double arrow

Інконодавча влада в Україні

шорного прийняття закону не менш як двома третинами від мшституційного складу Верховної Ради України не вимагаєть-Мі У разі прийняття Верховною Радою України закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента Vкраїни глава держави зобов'язаний підписати його та офіцій­но оприлюднити у десятиденний строк. Якщо під час розгляду пропозицій Президента України до закону буде внесено зміни, не передбачені цими пропозиціями, Президент України діє від­повідно до ч. 2 ст. 94 Конституції України.

Частина 2 ст. 127 Регламенту передбачає, що закон, повер­нений Президентом України до Верховної Ради для повторного розгляду, після його підготовки у головному комітеті розгляда-і г вся позачергово на пленарному засіданні Верховної Ради, не пізніш як через ЗО днів після його повернення з пропозиціями 11 резидента України, якщо Верховною Радою не прийнято ін­шого рішення.

Пропозиції Президента України до поверненого ним закону розглядаються в порядку голосування пропозицій і поправок (ст. 45 цього Регламенту) з урахуванням особливостей, встанов­лених главою 22 Регламенту.

Відповідно до ст. 130 Регламенту у разі якщо Президент України пропонує відхилити прийнятий закон, голосування про­водиться щодо відхилення закону в цілому. Якщо пропозицію про відхилення закону в цілому підтримано більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ра­ди, закон вважається відхиленим.

У разі якщо пропозицію Президента України про відхилен­ня закону в цілому не підтримано Верховною Радою, голосу­вання проводиться щодо повторного прийняття закону в ціло­му (долання вето), і він вважається прийнятим у цілому, якщо на його підтримку отримано не менш як дві третини голосів на­родних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, після чого закон направляється на підпис Президенту України.




Якщо пропозицію Президента України не підтримано біль­шістю голосів народних депутатів від конституційного складу Ііерховної Ради, вона вважається відхиленою. Текст статті, до н кої вносилася пропозиція Президента України, залишається у попередній редакції.

Глава VIII

Законодавча влада в Україні___________________ _^

Після завершення голосування пропозицій Президента України проводиться голосування щодо прийняття закону в ці лому.

У разі прийняття всіх пропозицій Президента України за­кон вважається прийнятим у цілому, якщо за нього проголошу вала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.



Якщо Верховна Рада під час повторного розгляду частково прийняла пропозиції Президента України і проголосувала за за кон не менш як двома третинами голосів народних депутатів під конституційного складу Верховної Ради, він вважається знову прийнятим з подоланням вето.

Якщо Верховна Рада під час повторного розгляду повністю відхиляє пропозиції Президента України, вона має прийняти цсіі закон у цілому не менш як двома третинами голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

За рішенням Верховної Ради не прийнятий після повторно го розгляду закон може бути направлений на доопрацювання ді > головного комітету, який не пізніш як у тридцятиденний строк після дня розгляду Верховною Радою цього закону зобов'яза ний повторно внести його на розгляд Верховної Ради. Якщо рі шення Верховної Ради про направлення закону на доопрацю вання до головного комітету не прийнято, він вважається відхи леним.

Якщо після доопрацювання в головному комітеті на пленар ному засіданні Верховної Ради при наступному повторному рол гляді закон не отримав необхідної кількості голосів народних депутатів на підтримку, він вважається відхиленим.

Відповідно до ст. 131 Регламенту прийнятий після повторно го розгляду закон із пропозиціями Президента України оформ ляється головним комітетом (ст. 125 цього Регламенту) і пода ється на підпис Голові Верховної Ради України, який підписує та невідкладно направляє його Президентові України.

У деяких зарубіжних країнах глава держави до підписання закону має право передати його до Конституційного Суду для отримання висновку про його відповідність Конституції. Пре зидент України такого права не має.

Повернення закону Президентом здійснюється ним у про цесі реалізації права вето. Вето (з лат. — забороняю) — це акт,

який зупиняє або не допускає набрання чинності законів та ін­ших нормативно-правових актів (рішень) органів (посадових Осіб)1. У парламентських республіках та монархіях право вето практично не використовується главою держави, тоді як за пре-шдентських та напівпрезидентських республік це право засто­совується дуже активно.

У теорії конституційного права розрізняють такі різновиди

права вето:

абсолютне (резолютивне) вето, яке означає, що не підписа­ний главою держави законопроект вважається неприйнятим. Як правило, воно має місце в монархічних державах;

відносне (суспенсивне) вето (закріплене в Україні) означає, що у випадку відмови глави держави у підписанні законо­проекту він повертається у парламент і може бути повтор­но ним прийнятий, після чого президент зобов'язаний його

підписати.

Крім того, у світовій практиці відоме так зване «кишенькове tu-mo», яке вважається різновидом абсолютного вето. Його за­стосовують у тих державах, в яких неприйнятий на сесії парла­менту законопроект не може переноситися для продовження його розгляду на наступну сесію, а має розглядатися спочатку (наприклад, такий порядок існує у США). У таких державах на кінець сесії приймається багато законів, для того, щоб час, ви­трачений на їх розгляд під час сесії, не було згаяно. Якщо прези­дент отримав законопроект менш ніж за 10 днів до закінчення сесії парламенту, він може просто його не підписати, і законо­проект ніколи не стане законом, якщо не пройде всю процедуру спочатку на наступній сесії парламенту. Тобто президент ніби кладе законопроект у кишеню2. Через досить часте використан­ня цього вето у США Верховним судом цієї країни його було визнано антиконституційним3.

1 Горбатенко В. П. Вето // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: К). С Шемшученко та ін. — К.: Укр. енцикл., 1999. — Т. 2. — С. 353.

2 Рыжов В. А., Страшун Б. А. Законодательная власть: парламент // Кон- і і итуционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 549.

* Энтин Л. М. Глава государства в зарубежных странах // Конституцион­ное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л М. Энтина. - Мл НОРМА, 2005. - С. 286.

Глава VIII

Вето також може бути загальним, коли акт відхиляється І цілому (існує в Україні) і частковим (вибірковим), коли відхм ллється частина акта.

Дії глави держави, спрямовані на визнання та офіційне опри люднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності та реалізації, називають промульгацією (з лат. оголошення, обнародування)1.

Є точка зору, відповідно до якої промульгація — це санк­ціонування законопроекту главою держави в установлені ком ституцією строки, а також опублікування закону в офіційно му віснику. Також під промульгацією розуміють особливим акт виконавчої влади, як правило, глави держави, що постанои ляє про опублікування прийнятого парламентом законодавчо го акта і пропонує органам виконавчої влади дотримуватися його приписів. Найчастіше поняття «промульгація» вживаєті. ся саме у другому значенні2. Хоча в деяких випадках дане по­няття ототожнюється лише з обов'язком глави держави забе.і печити опублікування підписаного закону в офіційному ви­данні3.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок офі ційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 p., зі змінами і доповненнями'4, закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття в установленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мо­вою в офіційних друкованих виданнях.

Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний віс­ник України»; газета «Урядовий кур'єр». Офіційними друко­ваними виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюд

1 Шаповал В. М. Промульгація закону // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. — К.: Укр. енцикл., 2002. — Т. 4. — С. 165.

2 Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 550.

3 Могунова М. А. Парламенты зарубежных государств // Конституцион­ ное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. - М.: НОРМА, 2005. - С. 329.

4 Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 p., зі змінами і доповненнями // Урядовий кур'єр. — 1997. — 14 червня.

Зпконодавча^лада^Україж

шипя законів та інших актів Верховної Ради України, є також Пінега «Голос України», «Відомості Верховної Ради України», і Іфіційнйкі друкованим виданням, в якому здійснюється офі­ційне оприлюднення законів, актів Президента України, є та­кож інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента

V країни».

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в ін­ших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюд­нення. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друко-шших виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бу-ш використані для офіційного застосування.

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабі­нету Міністрів України можуть бути в деяких випадках офіцій­но оприлюднені через телебачення і радіо.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійс­нюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстрацій­ного коду.

Якщо закон України, інший акт Верховної Ради України опубліковано в будь-якій із зазначених вище газет, чи в «Офі­ційному віснику Президента України» до його опублікування н «Офіційному віснику України», «Відомостях Верховної Ради України», він набирає чинності після опублікування в тій із цих газет, де його опубліковано раніше. Якщо інший нормативно-правовий акт опубліковано в «Офіційному віснику Президента України» чи в газеті «Урядовий кур'єр» до його опублікування к «Офіційному віснику України», він набирає чинності після опублікування в тому із зазначених офіційних друкованих ви­дань, де його опубліковано раніше.

§ 7. Конституційно-правовий статус народного депутата України

Народний депутат України (парламентар) — це особа, яка З тих або інших підстав є членом парламенту. В країнах сві­ту парламентарі називаються по-різному. Депутатами імену­ють, як правило, тільки членів нижніх палат. Члени верхніх палат у більшості країн — сенатори, у Великобританії — лор-






Сейчас читают про: