевної порожнини, виявленим на лапаротомії, та стадією III А можна застосовувати субтотальне або тотальне опромінення лімфовузлів.
4. Пухлина середостіння великої маси - комбінована терапія.
5. Стадія III B / IV - ПХТ.
Променева терапія хворих на ЛГМ включає до себе опромінення уражених ділянок та субтотальне або тотальне опромінення зон можливого метастазування.
Вибір ХТ для лікування ЛГМ повинен бути індивідуалізованим у відповідністю зі стадією захворювання. До схем ХТ, що використовуються найбільш часто при ЛГМ відносяться МОРР (ембіхін, онковін, прокарбазін, преднізолон), АВVД (адріаміцин, блеоміцин, вінбластін, дакарбазін).
Про вилікування хворого від ЛГМ можна говорити, якщо відсутність проявів захворювання спостерігається протягом 10 років і більше.
До найбільш значних факторів несприятливого прогнозу при ЛГМ відносяться:
1. об’єм пухлини;
2. стадія процесу;
3. наявність В-симптомів (зазвичай свідчить про великий об’єм пухлини);
4. низький гематокрит та високий рівень лактатдегідрогенази;
5. гістологічний тип пухлини.
Основним видом лікування НҐЛ є ПХТ, яка у ряді випадків проводиться у поєднанні з опроміненням.
При ранніх стадіях (IA та IIA) лімфоми проміжнього/високого ступеня злоякісності (крім лімфобластичної лімфоми, лімфоми Беркітта) зазвичай призначається комбінація ПХТ та опромінення ділянок ураження. Якщо повна ремісія досягнута і триває понад 2 роки, то на відміну від лімфом низького ступеня злоякісності, ймовірність їх вилікування є високою.
При лікуванні продвинутих стадій НҐЛ проміжнього/високого ступеня злоякісності призначається ПХТ (АСОР - адріаміцин, циклофосфан, онковін, преднізолон).
У хворих з повною відповіддю після 4-х курсів ПХТ імовірність тривалої повної ремісії є найбільшою. Всі такі хворі отримують 2 додаткових циклу ХТ. Подальша підтримуюча терапія не має смислу.
В цілому, у хворих НҐЛ низького степеню злоякісності медіана виживання складає 6 років. Ці відомості підкреслюють той факт, що хоч більшість низькозлоякісних лімфом відповідають на ХТ, остання носить паліативний характер і не може вилікувати хворого від лімфоми на тривалий термін.
Фактично хворі на низькозлоякісні НҐЛ можуть не потребувати терапії багато років після постановки діагнозу. Але, пацієнтам, що мають В-симптоми або лімфоаденопатію чи цитопенію, які супроводжуються клінічними симптомами, часто призначаються паліативні променева та ХТ. Це часто веде до клінічного поліпшення, але не покращує виживання хворих.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Відмінною рисою ліфогранулематозу є наявність:
a) клітин Пірогова – Ланханса
b) клітин Педжета
c) клітин Ашкеназі
d) клітин Березовського–Штернберга
2. Синонімом терміну «клітина Березовського-Штернберга» є термін:
a) клітина Хюртля
b) клітина Ріда-Штернберга
c) клітина Кульчитського
d) правильної відповіді немає
3. Гістологічна картина, що характеризується вираженою проліферацією лімфоїдних елементів і гістіоцитів з невеликою кількістю кліток Березовського-Штернберга, властива:
a) лімфогістіоцитарному варіанту
b) нодулярно-склеротичному варіанту
c) змішано-клітинному варіанту
d) лімфоїдному виснаженню
4. Гістологічна картина з появою грубоволокнистих прошарків колагенової тканини, що розділяють лімфатичний вузол на окремі ділянки, з наявністю кліток Березовського-Штернберга, вогнищ некрозу, нейтрофілів і гістіоцитів є характерною для:
a) лімфогістіоцитарного варіанта
b) нодулярно-склеротичного варіанта
c) змішано-клітинному варіанта
d) лімфоїдного виснаження
5. Гістологічна картина лімфатичного вузла з безладним розвитком сполучної тканини різким зменшенням загального числа клітин на тлі проліферації клетин Березовського-Штернберга і атипових гістіоцитів є характерною для:
a. лімфогістіоцитарного варіанта
b. нодулярно-склеротичного варіанта
c. змішано-клітинному варіанта
d. лімфоїдного виснаження
6. Строкатість гістологічної картини з великою кількістю клітин Березовського-Штернберга і окремими вогнищами некрозу є характерною для:
a. лімфогістіоцитарного варіанта
b. нодулярно-склеротичного варіанта
c. змішано-клітинному варіанта
d. лімфоїдного виснаження
7. Максимальна захворюваність на лімфогранулематоз спостерігається:
a) у віці до 13 років
b) у 15-30 років і після 55 років
c) після 70 років
d) захворюваність практично однакова у всіх вікових групах
8. Заходи з профілактики лімфогранулематозу:
a) дотримання гігієни праці
b) відмова від куріння
c) профілактика вірусних інфекцій
d) заходи з профілактики не розроблені
9. При лімфогранулематозі, як правило, першими уражаються лімфатичні вузли:
a) шиї
b) пахвові
c) зачеревні і медіастинальні
d) пахові
10. Диференціальну діагностику лімфогранулематозу необхідно проводити з такими захворюваннями, як:
a) неходжскінські лімфоми
b) лімфаденіт
c) метастатичне ураження лімфатичних вузлів солідними пухлинами
d) зі всіма вище перерахованими патологічними процесами
11. Несприятливий вплив на перебіг лимфогрануломатоза надає:
a) вагітність
b) сонячна радіація
c) фізіопроцедури
d) все перераховане
Хворий скаржиться на збільшення лімфатичних вузлів у правій пахвовій ділянці. При інцизійній біопсії поставлений діагноз лімфогранулематоз. Ураження інших груп лімфатичних вузлів і внутрішніх органів не виявлено. Визначіть стадію захворювання.
a) I
b) II
c) III
d) IV
13. У хворого на лімфогранулематоз є ураження шийних лімфатичних вузлів праворуч, пахвових вузлів з обох боків. Визначіть стадію:
a) I
b) II
c) III
d) IV
14. У хворого на лімфогранулематоз є ураження лімфатичних вузлів кореня правої легені, лімфатичних вузлів середостіння, виделкової залози, селезінки, підшлункової залози. Визначіть стадію захворювання:
a) I
b) II
c) III
d) IV
15. У хворого на лімфогранулематоз є ураження парааортальных, правих загальних клубових (подвздошних) і паратрахеальних лімфатичних вузлів. Визначіть стадію захворювання: I
a) II
b) III
c) IV
16. Для лікування лімфогранулематозу використовується:
a) хірургічний метод
b) хіміотерапевтичний метод
c) променевий метод
d) поєднання хіміотерапевтичного і променевого (комбінований)
e) все окрім хірургічного.
