Зародження промислової психології

Гуго Мюнстерберг (1863-1916) вважається батьком школи промислової психології.Він народився в Німеччині.Отримав освіту в Лейпцизі,в 1892 р. переїхав в Америку,де відкрив у Гарварді наукову лабораторію по психології.Як професор Гарвардського університету активно веде педагогічну і наукову роботу.

Визнаний лідер експериментальної психології Мюнстерберг досліджує поведінку людей в усіх сферах людської діяльності: у виробництві,освіті,при розкритті злочинів і в вихованні.Результати досліджень він друкував як в самих популярних і доступних журналах (наприклад „Для домохозяек”),

так і в наукових виданнях.Але де б не були опубліковані роботи Мюнстерберга,вони користувались великим успіхом.

Мюнстерберг високо оцінював внесок Тейлора в менеджмент,але вважав,що науковий менеджмент базувався на достатньо хибкому підґрунті із-за недоліку інтелектуальних обґрунтувань і психологічних експериментів. саме тому він відвідує Вашингтон,щоб переконати президента і його середовище в необхідності утворення керівного бюро для проведення наукових досліджень і застосування психології для вирішення виробничих проблем.

Мюнстерберг першим сформував „принцип інструменталізму „,тобто ніби безпристрасності психолога до політичних і етичним аспектам своєї праці.Його цікавили не політичні наслідки соціального конфлікту на підприємстві,а виробничі.

З точки зору Мюнстерберга,в управлінні багато уваги приділялось проблемам,пов’язаним з ефективним використанням матеріалів і обладнання,і недостатньо душевному стану робітників.Більш того,такі проблеми,як втома,монотонність,прояв інтересу,навчання,насолода,винагороди і багато подібних,пов’язаних з психологічним станом людини,проблем,розглядались не професійно,на низькому науковому рівні.

Відповіддю на багато із цих проблем була видана ним в 1913р. книга „Психологія і промислова ефективність „.Книга складається з трьох частин: в першій частині досліджуються потреби до роботи і тим людям,чиї розумові здібності найбільш відповідають виконанню даної роботи; в другій –зроблене намагання визначити „психологічні умови „,при яких від кожного робітника може бути отриманий найкращий варіант; а по-третє –досліджується,як через вплив на потреби людей і їх задоволення можливо досягати бажаних для бізнесу результатів.

Кожна з перелічених частин включала аналіз проведених Мюнстербергом багато численних експериментів,розроблених і запропонованих ним тестів для відбору робітників з урахуванням їх можливостей і здібностей,сумісництвом в праці один з одним,психологічних заходів,які збільшують мотивацію і знижують втому працівників.Всі вони також пройняті свідомістю важливості гуманізації процесу управління,знання індивідуальної психології кожної людини,що працює на підприємстві Інтерес до людського фактора не протистояв науковому менеджменту.Навпаки, Мюнстерберг,вважав,що промислова психологія і науковий менеджмент повинні об’єднатися,оскільки засновані на однаковому принципі: великим тиском на робітника високої ефективності досягти неможливо.Наукові методи організації праці необхідно поєднувати з задоволенням духовних потреб,що дозволить досягти досить високої ефективності праці і відмінної внутрішньої гармонії робітника.

Мюнстерберг був одним із перших пропагандистів психології в виробничому управлінні,підкреслював специфічну функцію психолога,- працювати там,де „ існує незадоволення робітників при відсутності можливих недоліків „. Напевно,тому місце психолога він,по суті, повністю підпорядковував вимогам і вказівкам менеджера.