С. Потеличі

Дані назви села Потеличі, Телич, Подтелич, Підтелич. Славилось село добрими господарями, що сіяли хліб, робили вино, ліпили горці, розводили худобу. І виділявся серед них один, той, що дуже любив худобину, а вона йому платила багатством і повагою від людей. Була в його отарі теличка, яка, як собака, лащилась до господаря і ходила з ним крок в крок. Одного разу погнав слуга отару за село. Коли повертався назад, відбилася ця теличка від корів і забрела в ріку воду пити, а на тому місці вир крутився. От і закрутив вир теличку, та пішла вона під воду. Біжить слуга додому і кричить: «По телиці, по телиці». Довго сумував господар за улюбленицею, а тоді розчистив річку і дав їй назву Телиця, а село по її берегах назвали Потелич. Перша згадка про село зустрічається в Іпатіївському літописі.

М.РАВА – РУСЬКА.

Рава – Руська – місто районного підпорядкування, центр міської Ради, розташоване понад річкою Ратою (басейн Західного Бугу) за 36 км. від районного центру м. Жовква і 67 км. від Львова.

За існуючими відомостями, Рава-Руська була заснована мазовецьким князем Владиславом, близько 1455 року. Перша частина назви пішла від галицькі землі в той часи називалися руськими.

С. СИНЬКОВИЧІ.

Мальовниче невеличке село було засноване приблизно в кінці ХІУ на початку ХУ ст.. Існує багато легенд про створення села, про те, чому воно саме так називається. Ось про що говорить одна із них. Давним - давно жив пан. Звали його Синько. Багач збудував собі замок на родючій землі (урочище Дубрівка). Були у нього наймити, і так як він був злим, то не дозволяв нікому будувати житло біля нього, на родючій землі. Тому люди стали поселятися дальше від його земель, на піщаних ґрунтах. Село розросталося. А коли пан помер,люди назвали село Синьковичами, на його честь. Адже він був першим, хто поселився тут.

С. СМЕРЕКІВ.

Про виникнення назви села розказують старожили таку подію: «В давні часи росли на цій території великі смерекові ліси, зокрема на цій частині земельних ділянок, яка носить назву «Коритина». Переказують теж старожили таку легенду: «Давно – давним колись їхала лісом якась пані і стала в тіні красивих смерек на відпочинок. На одній із смерек побачила вона гарну пташку. Розважаючись, прицілилась вона і вбила цю пташку. Тоді сказала до своїх людей: «Тут буде оселя. Ця оселя буде називатись «Смереків». Смереків згадується в історичних документах уже в 1440 році.

С.СОПОШИН.

Достовірного пояснення назви «Сопошин» немає. Існує думка, що вона походить, мабуть, не від прізвища, а від діалектного слова «сапати» (з наголосом на першому складі), тобто «важко дихати», або «сопух» - у давнину на місці сучасного села були болота та мочари, які не висихали і в жарке літо. Від випарів стоячої води ставало важко дихати, у повітрі відчувався сопух. Василь Лаба – автор брошури «Історія села Сопошин від найдавніших часів до 1939 року», пише, що «місцеву традицію про походження назви села від поняття «сопух – сморід» треба вважати не більш ніж витвором народної фантазії». Автор цієї брошури дає інше пояснення назви села Сопошин. У 1865 році у науковому «Сборнику галицько –русской мітици» було опубліковане дослідження о. Романа Ковшевича з Глинського про древнє місто Щекотин, в якому він вживає назви не Сопошин, а Супошин, Мачошин, Дубросин. Під назвою Супошин село згадане у деяких документах ХУІ – ХУІІ ст. Назва походить від давньоруського прізвиська, яке перейшло в ім’я людини. Сопохою могли називати людину, яка вміла добре грати на сопілці чи іншому інструменті.