Японська модель

Передбачає об’єднання бізнесу окремих компаній в групи та концентрацію власності в руках середніх та великих інвесторів з перехресним володінням компаніями-учасниками.

Рис. 6.6. Позитивні та негативні сторони використання японської моделі корпоративного управління

Рис. 6.7. Визначальні особливості японської моделі корпоративного управління

Важливо зазначити, що соціальні зобов’язання посідають значне місце і є чи не кінцевою метою діяльності товариства за даної моделі корпоративного управління.

4. Системи інсайдерів та аутсайдерів.

Спільні параметри японської та німецької моделей є складовими систем інсайдерів, де право власності та контроль над корпорацією перебувають у руках досить однорідних груп інсайдерів. Інколи підкреслюють, що цю систему «засновано на відносинах» і її наріжним каменем є максимізація добробуту не лише акціонерів, а й трудового колективу, держави, загалом всіх учасників корпорації.

Рис. 6.8. Основні особливості функціонування систем інсайдерів

Система аутсайдерів – це ринково орієнтована система корпоративного управління, яка націлена на максимальне та пріоритетне задоволення інтересів акціонерів. Має свої особливості і структура акціонерної власності: спостерігається постійна тенденція до зростання кількості та частки інституційних інвесторів, з одночасним перебуванням значної частини цінних паперів у руках великої кількості індивідуальних інвесторів.

Рис. 6.9. Основні особливості функціонування систем аутсайдерів

5. Перехідна модель корпоративного управління.

Дані моделі притаманні перехідним економікам (Україна, РФ та інші країни Центральної та Східної Європи) та характеризуються змішаним типом вихідних моделей корпоративного управління.

Рис. 6.10. Основні спільні риси перехідних моделей корпоративного управління

Рис. 6.11. Особливості розвитку корпоративного управління в перехідних моделях

Дані моделі розглянемо на прикладі української національної моделі корпоративного управління, що знаходиться на стадії постійної трансформації та вдосконалення.

Рис. 6.12. Особливості української моделі корпоративного управління

Як і для інших перехідних моделей, для української моделі значною мірою притаманна постійна гармонізація законодавства та приведення його до відповідності міжнародним вимогам і стандартам.

Рис. 6.13. Стратегічні напрями розвитку системи корпоративного управління в Україні

? Питання для обміркування та самоконтролю

1. Дайте характеристику моделей корпоративного управління.

2. В чому особливість англо-американської моделі корпоративного управління?

3. Чим відрізняється західноєвропейська (німецька) модель від англо – американської?

4. Дайте характеристику японській моделі корпоративного управління.

5. Охарактеризуйте системи інсайдерів та аутсайдерів.

6. Дайте визначення «перехідній моделі» корпоративного управління і наведіть приклади.

ТЕМА 7. Статус акціонера та захист його прав

План лекції

1. Права акціонерів.

2. Захист прав меншості в акціонерному товаристві.

3. Права акціонера та угоди товариства.

4. Способи захисту прав акціонерів.

5. Особливості правового захисту засновників акціонерного товариства.

& 1-4, 9-12, 14, 16-18

Міні-лексикон: акціонери товариства, права акціонерів, повідомлення акціонерам, обов'язковий викуп акцій, контрольний пакет акцій, інсайдерська інформація, наглядова рада акціонерного товариства, засновники акціонерного товариства.

2

7.1. Права акціонерів

Права акціонерів на сьогодні визначені в ст. 116 Цивільного Кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, статтях 10, 21, 38, 39 Закону України «Про господарські товариства», ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та в інших актах законодавства.

Рис. 7.1. Права акціонерів згідно з чинним законодавством

Особливо відзначити, що права акціонерів, з деякими відмінностями, визначені також Законом України «Про акціонерні товариства», редакція від 17.09.08, що набирає чинності 29.04.09, а саме в статті 25 цього закону.

Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Рис. 7.2. Права акціонерів - власників простих акцій, згідно з ЗУ «Про акціонерні товариства»

Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав. У статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру-власнику кожного класу привілейованих акцій. Одна привілейована акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання.

Статутом акціонерного товариства може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів - разом чи окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

Рис. 7.3. Питання, щодо яких власники привілейованих акцій мають право голосу

7.2. Захист прав меншості в акціонерному товаристві.

Рис. 7.4. Способи захисту прав міноритаріїв за ЗУ «Про акціонерні товариства»

Рис. 7.5. Передумови послаблення захисту прав акціонерів меншості

Рис. 7.6. Мотиви та можливості міноритаріїв при купівлі акцій, враховуючи рівень захисту прав, встановлений чинним законодавством

Недотримання передбаченого законом або статутом порядку укладення угод є, як свідчить практика, найпоширенішими порушеннями у діяльності акціонерних товариств.

Контроль за порядком реалізації угод від імені товаритсва за сучасних умов провадиться з огляду на наступне:

· Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням);

· У реальному житті АТ набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки (тобто відповідно до ст. 41 ЦК укладає угоди) через голову правління або представника, якому голова правління надав відповідне доручення на здійснення тих чи інших дій;

· Такі повноваження голови правління передбачені ст. 48 Закону України “Про господарські товариства”, згідно з якою він має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства;

· Закон “Про господарські товариства” передбачає можливість обмеження повноважень голови правління на укладення тих чи інших угод;

· Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

· Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження.

Підвищенню рівня регламентації порядку укладення угод від імені акціонерного товариства сприяло б прийняття відповідного внутрішнього нормативного документу (наприклад, положення про угоди).

Рис. 7.7. Визначальні аспекти, що мають регламентуватися Положенням про угоди АТ

ЗУ «Про акціонерні товариства», хоч і не фіксує в загальному списку за Загальними зборами в межах їх компетенції можливість затвердження договорів (угод), але й не виключає віднесення цього питання до виключної компетенції Загальних зборів пунктом 4 статті 33 даного закону. ЗУ «Про акціонерні товариства» в розділі XIII регламентує порядок та обсяг прав акціонерів при укладанні значних правочинів.

Рис. 7.8. Умови вчинення значних правочинів за ЗУ «Про акціонерні товариства»

7.4. Способи захисту прав акціонерів.

Рис. 7.9. Класифікація способів захисту прав акціонерів за інституційною ознакою

Рис. 7.10. Класифікація способів захисту прав акціонерів за правовою ознакою

Закон України «Про акціонерні товариства» має на меті підвищення стандартів захисту прав акціонерів зокрема:

а) Містить положення про захист від розмивання часток акціонерів у капіталі товариства та від вилучення активів;

б) Більш чітко визначає повноваження різних органів товариства;

в) Вимагає прийняття спостережною радою, а у певних випадках - загальними зборами акціонерів рішень про укладення значних угод та угод, у вчиненні яких є заінтересованість;

г) З метою захисту інтересів кредиторів обмежує виплату дивідендів та придбання товариством власних акцій у разі неплатоспроможності товариства;

д) Передбачає право акціонерів вимагати оцінки та викупу товариством належних їм акцій, якщо на загальних зборах вони голосували проти реорганізації, укладення значної угоди або внесення до статуту змін, якими обмежуються їхні права;

е) Визначає переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються, та встановлює порядок його реалізації;

є) Забороняє розміщення акцій за ціною, нижчою за ринкову, крім деяких випадків;

ж) Вимагає застосування кумулятивного голосування при обранні членів спостережної ради, при якому кількість акцій, що належать акціонеру, помножується на кількість місць в раді, та акціонеру надається право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата чи розподілити їх між декількома кандидатами;

з) Містить визначення афілійованих осіб та встановлює обов’язок розкриття інформації про свою афілійованість;

і) Надає акціонерам право звертатися до суду з позовом про відшкодування завданих акціонерному товариству збитків;

ї) Передбачає порядок придбання контрольного пакету акцій товариства та наслідки такого придбання.

7.5. Особливості правового захисту засновників акціонерного товариства

Рис. 7.11. Суб’єкти, що визнаються засновниками акціонерного товариства за Законом «Про акціонерні товариства»

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. Засновниками може укладатися засновницький договір.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні:

· Провести закрите (приватне) розміщення його акцій;

· Провести установчі збори;

· Здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.

Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню. У разі заснування товариства однією особою засновницький договір не укладається.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

Рис. 7.12. Особливості правового захисту засновників акціонерного товариства згідно з Законом «Про акціонерні товариства»

Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень.

Після державної реєстрації товариства правове положення засновників і інших акціонерів товариства стає практично однаковим – вони мають рівні права й обов’язки, що випливають з володіння акціями.

? Питання для обміркування та самоконтролю

1. Чим забезпечені права акціонерів?

2. Наведіть визначення «меншість акціонерного товариства» і охарактеризуйте специфіку захисту прав даної групи.

3. Які права має акціонер?

4. Які існують способи захисту прав акціонера?

5. Визначте особливості правового захисту засновників акціонерного товариства.

ТЕМА 8. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

8.1. Поняття корпоративні фінанси

8.2. Дивідендна політика

8.3. Основні організаційні форми фінансового посередництва

& 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 10; 11

Міні-лексикон: корпоративні фінанси, акціонерне товариство, корпоративні права, категорії корпоративних фінансів, акція, дивіденд, фінансові посередники, інвестиційна компанія, взаємний фонд, інвестиційний фонд, довірче товариство.

8.1. Поняття корпоративні фінанси

Корпоративні фінанси є юридично оформлені грошові відносини між корпорацією та іншими агентами ринку з приводу формування капіталу корпорації та його розподілу з метою підвищення добробуту акціонерів.

Ці відносини формуються в умовах невизначеності та ризику, характерних для ринкової економіки.

Під терміном «корпорація» розуміється акціонерне товариство.

Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера -власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Категорії корпоративних фінансів — логічні поняття, абстракції фінансових відносин.

акція (вихідна категорія)

акціонерний капітал

позичковий капітал

функціонуючий капітал корпорації

інвестиції в активи (фінансові, реальні)

прибуток

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.

Усі акції товариства є іменними.

Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

прості привілейовані

8.2. Дивідендна політика

Дивідендна політика товариства повинна:

· Бути прозорою, спрямованою на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства;

· Сприяти реалізації права акціонера на отримання дивідендів;

· Передбачати випадки, коли виплата дивідендів не дозволяється (зокрема, у разі неповної оплати акцій, або якщо виплата дивідендів може призвести до неплатоспроможності товариства);

· Враховувати потреби та доцільність у спрямуванні частини прибутку (реінвестуванні дивідендів) на розвиток товариства.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір:

Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про:

· Дату;

· Розмір;

· Порядок;

· Строк їх виплати.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів:

Інвестиційний фонд — це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених чинним законодавством, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування.

Інвестиційний керуючий:

· Проводить дії по управлінню активами інвестиційного фонду;

· Організовує продаж інвестиційних сертифікатів;

· Приймає рішення стосовно інвестицій;

· Здійснює управління відповідно до придбаних від імені інвестиційного фонду акцій;

· Здійснює управління активами інвестиційного фонду від імені інвестиційного фонду без доручення;

· Готує проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних сертифікатів.

більш як 5 відсотків своїх активів у придбання акцій конкретного підприємства

понад 10 відсотків своїх цінних паперів в одного емітента

Засновники інвестиційного фонду - юридичні та фізичні особи.

Але не можуть бути його засновниками ті особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків.

Доходи фондів складаються з дивідендів та інших надходжень від цінних паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з цінними паперами й іншими активами.

Інвестиційним фондам заборонено:

Довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Довірче товариство здійснює такі довірчі операції: для громадян - збереження та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів; для юридичних осіб - розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства.

Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою.

? Питання для обміркування та самоконтролю

1. Наведіть визначення «корпоративні фінанси».

2. Що набуває особливого значення для корпорації в процесі формування її фінансової та інвестиційної політики? Дати визначення.

3. Головна мета розробки дивідендної політики.

4. Дати визначення «Дивідендна політика».

5. Охарактеризувати типи дивідендної політики корпорації.

6. Навести етапи формування дивідендної політики.

7. Що являють собою фінансові посередники? Дайте їх загальне визначення.

8. Поясніть, що являє собою інвестиційна компанія.

9. З якою метою створюється взаємний фонд для інвестування?

10. Що являють собою довірчі товариства?

ТЕМА 9. Інформація в системі корпоративного управління

План

9.1.Визначення та характеристика управлінської інформації.

9.2.Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела.

9.3.Формування інформаційного середовища корпорації.

9.4.Розкриття та захист інформації. Комерційна таємниця.

& 1; 3; 4; 6; 7; 8.

4 Міні-лексикон: управлінська інформація, інформаційна система, інформаційні джерела, інформаційне середовище, захист інформації, комерційна таємниця.

9.1. Визначення та характеристика управлінської інформації.

Корпоративне управління стає головним фактором приняття інвестиційних рішень у XXI столітті. Інвестори вважають, що оцінка практики корпоративного управління так само важлива, як і фінансові індикатори інвестицій. За даними опитування, проведеного компанією McKinsey & Company, більшість інвесторів готові витрачати додаткові кошти в інвестування, якщо акціонерні товариства досягають вищих управлінських стандартів.

Інформація — це відомості про навколишній світ (об'єкти, явища, події, процеси тощо), які зменшують міру існуючої невизначеності, неповноти знань, відчужені від їх творця і які стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних та обчислювальних засобів і т. ін.).

У цьому визначенні, побудованому на ряді визначень, для нас важливим є таке:

· інформація — це не будь-які відомості, вона несе в собі щось нове, що зменшує існуючу невизначеність;

· інформація існує поза її творцем, це — відчуження знання від її творця;

· знання — це відображення дійсності в мисленні людини;

· інформація стала повідомленням, оскільки вона виражена певною мовою у вигляді знаків;

· повідомлення може бути записане на матеріальному носії (повідомлення є формою передачі інформації);

· повідомлення доступне для відтворення без участі автора;

· інформація передається в канали суспільної комунікації.

Виходячи з наведеного вище визначення, зазначимо, що для інформації характерними є такі атрибути (рис. 9.1.):

Рис. 9.1. Атрибути інформації

У загальному випадку інформація, що надходить до організації, дозволяє:

· визначати стратегічні, тактичні й оперативні цілі і завдання організації;

· здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;

· ухвалювати обґрунтовані й своєчасні рішення;

· координувати дії підрозділів для досягнення цілей.

Відсутність інформації викликає інформаційну потребу як усвідомлене розуміння відмінності між індивідуальним знанням про предмет і знанням, накопиченим суспільством. Процес насичення виробництва і всіх сфер життя і діяльності людини інформацією називається інформатизацією. Поступово насичення приводить до утворення інформаційного суспільства.

Антикризове управління –сукупність форм і методів реалізації ряду пов’язаних заходів, які мають загальну логіку, проте розробляються та здійснюються для окремих конкретних підприємств. При цьому таке управління має розроблятись на рівні окремих підприємств у рамках чинних законодавчих та нормативних документів

Антикризове регулюванняздійснюються на рівні державних органів і передбачає формування законодавчо-нормативної бази, а також здійснення антикризових процедур державними органами загальної та спеціальної компетенції (наприклад, Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій України)

Антикризове управління здійснюється на 2 стадіях:

До банкрутства підприємства

На стадії банкрутства

Система антикризового управління відрізняється від загального менеджменту, оскільки вводиться в дію тоді, коли підприємство перебуває в передкризовому або кризовому стані.

Існує 2 групи зобов’язань

Внутрішні Зовнішні

Причини, що перешкоджають підприємству виконувати свої зобов’язання, можуть бути також внутрішніми та зовнішніми

10.2. Заходи з антикризового управління

Для деяких українських підприємств проводиться спеціальний поглиблений аналіз фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій з метою віднесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій. Такий реєстр готується на державному рівні.

Необхідно виділити такі напрями антикризового управління:

Паралельно з цією роботою має розроблятись програма зміни виробництва. В цілому вона повинна коригувати розробку маркетингової програми і може містити підпрограми «Виробництво», «Маркетинг», «Фінанси»та ін.. Розробка цих заходів має базуватись на зміні тенденцій у розвитку підприємства, що склалися, і враховувати зовнішні та внутрішні чинники.

Підпрограми «Реструктуризація»та «Санація»можуть виступати як окремі програми і заслуговують на окремий розгляд.

10.3. Банкрутство та санація підприємств

Санація (від лат. sanare – видужання, оздоровлення) – це система заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству п-в і оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Основними методами проведення санації є:

Приймати рішення про проведення санації можуть

суб’єкти господарювання, які перебувають в кризі, коли є реальна загроза оголошення банкрутства

фінансово-кредитні установи (банки).

Згідно діючого законодавства санація може проводитися протягом 12 місяців, але за клопотанням комітету кредиторів можна продовжити санацію ще на 6 місяців. Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантів розвитку п-ва та найоптимальнішої політики капіталовкладень.

Банкрутство підприємства – це пов’язана із недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і зобов’язання перед бюджетом.

Якщо санація не проводиться і вирішено проводити ліквідацію підприємства через банкрутство, управління цим процесом здійснюється ліквідаційною комісією

? Питання для обміркування та самоконтролю

1. У чому полягає необхідність антикризового управління?

2. У чому полягає різниця між антикризовим управлінням та регулюванням?

3. Назвати групи зобов’язань підприємства та їх приклади.

4. Назвати причини, які перешкоджають підприємству виконувати свої зобов’язання та навести приклади.

5. Які джерела застосовуються для поглибленого аналізу підприємств з метою проведення антикризових заходів?

6. Які основні напрями антикризового управління?

7. Чи впливає структура власності в корпорації на антикризовий менеджмент?

8. Що таке банкрутство підприємства?

9. Що таке санація підприємства?

10. Хто може приймати рішення про проведення санації?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

Законодавство, що регулює діяльність товариств в Україні

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. https://www.nau.kiev.ua/

2. 2.Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. https://www.nau.kiev.ua/

3. Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. https://www.nau.kiev.ua/

4. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. https://www.nau.kiev.ua/

5. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.1991 р. https://www.nau.kiev.ua/

6. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. https://www.nau.kiev.ua/

7. Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997 р. https://www.nau.kiev.ua/

8. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15.05.2003 р. https://www.nau.kiev.ua/

9. Указ Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. https://www.nau.kiev.ua/

10. Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" від 19.02.1994 р. https://www.nau.kiev.ua/

11. Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 21.03.2002 р. https://www.nau.kiev.ua/

Законодавство про приватизацію, яке регулює особливості діяльності товариств, створених у процесі приватизації

12. Закон України "Про приватизацію державного майна" в ред. від 19.02.1997 р. https://www.nau.kiev.ua/

13. Закон України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. https://www.nau.kiev.ua/

Інші документи

14. Принципи корпоративного управління України. - К.: ДКЦПФР, 2004.

15. Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України // Бюл. "Цінні папери України". - Спецвип. - 2002. - № 3.

Список основної літератури

16. Демб Ада, Ф.-Фрідріх Найбауер. Корпоративне управління: Віч-на-віч з парадоксами: Пер. з англ. - К.: Основи, 1997.

17. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

18. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. посіб. -X.: Еспада, 2003.

19. Кибенко Е.Р. Корпоративное право: Учеб. пособие. - X.: Эспада, 1999.

20. Кныш М.И., Пучков В,В., Тютиков ЮД. Стратегическое управление корпорациями. - СПб.: КультИнформПресс, 2002.

21. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління: Підруч. для вузів. - К.: Лібра, 2004.

22. Корпоративне управління та фінансовий менеджмент: Ситуац. вправи: Навч. посіб. / Упоряд. О.І. Сидоренко, П.С. Редько. - К.: Навч.-метод. центр "Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні", 2004.

23. Корпоративне управління та фінансовий менеджмент: Методичні вказівки до ситуаційних вправ: Навч. посіб. / Упоряд.: О.І. Сидоренко, П.С. Редько. - К.: Навч.-метод. центр "Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні", 2004.

24. Масютин С.А. Механизми корпоративного управлення: Науч. моногр. - М.: ЗАО "Финстатинформ", 2002.

25. Мащенко В.Е. Системное корпоративное управление. - М.: Сирин, 2003.

26. Менеджмент: Ситуаційні вправи: Навч. посіб. / Упоряд. О.І. Сидоренко, П.С. Редько. - К.: Навч.-метод. центр "Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні", 2004.

27. Менеджмент: Методичні вказівки до ситуаційних вправ: Навч. посіб. / Упоряд. О.І. Сидоренко, П.С. Редько. - К.: Навч.-метод.центр "Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні", 2004.

28. Назарова Г.В. Організаційні структури управління корпораціями:Монографія. - X.: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004.

29. Пивоваров С.З., Баркан Д.И., Тарасович Л.С., Майзель А.Й. Международннй менеджмент: Учеб. для вузов. - СПб.: Изд-во"Питер", 2000.

30. Управление акционерным обществом (корпоративное управление в Украине): Пособие МФК. - К.: Столетие, 1999.

31. Храброва Й.А. Корпоративное управление: вопросы интеграции.Аффилированные лица, организационное проектирование, интеграционная динамика. - М.: Издат. Дом "АЛЬПИНА", 2000.

32. Шеин В.Й., Жуплев А.В., Володин А.А. Корпоративний менеджмент: опьгг России и США. - М.: ОАО "Типография "Новости", 2000.

Список додаткової літератури

33. Андронов В.В. Корпоративное предпринимательство: менеджмент, финансы, государственное регулирование. - М.: Экономика, 2003.

34. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Изд-во "Питер", 1999.

35. Акофф Р. Планирование будущего корпорации: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1985.

36. Акціонерні товариства. Організація та діяльність. - К.: Укр. інвестиц. газ., 1997.

37. Акціонерні товариства: організація та діяльність / Укл. Г.С. Шестопал.-К., 1997.

38. Андреев В.Н., Мироносецкий Н.Б. Оптимизация управлення предприятием (объединением). - Новосибирск: Найка, 1984.

39. Аптекарь С.С. Фінансово-промислові групи та їх роль в структурній перебудові національної економіки.-Донецьк, 1997.

40. Бердникова Т.Б. Акционерное общество на рынке ценных бумаг. - М.: Финансы и статистика, 1997.

41. Березюк О. Господарські об'єднання: стан законодавства та перспективи розвитку // Право України. - 1998. - № 3.

42. Брейли Р., Майерс С. Принципи корпоративных финансов. - М.: Олимп-Бизнес, 1999.

43. Винарик Л.С. Совершенствование управлення производственными акционерными обществами. - Донецк: ИЗПНАН Украины, 1998.

44. Вінник О. Характерні риси господарських організацій // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 6.

45. Гончаров В.В. В поисках совершенства управлення. Руководство для высшего управленческого персонала. - М.: МП "Сувенир", 1993.

46. Горбунов А.Р. Дочерние компании, филиалы, холдинги. Организационные структуры. Консолидированннй баланс. Налоговое планирование. - М.: Издат. центр "АНКИЛ", 1997.

47. Грудницкая С. Порядок формирования объединений предприятий: структура и компетенция органов объединения // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996. - № 9.

48. Грудницька С. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств // Право України. - 1994. - № 9.

49. Дикань В. Про створення фінансово-промислових груп в Україні // Економіка України. - 1995. - № 11.

50. Жадан І.О. Особливості оцінки ефективності управління державними корпоративними правами // Наук.-інформ. журн. "Статистика України". - 2003. - № 2 (21).

51. Забелин П.В. Основи корпоративного управлення концернами. -М: Изд-во "Приор", 1998.

52. Иванов А.Н. АО: управление капиталом и дивидендная политика. - М.: ИНФРА, 1996.

53. Кожевников В., Гончарова І. Корпорация по-украински // Финансовая консультация. - 1998. - № 27.

54. Кошанина Т.В. Корпоративное право: Учеб. для вузов. - М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

55. Корпоративное управление. Владельцы, директора и наемние работники акционерного общества / Под ред. М. Хесселя. - М.: Джон Уайли знд Сане, 1996.

56. Кошкин В.И. Управление государственной собственностью. - М.: ИНФРА-М, 1997.

57. Рациональные деловые нормы и корпоративная практика: некоторые принципи. - М.: Европ. банк реконструкции и развития, 1997.

58. Спивак В.А. Корпоративная культура. - СПб.: Питер, 2001.

59. Тлушецкий А., Кравченко М. Дивиденды акционерного общества: объявление и виплата. - М.: Центр "Деловой мир", 1998

60. У пошуках кращого директора: корпоративне управління в перехідній та ринковій економіках: Пер. з англ.; Наук. ред. С. Синиця. - К.: Основи, 1996.

61. Финансовое управление компанией / Общ. ред. Е.В. Кузнецовой. -М.: Фонд "Правовая культура", 1996.

62. Цуглевич Н.В. Корпоративньїй менеджмент в условиях нестабильного рынка. - М.: Изд-во "Экзамен", 2003.

63. Чечетов М., Мендрул А. Корпоративное управление в условиях экономической трансформации // Экономика Украины. - 2001. -№4.

64. https://mba.hse.ru/Pablication/CorlLyfecycles.htm

65. https://www.corp-gov.ru/projects/rating

66. https://www.fmi.kiev.ua

67. https://www.finmarket.info

68. https://www.corporation.com.ua

69. https://www.ifc.org/ukraine/ucpd/materials/CorporateGovernancePrinciples.pdf

70. https://www.oecd.org/daf/governance/principles.htm

71. https://www.standardandpoors.ru

72. https://www.2.ifc.org/ukraine/ucdp