Частина 2 українська історична думка ХУШ-ХІХ століть

ІСТОРІО­ГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ XVIII - початку XX століття

Розділ 1

Українська історична думка ХУШ-ХІХ століть

XVIII ст. —це переломний етап у розвит­ку української історіографії. На україн­ському Сході саме в цей час історіогра­фія набуває наукових форм, історія пе­ретворюється на науку. Це означало по­яву різноманітних форм історичних дос­ліджень — історичні повісті, наукові роз­відки, рецензії, перші історичні часопи­си, мемуари. Розширюється коло про­блем української історії. Сучасників цікавить уже не лише політична історія, сама тільки історія козаччини, а й по­чинає приваблювати вивчення статис­тики, географії, побуту України тощо. До наукового вжитку впроваджуються документальні матеріали з державних та приватних архівів, іноземні джерела, спомини, розповіді свідків визначних історичних подій. Вдосконалюються ме­тоди історичного дослідження, поширю­ються новітні філософські та політичні ідеї. Зростає кількість знавців рідної старовини-аматорів, збирачів та колек­ціонерів історичних пам'яток і джерел.

У XVIII ст., як ніколи раніше, підви­щується роль особистості, авторського начала у творчому процесі, про що свід­чить популярність таких літературних жанрів, як мемуари, щоденники, листу­вання. Тож які обставини спричинили­ся до суттєвих змін у галузі історичного пізнання на українському ґрунті?