Мотиваційна основа управління

Мотивація– процес стимулювання студентів до навчально-пізнавальної діяльності, яка спрямована на досягнення визначених цілей і завдань.

Основою мотивації учіння студентів є їхні різноманітні потреби та інтереси, врахування і задоволення яких суттєво поліпшує не лише якісні показники у навчанні і розвитку, а й полегшує процес управління всіма компонентами навчально-пізнавальної діяльності суб’єктів учіння, оскільки задіюються самоорганізуючі фактори, які дозволяють викладачеві перевести навчання у площину гуманної педагогіки. Співвідношення між використанням елементів авторитарної чи гуманної педагогіки власне й залежить від можливостей і вміння викладача задіяти якомога більше мотиваційних компонентів на всіх етапах засвоєння знань. Одними повчаннями неможливо нав’язати певну філософію освіти, до неї треба підійти через інтереси, внутрішні побудження і тих, хто вчиться, і тих, хто навчає. Добре, коли пізнавальні мотиви підсилюються суспільними, тобто в процесі державотворення роблять ставку на інтелектуальні сили нації й відповідним чином винагороджують їх внесок у суспільно-економічний розвиток країни. Тоді у державі формується відповідне інтелектуальне поле, адекватна йому суспільна думка, які постійно живлять пізнавальні мотиви, змобілізовують і підсилюють їх. На жаль, нинішній соціально-економічний стан нашої країни, болісні процеси перехідного періоду в державотворенні не тільки не стимулюють росту інтелектуального фону держави, а виконують протилежну функцію. Віриться, що це тимчасовий стан, який вимагає значної мобілізаційної роботи освітян, всієї інтелігенції, бо прорив, вихід з кризи можливий лише за умови, коли управлятимуть у державі добре підготовлені фахівці, з високим інтелектуальним потенціалом, жертовні і патріотично зорієнтовані.

Сьогоднішня криза економіки поглиблює кризові явища в освіті і навчанні, а занепад освіти приводить до ще більшого розвалу економіки. Яку ж ланку витягувати, щоб розірвати цю замкнену систему? Кому нині віддати пріоритети: освіті чи економіці? Вочевидь, що подальший занепад освіти – це трагедія суспільства і за будь-яких обставин освітні компоненти не можна послаблювати.

На нинішньому етапі розвитку країни в іерархії мотивів домінуючу роль відіграватимуть пізнавально-інтелектуальні та професійні. Щоб повніше задіяти пізнавально-інтелектуальні мотиви потрібно: по-перше, використовувати всі цікаві елементи знань з даного предмета, по-друге, вміло моделювати проблемні ситуації, втягувати студентів в активну пошукову діяльність, задіюючи всі компоненти психічного розвитку; по-третє, важливою складовою побудження студентів до учіння виступає повномасштабна реалізація всіх етапів управлінського циклу у засвоєнні знань, серед яких вагомий внесок у мобілізацію внутрішніх мотиваційних сил приносять оцінювальні дії викладача. Оцінювання – це багатогранний психолого-педагогічний процес, який у досвідченого викладача є відповідним стимулом до систематичної розумової праці студента або ж, при невмілому застосуванні, виконує зворотню дію.

Оцінювання за модульним принципом навчання включає в себе:

· визначення і адаптацію до кожної оцінки нормативної складової навчальної дисципліни (освітніх стандартів) і проекція їх на кожний модуль;

· донесення до студентів змісту знань, адекватних тій чи іншій оцінці;

· використання різних форм оцінювання (тести, залік, контрольна робота тощо);

· вибір системи опорних оцінок з кожної навчальної дисципліни, які відповідають його специфіці, забезпечують цілісне і об’єктивне оцінювання кожного студента і є посильною для реалізації викладачем;

· встановлення коефіцієнта вагомості кожної з опорних оцінок і математичного механізму їх підсумування за кожний модуль і навчальну дисципліну загалом;

· встановленння математичних підходів до визначення рейтингового показника студента;

· коментування виставленої оцінки (співставлення реальних знань з визначеними стандартами та змістом кожної оцінки).

При дотриманні цих вимог процес оцінювання виконуватиме відповідні мотиваційні функції, спонукатиме студентів до систематичної розумової праці, спричинює саморух до пізнання, до саморозвитку і самозбагачення, самоактуалізує студентів.

Позитивну роль у самомобілізації внутрішніх побуджень студентів до учіння виконує професійна компонента. Цілеспрямована робота навчального закладу з актуалізації професійних інтересів і побуджень готує студентів до усвідомленого вибору вибіркових навчальних дисциплін.