Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного вироб-ничого процесу й виконання виробничих планів. При цьому треба забезпечити раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різ-них категорій персоналу. Для цього розрахунки необхідно здійснювати за кате-горіями персоналу.
Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:
1) персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);
2) персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які пе-ребувають на балансі підприємства).
Такий розподіл викликається потребою розрахунків показників заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці враховують тільки чисельність промислово-виробничого персоналу).
Загальну планову чисельність працівників визначають як суму чисельно-сті промислово-виробничого персоналу й персоналу, зайнятого у непромисло-вих господарствах та організаціях підприємства.
|
|
Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.
Явочна чисельність - кількість робітників, які повинні для забезпечення нормального процесу виробництва щодня перебувати на робочих місцях - ви-значають під час планування робітників.
Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підп-риємства (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюю-чих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, вико-нують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.
Під час планування чисельність визначають як середньооблікову. Її ро-зраховують діленням суми облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.
Для приведення явочної чисельності (Чя) до середньооблікової (Чсо) у планових розрахунках використовують коефіцієнт облікового складу (К ос):
Чсо = Чя Кос, (8.16)
(8.17)
де Дн - номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;
Дп - кількість робочих днів одного робітника в тому самому періоді, що пла-нується, дні.
Плануванню персоналу передують оцінювання й аналіз наявного персоналу на початок планового періоду. Треба з’ясувати по кожному структурному під-розділу й по підприємству в цілому чисельність промислово-виробничого персоналу; чисельність робітників та їхню питому вагу в чисельності промислово-виробничого персоналу; наявність робітників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
|
|
Важливим показником використання робочої сили є нормування робочого часу визначенням планового бюджету робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника). Його розраховують так: складають звітний бюджет, про-водять його аналіз, розробляють заходи щодо скорочення втрат робочого часу й визначають плановий бюджет робочого часу одного працівника (робітника).
Бюджет складають щодо підприємства, підрозділів, дільниць, які мають од-наковий режим роботи й ту саму тривалість відпусток.
Бюджет розраховують у три етапи:
1) обчислення середньої кількості робочих днів;
2) визначення середньої тривалості робочого дня;
3) розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.
Визначення середньої кількості робочих днів охоплює розрахунки: а) кі-лькості календарних неробочих днів у плановому періоді; б) кількості календа-рних робочих днів (номінальний фонд робочого часу); в) кількості робочих днів (різниця між календарним фондом і кількістю невиходів на роботу).
До планових невиходів належать невиходи на роботу у зв’язку з чергови-ми й додатковими відпустками, відпустками у зв’язку з пологами, невиходи у зв’язку з виконанням державних і громадських обов’язків, хворобою.
Середню тривалість чергових і додаткових відпусток визначають як сере-дньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною три-валістю відпусток.
Відпустки у зв’язку з пологами планують на підставі даних базового пері-оду з урахуванням зміни питомої ваги жінок у чисельності персоналу на підпри-ємстві.
Невиходи, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, ви-значають на підставі даних базового періоду з урахуванням масово-політичних за-ходів, що плануються.
Невиходи у зв’язку з хворобами визначають на підставі звітних даних з урахуванням можливого їх скорочення завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних умов і проведенню заходів з техніки безпеки й охорони праці.
Середню тривалість робочого дня обчислюють так: розраховують номі-нальну тривалість робочого дня як середньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною тривалістю робочого дня, установленою законом. Номінальну тривалість робочого дня коригують на скорочення робочого дня в передсвяткові дні, які не збігаються з вихідними днями, скорочення робо-чого дня для підлітків, жінок, які годують немовлят, для зайнятих у шкідливих умовах і на важких роботах.
Корисний (ефективний) фонд робочого часу середньооблікового праців-ника визначають множенням кількості робочих днів на середню тривалість ро-бочого дня (табл. 8.3).
У процесі аналізу персоналу треба оцінити використання його в часі в ціло-му на підприємстві, за підрозділами й категоріями; порівняти кількість відпрацьо-ваних днів на одного працівника, робітника й за категоріями - за планом і фактич-но; проаналізувати втрати робочих днів у зв’язку з невиходами на роботу й за причинами.
Чисельність персоналу в перспективному плані можна визначити, вико-ристовуючи метод екстраполяції, тобто «від досягнутого», коригуючи тенден-цію зміни показників. Точність розрахунку залежить від досвіду плановика.
Таблиця 8.3 Бюджет робочого часу середньоблікового працівника на 20___ р.
Показники | Звітний період | Плановий період | ||||
усього | за кварталами | |||||
І | ІІ | ІІІ | ІV | |||
1. Календарний фонд часу, дні | ||||||
2. Неробочі дні | ||||||
У тому числі: | ||||||
• святкові | ||||||
• вихідні | ||||||
3. Календарні робочі дні (номіналь-ний фонд) (1 - 2) |
Продовження табл. 8.3
|
|
4. Невиходи на роботу, днів | ||||||
У тому числі: | ||||||
• чергові й додаткові відпустки | ||||||
• відпустки на навчання | ||||||
• відпустки у зв’язку з пологами | ||||||
• відпустки у зв’язку з хворобою | ||||||
• інші невиходи, дозволені законом | ||||||
• невиходи з дозволу адміністрації | ||||||
5. Робочі дні (3—4) | ||||||
6. Номінальна тривалість робочого дня, год | ||||||
7. Внутрішньозмінні втрати робочо-го дня, год | ||||||
У тому числі: | ||||||
• скорочення робочого дня підлітків | ||||||
• скорочення робочого дня на важ-ких роботах і роботах зі шкідливими умовами праці | ||||||
• скорочення робочого дня для жі-нок, які годують немовлят | ||||||
• скорочення робочого дня в перед-святкові дні | ||||||
8. Середня тривалість робочого дня, год | ||||||
9. Корисний (ефективний) фонд робочого часу одного працівника (5×8) |
Більш точним є збільшений метод планування чисельності робітників коригуванням базової чисельності. Його доцільно застосовувати на підприємст-вах з однорідним виробництвом (легка, харчова, добувна промисловість). Цим методом можна визначити планову чисельність працівників на підприємстві в цілому, у різних структурних підрозділах і різних категорій працівників. Метод потребує незначного обсягу інформації та нетрудомісткий.
Планову середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу на підприємстві (Чп) визначають за формулою
, (8.19)
де Чб - базова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб;
К0 - зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %;
|
|
Є - планована економія чисельності працівників за факторами, осіб.
Чисельність працівників за категоріями (Ч і) визначають на підставі пито-мої ваги кожної категорії в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (Чп):
, (8.20)
де Уі - питома вага і -ї категорії персоналу в чисельності промислово-виробничого персоналу в базовому періоді,%;
Єі - зміна чисельності і-ї категорії персоналу, яка розрахована на підставі тех-ніко-економічних чинників підвищення продуктивності праці, осіб.
Чисельність працівників непромислового персоналу планують окремо, по кожному виду діяльності з урахуванням її особливостей, незалежно від чисель-ності промислово-виробничого персоналу.
На підприємствах, де в планових розрахунках використовують показник продуктивності праці (виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу) планову чисельність (Ч) визначають так:
, (8.21)
де ОВ - плановий обсяг випуску нормативно-чистої, товарної (валової) продукції, грн;
В - плановий виробіток цієї самої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн.
Загальну чисельність промислово-виробничого персоналу в поточному плануванні доцільно визначити диференційованим методом: розрахунок окре-мих категорій персоналу з подалыпим підсумовуванням. Тільки докладні роз-рахунки, які враховують особливості праці та виробництва, дають змогу точно визначити чисельність працівників кожної категорії.
Чисельність робітників визначають за трудомісткістю робіт, нормами ви-робітку, робочими місцями на підставі норм обслуговування.
Для розрахунку планової чисельності робітників-відрядників треба визначити загальну нормативну трудомісткість виробничої програми, яка склада-ється з трудомісткості виробничої програми та трудомісткості зміни залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду.
Трудомісткість виробничої програми (Трвп) розраховують таким методом:
(8.22)
де п - номенклатура видів продукції;
Трі - планові норми часу і-ї одиниці продукції, нормо-год;
ОВі - планова кількість продукції і -го виду.
Спочатку розраховують трудомісткість порівнюваної продукції з урахуванням її зниження в плановому періоді у зв’язку з переглядом норм часу за планом підвищення ефективності виробництва.
Потім визначають нормативну трудомісткість на нові вироби. Якщо норми часу на неї ще не розраховано, можна виходити з питомих затрат часу (тру-домісткості) на 1000 грн подібної продукції з урахуванням зниження затрат часу у зв’язку з виконанням заходів за планом підвищення ефективності виробництва.
Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва (Трнзв) визначають за формулою:
ТрНЗВ = ΔНЗВ∙Тр1000 ∙Кзн, (8.23)
де ΔНЗВ - зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, грн;
Тр1000 - питома трудомісткість 1000 грн продукції в базовому періоді, нормо-год;
Кзн - коефіцієнт зниження трудомісткості в плановому періоді за рахунок за-ходів плану підвищення ефективності виробництва.
Загальну чисельність основних робітників-відрядників (Ч) визначають так:
, (8.24)
де Тр - загальна планова нормативна трудомісткість виробничої програми, но-рмо-год;
Ф - плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, год; Кв.н - плановий коефіцієнт виконання норм.
Аналогічно можна визначити чисельність основних робітників за профе-сіями та кваліфікацією, а також допоміжних робітників, зайнятих на нормова-них роботах. Для цього використовують нормативну трудомісткість робіт за професіями й розрядами, диференційовані планові коефіцієнти виконання норм за розрядами й фонди корисного робочого часу робітників окремих професій.
У масовому типі виробництва середньооблікову чисельність основних виробничих робітників (Ч) можна розрахувати за нормами виробітку:
, (8.25)
де ОП - обсяг робіт;
В - планова норма виробітку за годину;
Ф - плановий фонд робочого часу одного робітника, год;
Кв.н - плановий коефіцієнт виконання норм.
Середньооблікову чисельність робітників, які зайняті на роботах, де за-стосовують норми обслуговування (апаратурні, допоміжні) (Ч), визначають за формулою
, (8.26)
де Ц - кількість об’єктів обслуговування, одиниць;
Зм - кількість змін роботи;
НО - норма обслуговування (кількість об’єктів на одного робітника).
Середньооблікову чисельність робітників на роботах, для яких не можна встановити ані обсяг робіт, ані норми обслуговування (Ч), визначають за робочи-ми місцями:
Ч = Ц⋅Зм⋅Кос. (8.27)
Середньооблікову річна чисельність учнів (Ч) розраховують виходячи з їх потреби за окремими професіями й терміну навчання:
, (8.28)
де Чу - загальна чисельність учнів, яких планується навчити в плановому періо-ді, осіб;
- середній термін навчання учня даної професії, місяці.
Середньооблікову чисельність працівників апарату управління в цілому та за окремими категоріями, якщо є відповідні дані (трудомісткість робіт, норми обслуговування), розраховують аналогічно розглянутим методам.
Одночасно з розрахунком додаткової потреби в персоналі визначають джерела її забезпечення, які можуть бути зовнішніми та внутрішніми.
Результати розрахунків потреби підприємства в персоналі відображають у «Плані чисельності персоналу» [12] (табл. 8.4).
Таблиця 8.4 План чисельності персоналу на 20 ___ р.
Показники | План на рік | У тому числі за кварталами | |||
І | II | ІІІ | ІV | ||
1. Загальна чисельність персоналу | |||||
Усього | |||||
У тому числі: | |||||
1.1. Промислово-виробничий персонал | |||||
з них | |||||
1.1.1. Виробничих робітників | |||||
1.1.2. Допоміжних робітників | |||||
1.1.3. Спеціалістів | |||||
1.2. Непромисловий персонал | |||||
1.3. Додаткова потреба в персоналі | |||||
Усього | |||||
У тому числі: | |||||
1.3.1. Робітників | |||||
1.3.2. Спеціалістів | |||||
1.4. Забезпечення додаткової потреби | |||||
Усього | |||||
У тому числі: | |||||
1.4.1. Робітників | |||||
За рахунок | |||||
1.4.1.1. Випускників ПТУ | |||||
1.4.1.2. Направлення служби зайнятості | |||||
1.4.1.3. Іншого прийому | |||||
1.5. Вивільнення робітників | |||||
Усього | |||||
У тому числі: | |||||
1.5.1. Робітників | |||||
1.5.2. Службовців | |||||
1.5.3. Інші категорії |
На підставі плану потреби в персоналі складають «План підготовки і підви-щення кваліфікації працівників» [12] (табл. 8.5).
Таблиця 8.5 План підготовки і підвищення кваліфікації працівників на 20___ р.
Показники | План на рік | У тому числі за кварталами | |||
І | ІІ | ІІІ | ІV | ||
1. Підготовка нових робітників — усього | |||||
У тому числі: | |||||
1.1. Для основного виробництва | |||||
З них за професіями: | |||||
1.2. Для допоміжного виробництва | |||||
З них за професіями: | |||||
2. Підвищення кваліфікації працівників — усього | |||||
У тому числі: | |||||
2.1. Для основного виробництва — усього | |||||
З них за професіями: | |||||
2.2. Для допоміжного виробництва | |||||
З них за професіями: | |||||