Планування чисельності персоналу

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного вироб-ничого процесу й виконання виробничих планів. При цьому треба забезпечити раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різ-них категорій персоналу. Для цього розрахунки необхідно здійснювати за кате-горіями персоналу.

Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:

1) персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);

2) персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які пе-ребувають на балансі підприємства).

Такий розподіл викликається потребою розрахунків показників заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці враховують тільки чисельність промислово-виробничого персоналу).

Загальну планову чисельність працівників визначають як суму чисельно-сті промислово-виробничого персоналу й персоналу, зайнятого у непромисло-вих господарствах та організаціях підприємства.

Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.

Явочна чисельність - кількість робітників, які повинні для забезпечення нормального процесу виробництва щодня перебувати на робочих місцях - ви-значають під час планування робітників.

Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підп-риємства (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюю-чих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, вико-нують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.

Під час планування чисельність визначають як середньооблікову. Її ро-зраховують діленням суми облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.

Для приведення явочної чисельності (Ч_я) до середньооблікової (Ч_со) у планових розрахунках використовують коефіцієнт облікового складу (К _ос):

Ч_со = Ч_я К_ос, (8.16)

(8.17)

де Д_н - номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;

Д_п - кількість робочих днів одного робітника в тому самому періоді, що пла-нується, дні.

Плануванню персоналу передують оцінювання й аналіз наявного персоналу на початок планового періоду. Треба з’ясувати по кожному структурному під-розділу й по підприємству в цілому чисельність промислово-виробничого персо­налу; чисельність робітників та їхню питому вагу в чисельності промислово-виробничого персоналу; наявність робітників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Важливим показником використання робочої сили є нормування робочого часу визначенням планового бюджету робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника). Його розраховують так: складають звітний бюджет, про-водять його аналіз, розробляють заходи щодо скорочення втрат робочого часу й визначають плановий бюджет робочого часу одного працівника (робітника).

Бюджет складають щодо підприємства, підрозділів, дільниць, які мають од-наковий режим роботи й ту саму тривалість відпусток.

Бюджет розраховують у три етапи:

1) обчислення середньої кількості робочих днів;

2) визначення середньої тривалості робочого дня;

3) розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.

Визначення середньої кількості робочих днів охоплює розрахунки: а) кі-лькості календарних неробочих днів у плановому періоді; б) кількості календа-рних робочих днів (номінальний фонд робочого часу); в) кількості робочих днів (різниця між календарним фондом і кількістю невиходів на роботу).

До планових невиходів належать невиходи на роботу у зв’язку з чергови-ми й додатковими відпустками, відпустками у зв’язку з пологами, невиходи у зв’язку з виконанням державних і громадських обов’язків, хворобою.

Середню тривалість чергових і додаткових відпусток визначають як сере-дньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною три-валістю відпусток.

Відпустки у зв’язку з пологами планують на підставі даних базового пері-оду з урахуванням зміни питомої ваги жінок у чисельності персоналу на підпри-ємстві.

Невиходи, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, ви-значають на підставі даних базового періоду з урахуванням масово-політичних за-ходів, що плануються.

Невиходи у зв’язку з хворобами визначають на підставі звітних даних з урахуванням можливого їх скорочення завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних умов і проведенню заходів з техніки безпеки й охорони праці.

Середню тривалість робочого дня обчислюють так: розраховують номі-нальну тривалість робочого дня як середньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною тривалістю робочого дня, установленою зако­ном. Номінальну тривалість робочого дня коригують на скорочення робочого дня в передсвяткові дні, які не збігаються з вихідними днями, скорочення робо-чого дня для підлітків, жінок, які годують немовлят, для зайнятих у шкідливих умовах і на важких роботах.

Корисний (ефективний) фонд робочого часу середньооблікового праців-ника визначають множенням кількості робочих днів на середню тривалість ро-бочого дня (табл. 8.3).

У процесі аналізу персоналу треба оцінити використання його в часі в ціло-му на підприємстві, за підрозділами й категоріями; порівняти кількість відпрацьо-ваних днів на одного працівника, робітника й за категоріями - за планом і фактич-но; проаналізувати втрати робочих днів у зв’язку з невиходами на роботу й за причинами.

Чисельність персоналу в перспективному плані можна визначити, вико-ристовуючи метод екстраполяції, тобто «від досягнутого», коригуючи тенден-цію зміни показників. Точність розрахунку залежить від досвіду плановика.

Таблиця 8.3 Бюджет робочого часу середньоблікового працівника на 20___ р.

Показники	Звітний період	Плановий період
усього	за кварталами
І	ІІ	ІІІ	ІV
1. Календарний фонд часу, дні
2. Неробочі дні
У тому числі:
• святкові
• вихідні
3. Календарні робочі дні (номіналь-ний фонд) (1 - 2)

Продовження табл. 8.3

4. Невиходи на роботу, днів
У тому числі:
• чергові й додаткові відпустки
• відпустки на навчання
• відпустки у зв’язку з пологами
• відпустки у зв’язку з хворобою
• інші невиходи, дозволені законом
• невиходи з дозволу адміністрації
5. Робочі дні (3—4)
6. Номінальна тривалість робочого дня, год
7. Внутрішньозмінні втрати робочо-го дня, год
У тому числі:
• скорочення робочого дня підлітків
• скорочення робочого дня на важ-ких роботах і роботах зі шкідливими умовами праці
• скорочення робочого дня для жі-нок, які годують немовлят
• скорочення робочого дня в перед-святкові дні
8. Середня тривалість робочого дня, год
9. Корисний (ефективний) фонд робочого часу одного працівника (5×8)

Більш точним є збільшений метод планування чисельності робітників коригуванням базової чисельності. Його доцільно застосовувати на підприємст-вах з однорідним виробництвом (легка, харчова, добувна промисловість). Цим методом можна визначити планову чисельність працівників на підприємстві в цілому, у різних структурних підрозділах і різних категорій працівників. Метод потребує незначного обсягу інформації та нетрудомісткий.

Планову середньооблікову чисельність промислово-виробничого персо­налу на підприємстві (Ч_п) визначають за формулою

, (8.19)

де Ч_б - базова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб;

К₀ - зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %;

Є - планована економія чисельності працівників за факторами, осіб.

Чисельність працівників за категоріями (Ч _і) визначають на підставі пито-мої ваги кожної категорії в загальній чисельності промислово-виробничого пе­рсоналу (Ч_п):

, (8.20)

де У_і - питома вага і -ї категорії персоналу в чисельності промислово-виробничого персоналу в базовому періоді,%;

Є_і - зміна чисельності і-ї категорії персоналу, яка розрахована на підставі тех-ніко-економічних чинників підвищення продуктивності праці, осіб.

Чисельність працівників непромислового персоналу планують окремо, по кожному виду діяльності з урахуванням її особливостей, незалежно від чисель-ності промислово-виробничого персоналу.

На підприємствах, де в планових розрахунках використовують показник продуктивності праці (виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу) планову чисельність (Ч) визначають так:

, (8.21)

де ОВ - плановий обсяг випуску нормативно-чистої, товарної (валової) продукції, грн;

В - плановий виробіток цієї самої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн.

Загальну чисельність промислово-виробничого персоналу в поточному плануванні доцільно визначити диференційованим методом: розрахунок окре-мих категорій персоналу з подалыпим підсумовуванням. Тільки докладні роз-рахунки, які враховують особливості праці та виробництва, дають змогу точно визначити чисельність працівників кожної категорії.

Чисельність робітників визначають за трудомісткістю робіт, нормами ви-робітку, робочими місцями на підставі норм обслуговування.

Для розрахунку планової чисельності робітників-відрядників треба ви­значити загальну нормативну трудомісткість виробничої програми, яка склада-ється з трудомісткості виробничої програми та трудомісткості зміни залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду.

Трудомісткість виробничої програми (Тр_вп) розраховують таким методом:

(8.22)

де п - номенклатура видів продукції;

Тр_і - планові норми часу і-ї одиниці продукції, нормо-год;

ОВ_і - планова кількість продукції і -го виду.

Спочатку розраховують трудомісткість порівнюваної продукції з ураху­ванням її зниження в плановому періоді у зв’язку з переглядом норм часу за планом підвищення ефективності виробництва.

Потім визначають нормативну трудомісткість на нові вироби. Якщо нор­ми часу на неї ще не розраховано, можна виходити з питомих затрат часу (тру-домісткості) на 1000 грн подібної продукції з урахуванням зниження затрат ча­су у зв’язку з виконанням заходів за планом підвищення ефективності вироб­ництва.

Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва (Тр_нзв) визна­чають за формулою:

Тр_НЗВ = ΔНЗВ∙Тр₁₀₀₀ ∙К_зн, (8.23)

де ΔНЗВ - зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець пла­нового періоду, грн;

Тр₁₀₀₀ - питома трудомісткість 1000 грн продукції в базовому періоді, нормо-год;

К_зн - коефіцієнт зниження трудомісткості в плановому періоді за рахунок за-ходів плану підвищення ефективності виробництва.

Загальну чисельність основних робітників-відрядників (Ч) визначають так:

, (8.24)

де Тр - загальна планова нормативна трудомісткість виробничої програми, но-рмо-год;

Ф - плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, год; К_в.н - плановий коефіцієнт виконання норм.

Аналогічно можна визначити чисельність основних робітників за профе-сіями та кваліфікацією, а також допоміжних робітників, зайнятих на нормова-них роботах. Для цього використовують нормативну трудомісткість робіт за професіями й розрядами, диференційовані планові коефіцієнти виконання норм за розрядами й фонди корисного робочого часу робітників окремих професій.

У масовому типі виробництва середньооблікову чисельність основних виробничих робітників (Ч) можна розрахувати за нормами виробітку:

, (8.25)

де ОП - обсяг робіт;

В - планова норма виробітку за годину;

Ф - плановий фонд робочого часу одного робітника, год;

К_в.н - плановий коефіцієнт виконання норм.

Середньооблікову чисельність робітників, які зайняті на роботах, де за-стосовують норми обслуговування (апаратурні, допоміжні) (Ч), визначають за формулою

, (8.26)

де Ц - кількість об’єктів обслуговування, одиниць;

Зм - кількість змін роботи;

НО - норма обслуговування (кількість об’єктів на одного робітника).

Середньооблікову чисельність робітників на роботах, для яких не можна встановити ані обсяг робіт, ані норми обслуговування (Ч), визначають за робочи-ми місцями:

Ч = Ц⋅Зм⋅К_ос. (8.27)

Середньооблікову річна чисельність учнів (Ч) розраховують виходячи з їх потреби за окремими професіями й терміну навчання:

, (8.28)

де Ч_у - загальна чисельність учнів, яких планується навчити в плановому періо-ді, осіб;

- середній термін навчання учня даної професії, місяці.

Середньооблікову чисельність працівників апарату управління в цілому та за окремими категоріями, якщо є відповідні дані (трудомісткість робіт, норми обслуговування), розраховують аналогічно розглянутим методам.

Одночасно з розрахунком додаткової потреби в персоналі визначають джерела її забезпечення, які можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

Результати розрахунків потреби підприємства в персоналі відображають у «Плані чисельності персоналу» [12] (табл. 8.4).

Таблиця 8.4 План чисельності персоналу на 20 ___ р.

Показники	План на рік	У тому числі за кварталами
І	II	ІІІ	ІV
1. Загальна чисельність персоналу
Усього
У тому числі:
1.1. Промислово-виробничий персонал
з них
1.1.1. Виробничих робітників
1.1.2. Допоміжних робітників
1.1.3. Спеціалістів
1.2. Непромисловий персонал
1.3. Додаткова потреба в персоналі
Усього
У тому числі:
1.3.1. Робітників
1.3.2. Спеціалістів
1.4. Забезпечення додаткової потреби
Усього
У тому числі:
1.4.1. Робітників
За рахунок
1.4.1.1. Випускників ПТУ
1.4.1.2. Направлення служби зайнятості
1.4.1.3. Іншого прийому
1.5. Вивільнення робітників
Усього
У тому числі:
1.5.1. Робітників
1.5.2. Службовців
1.5.3. Інші категорії

На підставі плану потреби в персоналі складають «План підготовки і підви-щення кваліфікації працівників» [12] (табл. 8.5).

Таблиця 8.5 План підготовки і підвищення кваліфікації працівників на 20___ р.

Показники	План на рік	У тому числі за кварталами
І	ІІ	ІІІ	ІV
1. Підготовка нових робітників — усього
У тому числі:
1.1. Для основного виробництва
З них за професіями:
1.2. Для допоміжного виробництва
З них за професіями:
2. Підвищення кваліфікації працівників — усього
У тому числі:
2.1. Для основного виробництва — усього
З них за професіями:
2.2. Для допоміжного виробництва
З них за професіями: