double arrow

Планування чисельності персоналу

Завданням планування чисельності персоналу є визначення потреби у всіх категоріях працівників, потрібних для забезпечення безперебійного вироб-ничого процесу й виконання виробничих планів. При цьому треба забезпечити раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різ-них категорій персоналу. Для цього розрахунки необхідно здійснювати за кате-горіями персоналу.

Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:

1) персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);

2) персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які пе-ребувають на балансі підприємства).

Такий розподіл викликається потребою розрахунків показників заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці враховують тільки чисельність промислово-виробничого персоналу).


Загальну планову чисельність працівників визначають як суму чисельно-сті промислово-виробничого персоналу й персоналу, зайнятого у непромисло-вих господарствах та організаціях підприємства.

Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.

Явочна чисельність - кількість робітників, які повинні для забезпечення нормального процесу виробництва щодня перебувати на робочих місцях - ви-значають під час планування робітників.

Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підп-риємства (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюю-чих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, вико-нують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.

Під час планування чисельність визначають як середньооблікову. Її ро-зраховують діленням суми облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.

Для приведення явочної чисельності (Чя) до середньооблікової (Чсо) у планових розрахунках використовують коефіцієнт облікового складу (Кос):

Чсо = Чя Кос, (8.16)

(8.17)

де Дн - номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;

Дп - кількість робочих днів одного робітника в тому самому періоді, що пла-нується, дні.

Плануванню персоналу передують оцінювання й аналіз наявного персоналу на початок планового періоду. Треба з’ясувати по кожному структурному під-розділу й по підприємству в цілому чисельність промислово-виробничого персо­налу; чисельність робітників та їхню питому вагу в чисельності промислово-виробничого персоналу; наявність робітників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Важливим показником використання робочої сили є нормування робочого часу визначенням планового бюджету робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника).Його розраховують так: складають звітний бюджет, про-водять його аналіз, розробляють заходи щодо скорочення втрат робочого часу й визначають плановий бюджет робочого часу одного працівника (робітника).

Бюджет складають щодо підприємства, підрозділів, дільниць, які мають од-наковий режим роботи й ту саму тривалість відпусток.

Бюджет розраховують у три етапи:

1) обчислення середньої кількості робочих днів;

2) визначення середньої тривалості робочого дня;

3) розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.

Визначення середньої кількості робочих днів охоплює розрахунки: а) кі-лькості календарних неробочих днів у плановому періоді; б) кількості календа-рних робочих днів (номінальний фонд робочого часу); в) кількості робочих днів (різниця між календарним фондом і кількістю невиходів на роботу).


До планових невиходів належать невиходи на роботу у зв’язку з чергови-ми й додатковими відпустками, відпустками у зв’язку з пологами, невиходи у зв’язку з виконанням державних і громадських обов’язків, хворобою.

Середню тривалість чергових і додаткових відпусток визначають як сере-дньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною три-валістю відпусток.

Відпустки у зв’язку з пологами планують на підставі даних базового пері-оду з урахуванням зміни питомої ваги жінок у чисельності персоналу на підпри-ємстві.

Невиходи, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, ви-значають на підставі даних базового періоду з урахуванням масово-політичних за-ходів, що плануються.

Невиходи у зв’язку з хворобами визначають на підставі звітних даних з урахуванням можливого їх скорочення завдяки поліпшенню санітарно-гігієнічних умов і проведенню заходів з техніки безпеки й охорони праці.

Середню тривалість робочого дня обчислюють так: розраховують номі-нальну тривалість робочого дня як середньозважену на підставі співвідношення чисельності працівників з різною тривалістю робочого дня, установленою зако­ном. Номінальну тривалість робочого дня коригують на скорочення робочого дня в передсвяткові дні, які не збігаються з вихідними днями, скорочення робо-чого дня для підлітків, жінок, які годують немовлят, для зайнятих у шкідливих умовах і на важких роботах.

Корисний (ефективний) фонд робочого часу середньооблікового праців-ника визначають множенням кількості робочих днів на середню тривалість ро-бочого дня (табл. 8.3).

У процесі аналізу персоналу треба оцінити використання його в часі в ціло-му на підприємстві, за підрозділами й категоріями; порівняти кількість відпрацьо-ваних днів на одного працівника, робітника й за категоріями - за планом і фактич-но; проаналізувати втрати робочих днів у зв’язку з невиходами на роботу й за причинами.

Чисельність персоналу в перспективному плані можна визначити, вико-ристовуючи метод екстраполяції, тобто «від досягнутого», коригуючи тенден-цію зміни показників. Точність розрахунку залежить від досвіду плановика.

Таблиця 8.3 Бюджет робочого часу середньоблікового працівника на 20___ р.

Показники Звітний період Плановий період
усього за кварталами
І ІІ ІІІ ІV
1. Календарний фонд часу, дні            
2. Неробочі дні            
У тому числі:            
• святкові            
• вихідні            
3. Календарні робочі дні (номіналь-ний фонд) (1 - 2)            

Продовження табл. 8.3

4. Невиходи на роботу, днів            
У тому числі:            
• чергові й додаткові відпустки            
• відпустки на навчання            
• відпустки у зв’язку з пологами            
• відпустки у зв’язку з хворобою            
• інші невиходи, дозволені законом            
• невиходи з дозволу адміністрації            
5. Робочі дні (3—4)            
6. Номінальна тривалість робочого дня, год            
7. Внутрішньозмінні втрати робочо-го дня, год            
У тому числі:            
• скорочення робочого дня підлітків            
• скорочення робочого дня на важ-ких роботах і роботах зі шкідливими умовами праці            
• скорочення робочого дня для жі-нок, які годують немовлят            
• скорочення робочого дня в перед-святкові дні            
8. Середня тривалість робочого дня, год            
9. Корисний (ефективний) фонд робочого часу одного працівника (5×8)            

Більш точним є збільшений метод планування чисельності робітників коригуванням базової чисельності. Його доцільно застосовувати на підприємст-вах з однорідним виробництвом (легка, харчова, добувна промисловість). Цим методом можна визначити планову чисельність працівників на підприємстві в цілому, у різних структурних підрозділах і різних категорій працівників. Метод потребує незначного обсягу інформації та нетрудомісткий.

Планову середньооблікову чисельність промислово-виробничого персо­налу на підприємстві (Чп) визначають за формулою

, (8.19)

де Чб - базова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб;

К0 - зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %;

Є - планована економія чисельності працівників за факторами, осіб.

Чисельність працівників за категоріями (Чі) визначають на підставі пито-мої ваги кожної категорії в загальній чисельності промислово-виробничого пе­рсоналу (Чп):

, (8.20)

де Уі - питома вага і-ї категорії персоналу в чисельності промислово-виробничого персоналу в базовому періоді,%;


Єі - зміна чисельності і-ї категорії персоналу, яка розрахована на підставі тех-ніко-економічних чинників підвищення продуктивності праці, осіб.

Чисельність працівників непромислового персоналу планують окремо, по кожному виду діяльності з урахуванням її особливостей, незалежно від чисель-ності промислово-виробничого персоналу.

На підприємствах, де в планових розрахунках використовують показник продуктивності праці (виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу) планову чисельність (Ч) визначають так:

, (8.21)

де ОВ - плановий обсяг випуску нормативно-чистої, товарної (валової) продукції, грн;

В - плановий виробіток цієї самої продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн.

Загальну чисельність промислово-виробничого персоналу в поточному плануванні доцільно визначити диференційованим методом: розрахунок окре-мих категорій персоналу з подалыпим підсумовуванням. Тільки докладні роз-рахунки, які враховують особливості праці та виробництва, дають змогу точно визначити чисельність працівників кожної категорії.

Чисельність робітників визначають за трудомісткістю робіт, нормами ви-робітку, робочими місцями на підставі норм обслуговування.

Для розрахунку планової чисельності робітників-відрядників треба ви­значити загальну нормативну трудомісткість виробничої програми, яка склада-ється з трудомісткості виробничої програми та трудомісткості зміни залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду.

Трудомісткість виробничої програми (Трвп) розраховують таким методом:

(8.22)

де п- номенклатура видів продукції;

Трі - планові норми часу і-ї одиниці продукції, нормо-год;

ОВі - планова кількість продукції і-го виду.

Спочатку розраховують трудомісткість порівнюваної продукції з ураху­ванням її зниження в плановому періоді у зв’язку з переглядом норм часу за планом підвищення ефективності виробництва.

Потім визначають нормативну трудомісткість на нові вироби. Якщо нор­ми часу на неї ще не розраховано, можна виходити з питомих затрат часу (тру-домісткості) на 1000 грн подібної продукції з урахуванням зниження затрат ча­су у зв’язку з виконанням заходів за планом підвищення ефективності вироб­ництва.

Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва (Трнзв) визна­чають за формулою:

ТрНЗВ = ΔНЗВ∙Тр1000 ∙Кзн , (8.23)

де ΔНЗВ - зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець пла­нового періоду, грн;


Тр1000 - питома трудомісткість 1000 грн продукції в базовому періоді, нормо-год;

Кзн - коефіцієнт зниження трудомісткості в плановому періоді за рахунок за-ходів плану підвищення ефективності виробництва.

Загальну чисельність основних робітників-відрядників (Ч) визначають так:

, (8.24)

де Тр - загальна планова нормативна трудомісткість виробничої програми, но-рмо-год;

Ф - плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, год; Кв.н - плановий коефіцієнт виконання норм.

Аналогічно можна визначити чисельність основних робітників за профе-сіями та кваліфікацією, а також допоміжних робітників, зайнятих на нормова-них роботах. Для цього використовують нормативну трудомісткість робіт за професіями й розрядами, диференційовані планові коефіцієнти виконання норм за розрядами й фонди корисного робочого часу робітників окремих професій.

У масовому типі виробництва середньооблікову чисельність основних виробничих робітників (Ч) можна розрахувати за нормами виробітку:

, (8.25)

де ОП - обсяг робіт;

В - планова норма виробітку за годину;

Ф - плановий фонд робочого часу одного робітника, год;

Кв.н - плановий коефіцієнт виконання норм.

Середньооблікову чисельність робітників, які зайняті на роботах, де за-стосовують норми обслуговування (апаратурні, допоміжні) (Ч), визначають за формулою

, (8.26)

де Ц - кількість об’єктів обслуговування, одиниць;

Зм - кількість змін роботи;

НО - норма обслуговування (кількість об’єктів на одного робітника).

Середньооблікову чисельність робітників на роботах, для яких не можна встановити ані обсяг робіт, ані норми обслуговування (Ч), визначають за робочи-ми місцями:

Ч = Ц⋅Зм⋅Кос. (8.27)

Середньооблікову річна чисельність учнів (Ч) розраховують виходячи з їх потреби за окремими професіями й терміну навчання:

, (8.28)

де Чу - загальна чисельність учнів, яких планується навчити в плановому періо-ді, осіб;

- середній термін навчання учня даної професії, місяці.


Середньооблікову чисельність працівників апарату управління в цілому та за окремими категоріями, якщо є відповідні дані (трудомісткість робіт, норми обслуговування), розраховують аналогічно розглянутим методам.

Одночасно з розрахунком додаткової потреби в персоналі визначають джерела її забезпечення, які можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

Результати розрахунків потреби підприємства в персоналі відображають у «Плані чисельності персоналу» [12] (табл. 8.4).

Таблиця 8.4 План чисельності персоналу на 20 ___ р.

Показники План на рік У тому числі за кварталами
І II ІІІ ІV
1. Загальна чисельність персоналу          
Усього          
У тому числі:          
1.1. Промислово-виробничий персонал          
з них          
1.1.1. Виробничих робітників          
1.1.2. Допоміжних робітників          
1.1.3. Спеціалістів          
1.2. Непромисловий персонал          
1.3. Додаткова потреба в персоналі          
Усього          
У тому числі:          
1.3.1. Робітників          
1.3.2. Спеціалістів          
1.4. Забезпечення додаткової потреби          
Усього          
У тому числі:          
1.4.1. Робітників          
За рахунок          
1.4.1.1. Випускників ПТУ          
1.4.1.2. Направлення служби зайнятості          
1.4.1.3. Іншого прийому          
1.5. Вивільнення робітників          
Усього          
У тому числі:          
1.5.1. Робітників          
1.5.2. Службовців          
1.5.3. Інші категорії          

На підставі плану потреби в персоналі складають «План підготовки і підви-щення кваліфікації працівників» [12] (табл. 8.5).


Таблиця 8.5 План підготовки і підвищення кваліфікації працівників на 20___ р.

Показники План на рік У тому числі за кварталами
І ІІ ІІІ ІV
1. Підготовка нових робітників — усього          
У тому числі:          
1.1. Для основного виробництва          
З них за професіями:          
           
1.2. Для допоміжного виробництва          
З них за професіями:          
           
2. Підвищення кваліфікації працівників — усього          
У тому числі:          
2.1. Для основного виробництва — усього          
З них за професіями:          
           
2.2. Для допоміжного виробництва          
З них за професіями:          
           

Сейчас читают про: