2020-09-24
65
Контроль за навчально-виховною діяльністю студента – це процес, який забезпечує досягнення викладачами і студентами поставлених цілей, а також дозволяє виявити проблеми до того, як вони стають серйозною перешкодою у навчанні, він використовується для вчасного стимулювання учіння студентів.
Процес контролю передбачає встановлення державних навчальних стандартів з кожної дисципліни, вимірювання фактично досягнутих результатів і проведення корекції тоді, коли одержані результати суттєво відрізняються від нормативів.
Контроль є фундаментальним елементом управлінського процесу, без нього не обходиться ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивація, бо вони є невід’ємними елементами загальної системи контролю.
У вищих навчальних закладах використовуються такі види контролю: попередній, поточний, модульний, семестровий, річний, контроль залишкових знань, державна атестація. Як уже зазначалося, управлінський процес починається із з’ясування вихідного стану системи, тобто попередній контроль є невід’ємною частиною планування. Як правило, викладачі нехтують цим видом контролю (важко визначити опорні знання, практичні дії, особливо, якщо предмет викладається вперше, відсутні відповідні матеріали для організації контролю тощо), в результаті багато втрачається під час організації засвоєння нових знань. Йдеться про те, що вивчення будь-якої навчальної дисципліни опирається на раніше засвоєні знання. Наприклад, перед вивченням “Мікроекономіки” потрібно не лише зактуалізувати головні економічні поняття, які вивчалися в школі, а й повторити відповідні математичні знання. Модульний принцип навчання дозволяє виділити головні знання, практичні дії у кожній логічно завершеній сукупності знань і систематично проводити актуалізацію опорних знань, організовувати планове помодульне повторення головного навчального матеріалу і тим самим зміцнювати нейронні зв”язки пам”яті, здійснювати самоконтроль залишкових знань.
Як і будь-яка технологія навчання, кредитно-модульна навчальна система пропонує свої підходи до контролю та оцінювання знань студентів, в тому числі й тих, які актуалізуються або включаються у планове повторення. Основними недоліками традиційної навчальної системи в частині реалізації контрольних функцій за результатами навчання студентів є:
· відсутність, адаптованих до можливостей студентів і адекватних до вимог професії, критеріїв оцінювання;
· епізодичний характер оцінювання, низька кореляція між поточним і сесійним оцінюванням;
· слабка мотивація студентів до систематичної навчальної праці;
· великий масив навчального матеріалу, який необхідно засвоїти перед екзаменом, оцінювання “миттєвих знань”, які не доводяться до повного засвоєння студентами;
· недостатня зінтегрованість суміжних навчальнх дисциплін не дозволяє максимально генералізувати навчальний матеріал, полегшити його запам’ятовування, а відтак і об’єктивне оцінювання.
Введенням всеєвропейської системи накопичення і зарахування кредитів (ЄСПК) певною мірою розв’язуються означені проблеми. У цій системі час вивчення навчальних дисциплін виражається у кредитах (1 кредит=27 год), визначається річне повне навчальне навантаження студента (60 кредитів). Кредити зараховуються студентам лише за успішні результати у навчанні. Таким чином, кредитні підходи спонукають студентів добровільно обирати для вивчення і засвоєння обмежену кількість навчальних дисциплін, брати відповідні зобов’язання щодо їх якісного засвоєння у визначений час, про що засвідчуватимуть об’єктивно складені екзамени. Уніфікується й шкала оцінювання.
Введення лише кредиту не вносить докорінних змін в організацію навчального процесу, який, як правило, проводиться за методом “чорного ящика”, тобто викладачів цікавлять лише кінцеві результати у засвоєнні знань, які контролюються за допомогою заліків та екзаменів.
Відомі педагоги М.Пирогов, К.Ушинський, П.Каптєрєв та ін. у свій час піддавали критиці “екзаменаційний напрям” як “офіційний звіт про знання”, як контроль “миттєвих знань”. Іспит, за їх глибоким переконанням, це значна частина часу, що відбирається від навчального процесу і підготовка до іспитів, як правило, поспішна, безсистемна; іспити викликають “штучне збудження в учнів сил, напруги, що шкодить здоров’ю” (П.Каптєрєв); відповіді на іспитах бувають випадковими і не можуть бути надійними показниками зусиль учителя й учня впродовж року (П.Каптєрєв, В.Стоюнін) [6, c.9].
На наш погляд, управління навчанням студентів за принципом “чорного ящика” не є ефективним. Педагоги повинні шукати ефективні методи управління навчально–пізнавальною діяльністю студентів загалом, а не тільки здійснювати контроль за її результатами. Більш ефективним у навчанні є управління за принципом “ білого” (прозорого) ящика, відповідно до якого оптимальні навчальні результати забезпечуються ефективним управлінням не лише навчальним процесом, а й учінням студентів.
Моделювання навчального процесу за принципом “білого ящика” проводиться відповідно до таких вимог:
· визначення цілей навчання;
· встановлення вихідного стану навчального процесу;
· визначення програми дій;
· забезпечення систематичного зворотного зв’язку;
· оперативне коректування навчального процесу відповідно до сигналів зворотної інформації [10, c.45].
Кібернетичним вимогам до навчального процесу найбільш відповідає модульна технологія, яка дозволяє організувати засвоєння навчального матеріалу у дискретно – неперервному полі за програмою, яка складається з логічно завершених частин (модулів), із структурованим змістом та цілісним навчально – управлінським циклом кожного модуля. Логічно завершена частина навчальної дисципліни (модуль) тісно взаємопов’язана з часом, що відводиться на її засвоєння (кредит), особливо, якщо під час обчислення кредитного часу використовувати європейські підходи. Саме 1 кредит (27 год) є тим оптимальним часом, який необхідно виділити протягом місяця для успішного засвоєння логічно завершеної частини навчальної дисципліни (модуля), причому 16 год виділяється на аудиторне навчання (2 пари протягом тижня), а 11 год – на самостійну роботу студента. За таких підходів модульний контроль здійснюватиметься щомісяця.
Модульна технологія забезпечує дотримання психолого-педагогічних вимог до організації засвоєння визначеної сукупності елементів знань, оперативне управління навчальним процесом, а також спонукає студентів до систематичної навчальної праці і робить її посильною. Модульна технологія передбачає не лише організацію повного засвоєння визначених знань, а й дієвий контроль за станом їх засвоєння кожним студентом. Є різні підходи до проведення контролю і оцінювання знань. Так, у вищих закладах освіти США контроль за набуттям знань студентами є максимально комп’ютеризований і досконалий. Тестування на заняттях за допомогою комп’ютерів займає: поточне – 5-10хв., проміжне (або рубіжне) – 15-20 хв. Крім того, щотижня студенти вдома виконують письмові тести за завданнями викладача, 3-4 рази на семестр (один раз на місяць) проводиться письмове тестування по 30-50 хв. (при цьому студенту зараховуються три кращих результати з 4- тестів), а в кінці семестру – фінальний (підсумковий) екзамен або залік з письмовим тестом (на 2-3 год.).
Під час виставлення підсумкової оцінки за навчальну дисципліну враховується:
· відвідування лекцій – 5%;
· відвідування семінарів, практичних чи лабораторних занять – 25%;
· щотижневі домашні (комп’ютерні або письмові) тести (за завданнями викладача) – 15%;
· три кращих результати щомісячних письмових тестів з 4-х – 30%;
· фінальний екзамен або залік із письмовим тестом – 25%.
Якщо студент набрав в кінці семестру з пройденого курсу менше 60%, то курс йому не зараховується і його треба проходити знову. Студентам за пройдений курс виставляються оцінки відповідно до набраної кількості відсотків. Наприклад, якщо студент набирає 90% і більше, він отримує оцінку “А” [7, с.43].
Таким чином, якщо відвідувати всі лекції, практичні та семінарські заняття і протягом семестру успішно виконати завдання трьох письмових тестів (разом 60%), то знання студента оцінюються найнижчою позитивною оцінкою D – “курс пройдено”. У цьому прослідковується логічний взаємозв”язок між відвідуванням навчальних занять і щомісячними (модульними) тестовими випробуваннями. Вагоме місце в оцінці займають результати виконання студентом тестових завдань в домашніх умовах (15%).
До речі, у вищих навчальних закладах України широко розвивається американська модель оцінювання: 100 балів розсіюється між різними видами навчальної діяльності студента. Наприклад, екзамен – 30 балів, виступ на семінарі – 7 балів, виступ з фрагментом занять за фахом – 6 балів, виконання завдань однієї контрольної роботи – 5 балів, повідомлення з теми семінару – 4 бали, доповнення виступу, участь в дискусії – 3 бали, написання і захист рефератів (на задану тему та із самостійно обраної теми) – відповідно 10 і 15 балів, участь в обговоренні розв’язку завдань – 1 бал [ 9,с. 299].
У вищенаведених варіантах можна простежити такі спільні концептуальні підходи:
· разом з результатами навчання оцінюються в балах і різні його види з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, в тому числі й відвідування навчальних занять (американська модель);
· всі види оцінювання складають сумарно 100 балів;
· на фінальний екзамен відводиться від 
до 
усієї сукупності балів;
· визначається оптимальна кількість балів, яка дозволяє студентові автоматично одержати позитивну оцінку за вивчену навчальну дисципліну.
Основні недоліки такої оцінювальної системи:
· формалізм – оцінюється дискретна активність студента, а не системні знання;
· відволікання викладача від виконання основної функції аудиторних навчальних занять організації повноцінного процесу засвоєння знань;
· невідповідність між оцінюванням різних видів діяльності уможливлює одержання високої оцінки ще до екзамену, причому за поодинокі відповіді, не демонструючи системних знань;
· вища оцінка встановлюється не за більш глибокі і міцні знання, а з формальних причин (більшу активність на заняттях, більшу кількість написаних рефератів тощо).
Для моделювання ефективної контрольно-оцінювальної системи за модульним принципом потрібно:
· здійснити модульний розподіл навчальної дисципліни на логічно завершені частини;
· у кожному модулі виділити структуру елементів знань, практичних дій і генералізувати їх;
· виділити ядро знань, практичних дій модуля для повного засвоєння з базовою оцінкою “задовільно”;
· визначити параметри для контролю (теоретичні елементи знань, навички і вміння, аудіювання, результати самостійної та науково-дослідної роботи, олімпіад тощо);
· для кожного з визначених контрольних параметрів встановити максимальну кількість балів, визначити кількісні співвідношення між ними з таким розрахунком, щоб ядро знань становило 60% від усіх можливих балів;
· визначити модульну кількість головних знань, практичних дій для актуалізації і планового повторення, знайти їх місце в структурі підконтрольних нових знаннєвих елементів;
· провести предметну генералізацію знань, практичних дій, визначитися з формами контролю.
Звісно, що ядро знань, практичних дій з кожної навчальної дисципліни та циклів підготовки (базова оцінка “задовільно”) повинні бути уніфікованими на державному рівні і бути складовою державного стандарту.
Тоді одержані кредити за виконану студентами роботу і засвоєні знання з того чи іншого освітньо-кваліфікаційного рівня стануть об’єктивними критеріями порівнюваності різних вищих заходів освіти і ваговим чинником зближення освітніх систем європейських країн.
Цьому сприятиме уніфікація шкали оцінювання, приведення її до європейських вимог, тим більше, що шкала оцінювання ЕСТS є більш глибокою і диференційованою, ніж українська. У ній є п”ять позитивних оцінок (А–“відмінно”, В–“дуже добре”, С–“добре”, D–“задовільно”, Е–“достатньо”) і дві – негативні (FX і F “незадовільно”). Узагальнена крива Гауса нормального розподілу студентів (у відсотках), які зазвичай досягають відповідної оцінки в країнах Болонського процесу, має такий вигляд (мал.2):
30
25
10
F Fx E D C B A
Мал.2
Таким чином, система ЕСТS дає лише позитивні результати, нормальний розподіл успішності студентів засвідчує про об’єктивність контролю і відбір на навчання у вищі заклади освіти добре підготовлених випускників середньої школи з високими інтелектуальними можливостями та правильним вибором майбутньої професії.
