Діагностичні критерії синдрому гострого легеневого ушкодження та гострого респіраторного дистрес-синдрому

Примітка: * - синдром гострого пошкодження легенів.

Клінічні прояви: на протязі 1–2-х діб після початку дії етіологічного фактора розвивається тяжка легенева недостатність з прогресуючими симптомами гіпоксемії, задишкою з участю в диханні допоміжних м’язів, в легенях вислуховуються різнокаліберні хрипи, знижується показник РаО₂/FiO₂, збільшується шунтування в малому колі кровообігу. Частіше хворі потребують застосування ШВЛ, хоча в тяжких випадках остання не спроможна забезпечити нормальний газообмін в легенях.

На рентгенограмі легень симптоматика може запізнюватися порівняно з клінікою, але потім з’являються застїйні явища в судинах легень, двобічні інфільтрати, на кінцевих стадіях ГРДС вони носять зливний характер з вогнищами пневмосклерозу. На компьютерній томографії підтверджується наявність дифузних легеневих інфільтратів, дис- та мікроателектазів, зниження об’єму функціонуючої легеневої паренхими.

Для інтегральної оцінки тяжкості стану хворого, а також прогнозування перебігу і наслідків ГРДС доцільно використовувати оціночні шкали. Найбільш зручною є шкала ушкодження легенів, яка запропонована J.F.Murray et al. у 1988році (табл.4). Так при сумі балів понад 2,5 прогнозована летальність становить 58-59%, 0,25-2,5 – 40-41% і менше 0,25 – близько 36,4%.