Кібернетичні вимоги до кредитно-модульного навчання

Структура управлінського процесу

Відомо, що управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю корегування, який мобілізує певну групу людей на досягнення поставлених цілей у заданому виді діяльності.

Плануванням, на основі встановлення вихідного стану об’єкта управління, визначаються цілі і завдання його розвитку, складається програма дій. З допомогою планування керівник мисленно осягає зміст майбутньої діяльності, складає план, прогнозує її кінцеві результати.

Організаційний аспект в управлінні передбачає створення певної системної структури із суб’єктів і об’єктів для досягнення поставлених цілей, визначення функціональних взаємодій, завдань для виконання.

Найкращі плани і найбільш досконала організація зазнають невдач без відповідної мотивації, яка передбачає з’ясування і задоволення потреб виконавців у процесі успішної реалізації ними визначених завдань.

Управлінський цикл закінчується контролем, за допомогою якого, зрештою, перевіряється стан виконання поставлених завдань, досягнення проміжних і кінцевих результатів, створюється можливість корекції заданого курсу. Для здійснення контролю потрібно встановити стандарти, нормативи даного виду діяльності, щоб автоматизувати оцінку досягнутого рівня, порівнюючи його їз запланованими нормативами. Контроль використовується не лише для оцінки ефективності функціонування даної системи, а й дозволяє вносити необхідні корективи обраного курсу, переглядати та уточнювати тактичні і стратегічні цілі.

Отже, кібернетика ставить перед управлінським процесом систему вимог: визначення цілей і завдань управління, встановлення вихідних позицій об’єкта управління, складання програми дій, організація її виконання, систематичний зворотний зв’язок про стан реалізації програми, мотивація виконавців, контроль і корекція.

Виховання, навчання, і розвиток суб”єктів учіння є одним із найголовніших видів людської діяльності, який реалізується за законами науки управління. Ця діяльність є однією з найскладніших у суспільстві, оскільки торкається найчутливішої і найскладнішої його сфери – формування особистості, особистісних взаємин, взаємовідносин в системах: суб’єкт-суб’єкт, суб’єкт-природа, суб’єкт-техніка, суб’єкт-нація, суб’єкт-держава. Складність навчально-виховного процесу посилюється ще й тим, що тут переплітається декілька субпроцесів: навчання і учіння, навчанння і розвиток, навчання і виховання, виховання і самовиховання та ін. Управлінська освітня система певним чином ієрархізована і складається з таких рівнів: державний, обласний, районний, навчальний заклад, навчальне заняття, яке є первинною ланкою і опорою цієї системи є першою сходинкою управлінської освітньої системи.

Абстрагуючись від соціально-економічного та психолого- педагогічного аспектів навчально-виховного процесу, проаналізуємо його відповідно до управлінських вимог.