Етичний захист

У процесі спілкування з учнями, колегами й батьками педагогам доводиться зіштовхуватися з брутальністю, безтактністю, іноді й образами. Соціальна компетентність педагога в таких ситуаціях повинна проявлятися в умінні захистити себе в соціально-прийнятній формі, зберігши при цьому свою гідність та моральний рівень спілкування. Психолого-педагогічний зміст і значимість етичного захисту полягає, по-перше, у тім, що непомітно й ненав’язливо, відбувається корекція поводження іншого суб’єкта спілкування, йому «негласно» пропонується інший варіант поводження — етичний. По-друге, педагогом створюєтьсяякийсь зразок для наслідування в аналогічних ситуаціяхусвідомленого або неусвідомленого зазіхання на гідність особистості. Третій зміст етичного захистубачиться в збереженні взаємин з даним суб’єктом,що надалі дозволить спільними зусиллямивирішувати загальні педагогічні завдання, завдання соціальної взаємодії в цілому, а також у сприянні розвитку гуманних відносин між людьми.

Способи етичного захисту:

· окультурене відтворення - використовується з метою коректування поводження; сутність у демонстрації партнерові іншої форми спілкування - культурної; використовується парадигма «Якщо я правильно вас зрозумів...» і додається те, що сказав би або зробив би партнер, але в інший вербальній, етичній, поведінковій формі; при згоді партнера можна вважати, що спілкування вдалося вивести на високий рівень.

· питання на відтворення («Повторіть, будь ласка, не розчула, що ви сказали?») - як правило, негатив удруге не відтворюється, а звучать варіанти у загальноприйнятих і більше прийнятних формах;

· питання про адресата - розігрування наївного нерозуміння; сутність даного способу в декларації неможливості тієї форми спілкування, що пропонує партнер; використовується питання «Це ви мені?» і доповнюється мімікою здивування й пластикою пошуку, кому ж властиво адресоване таке образливе звернення.

· наївний подив («Хіба таке можливо? Чи можу я вірити своїм вухам?») - таке замішання може бути виражене як вербально, так і не вербально;

· виявлення доброзичливості - взяти провину на себе й витлумачити причини неетичного нападу власними недоліками, якою-небудь своєю слабістю («Напевно, я вас скривдила, інакше б...», «Можливо, я поводилася не так, як варто було б...» - функція оцінки як би перекладається на іншого, а власне положення зміцнюється за рахунок деякої поступки й упевненості у своєму авторитеті, що підсилює повагу на адресу такого сильного партнера);

· посилання на особистісні якості («Мені жаль, але я не
вмію, не можу розмовляти в такому тоні», «Я погано розумію
сутність справи, коли кричать» — знижується агресивність партнера і йому «таємно» пропонується більше високий рівень спілкування);

· виправдання поведінки - доброзичливе тлумачення вчинку іншої людини («Напевно, ви хотіли домовитися зі мною про..., допомогти дочці в...» - пояснення дій добрими мотивами зберігає позитивне відношення до партнера, піднімає його й ставить у ситуацію рефлексії свого поводження);

· протиставлення достоїнств парт­нера, діям які він вчинив («Я вважала вас доброю людиною, а ви...», «Як може освічена, гарна людина дозволяти собі таке» — ця більш тверда форма захисту використовується за умови поважної інтонації й обов’язкового переривання подальшого обговорення даної теми);

· констатація неусвідомленості дій партнера («Ви, мабуть, не усвідомлюєте, що сказали...», «Жаль, що зараз ти не можеш зрозуміти...») — запобігає скандальному розвитку подій, виражається надія на змінення­ ситуації в майбутньому.

Кожен із способів припускає відхід від негативної оцінки зробленої дії. Завдання бачиться в тім, щоб залишити партнера по спілкуванню наодинці зі своїм учинком, зі сказаними словами й головне - перекласти осмислення того, що відбувається на людину, яка робить образливий випад.

Завдання для самостійної роботи.

1. Наведіть приклади реальних інцидентів, які вдалося призупинити, не давши перерости в конфлікт, за допомогою етичного захисту.

2. Доповнить перелік способів етичного захисту, виходячи із власного досвіду взаємодії.

ІГРОВІ МЕТОДИ

Потрапляючи в конфліктну ситуацію, учитель може направити свою активність або на те, щоб краще зрозуміти свого співрозмовника, або на регуляцію власного психологічного стану - щоб запобігти конфлікту або його погасити. У першому випадку вирішити конфліктну ситуацію можна, установивши взаєморозуміння між людьми, усунувши різні непорозуміння, недомовки. Проблема розуміння іншої людини (учня, колеги по роботі, чоловіка або власної дитини) дуже складна, її вирішенню сприяє володіння й використання методів, які пропонують Н.В. Самоукіна [15] і Н.П. Волкова [1].

Людина існує в двох «вимірах»: своєму внутрішньому світі і у взаємодіях з іншими людьми. Ці сфери людського буття психологічно принципово різні. Усе, що відбувається в сфері особистого я, є безпосередня, близька й очевидна реальність для людини: він почуває, думає, переживає, бажає, прагне і т.п.

«Я» іншої людини певною мірою закрито і виступає якоюсь загадкою, яку необхідно відгадати. Почуття, думки, переживання, бажання і прагнення іншого не представлені безпосередньо, у якихось видимих «формах», про них можна тільки догадуватися – по поведінці, словесним і символьним засобам вираження. Вийти за межі свого «я» і наблизитися до внутрішнього «я» іншого не так просто. Існують різні способи, що допомагають зрозуміти іншу людину.

Метод інтроспекції полягає в тому, що людина ставить себе на місце іншого, а потім у своїй уяві відтворює думки і почуття, що, на його думку інший відчуває в даній ситуації. Після того як така психологічна імітація внутрішнього світу іншої людини зроблена, робиться висновок про мотиви і зовнішні причини його поведінки, цілі. На основі результатів психологічного аналізу будується взаємодія з людиною.

Метод інтроспекції досить ефективний. Але виникає небезпека власні думки і почуття прийняти за думки і почуття іншої людини. І якщо ви перенесли своє суб'єктивне бачення на іншу людину і як би замінили його психіку своєю, не залишивши собі можливості відмовитися від прийнятої схеми, то ви можете побудувати неправильний образ людини і між вами виникне нерозуміння. Порада: коли ви ставите себе на місце іншого, перевіряйте ваші схеми, зіставляйте дії і поводження людини з вашим представленням про нього. Змінюйте ваші представлення при невідповідності

«Марія Іванівна»

Вправа розвиває внутрішні засоби рольовий децентрації. Виконується індивідуально, протягом 10-15хв.

Уявіть собі вашу неприємну розмову, наприклад із завучем. Умовно назвемо її Марією Іванівною, що дозволила собі нечемний тон у розмові з вами і несправедливі зауваження. Закінчився робочий день, і по дорозі додому ви ще раз згадуєте неприємну бесіду, і почуття образи захльостує вас. Це шкідливо для вашої психіки: на фоні психологічної утоми після робочого дня розвивається психічна напруга. Ви намагаєтеся забути образу, але вам це не вдається.

Спробуйте піти від протилежного. Замість того щоб насильницьким образом викреслити Марію Іванівну зі своєї пам'яті, спробуйте максимально наблизити її. Спробуйте по дорозі додому зіграти роль Марії Іванівни. Наслідуйте її ходу, манеру поводитися, програвайте її міркування, її сімейну ситуацію, нарешті, її відношення до розмови з вами. Після декількох хвилин такої гри ви відчуєте полегшення, спаде напруга. Зміниться ваше відношення до конфлікту, до Марії Іванівні, ви побачите в ній багато позитивного, того, що не зауважували раніш. По суті справи, ви включитеся в ситуацію Марії Іванівни і зможете зрозуміти її. Наслідки такої гри знайдуть себе на другий день, коли ви прийдете на роботу. Марія Іванівна з подивом відчує, що ви доброзичливі і спокійні, і сама, імовірно, стане прагнути улагодити конфлікт.

«Постав себе на місце іншого»

Згадаєте свій недавній конфлікт із колегою по роботі, у якому ви почали спілкування з позиції «над». А тепер розслабтеся, закрийте очі і уявіть себе на місці вчителя, з яким ви розмовляли.

Внутрішньо, про себе запитаєте в нього, які враження він одержав від спілкування з вами? Подумайте, що б міг про вас сказати ваш колишній співрозмовник.

Потім програйте у своїй уяві вашу бесіду таким чином, щоб залишити у вашого партнера приємні спогади про себе. Що змінилося? Ви зрозуміли, що змінилася, насамперед, ваша внутрішня позиція? Якщо раніш усвідомлено або не усвідомлено ви почали бесіду з колегою по роботі так само, як ви говорите з вашими учнями на уроці, то зараз ви підходите до людині, внутрішньо готуючись до рівноправного контакту з ним. Ця психологічна підготовка зв'язана зі зміною вашої позиції, вашим внутрішнім прагненням до повноцінного діалогу.

Метод інтроспекції досить ефективний. Але виникає небезпека власні думки і почуття прийняти за думки і почуття іншої людини. І якщо ви перенесли своє суб'єктивне бачення на іншу людину і як би замінили його психіку своєю, не залишивши собі можливості відмовитися від прийнятої схеми, то ви можете побудувати неправильний образ людини і між вами виникне нерозуміння. Рада: коли ви ставите себе на місце іншого, перевіряйте ваші схеми, зіставляйте дії і поводження людини з вашим представленням про нього. Змінюйте ваші представлення при невідповідності.

Метод емпатії заснований на техніці проникнення у переживання іншої людини. Цей метод буде корисний емоційні, схильні до інтуїтивного мислення людині, яка довіряючи своєму інтиїтивному відчуттю, завчасно зупиняють інтелектуальні інтерпретації. До типу «художників» - людей з емоційним складом психіки, звичайно відносяться словесники, учителі малювання і музики. Для них більш ефективними будуть такі вправи як «Ритм», «Резервуар»

«Ритм»

Виконувати його необхідно в парі з іншим вчителем або дома, з одним із близьких вам людей.

Дві людини встають напроти один одного і домовляються про свої ролі: один ведучий, другий – “дзеркало”. Руки учасників підняті на рівень грудей і повернені долонями назустріч один одному. Ведучий повільно рухає руками, а другий учасник намагається відбити рухи у тому ж ритмі. Ролі кілька разів міняються.

Психологічний зміст вправи полягає в тому, щоб відчути внутрішній ритм іншої людини і як можна повніше відбити його. При цьому думайте про те, що кожна людина (ваш учень, колега по роботі, член вашої родини) – індивідуальність, що володіє унікальним психологічним ритмом, і, щоб правильно зрозуміти людину, треба насамперед відчути його енергетику, темперамент, спрямованість, динаміку, внутрішню експресію.

«Резервуар»

У бесіді з учнем, учителем, батьком важкої дитини або вдома в розмові зі своєю дитиною відчуйте себе «порожньою формою», резервуаром, у який ваш співрозмовник уливає свої слова, стани, думки, почуття. Постарайтеся досягти внутрішнього стану резервуара: ви – форма, ви не реагуєте на зовнішній вплив, а тільки приймаєте них у свій внутрішній простір. Відкиньте усі свої особисті оцінки – як би немає реальності, є тільки порожня форма.

Потренуйтесь перед початком бесіди 2-3 рази, і у вас буде легко виходити. Потім, коли ви будете упевнені, що сформували внутрішній стан резервуара, вступайте в діалог і постарайтеся поводитися неупереджено і нетенденційно.

Важливо пам'ятати, що метод дає можливість досягти високих результатів, якщо ви вмієте довіряти своєму початковому, інтуїтивному відчуттю і здатні вчасно зупинити інтелектуальні інтерпретації. Дійсно, людина часто не вірить своєму почуттю, починає міркувати, щось додумувати і приймає рішення, ґрунтуючись на розумових схемах. Але життя потім показує, що перше відчуття «від серця» було правильне і точним, а наступне міркування «від голови» - помилковими.

На автокорекцію власних психологічних станів в складних, напружених і конфліктних ситуаціях спрямований такий ряд вправ «Руки», «Настрій», «Прислів’я» [15,с.61].

«Руки»

У вас останній урок. Клас зайнятий рішенням задачі. У класі тиша і ви можете кілька хвилин приділити собі. Сядьте на стілець, витягнувши ноги і звісивши руки вниз. Намагайтеся уявити собі, що енергія утоми «випливає» з кистей рук на землю, - от вона струменіє від голови до пліч, перетікає по передпліччях, досягає ліктів, спрямовується до кистей і через кінчики пальців просочується вниз, у землю. Ви чітко фізично відчуває теплу вагу, що сковзає по ваших руках. Посидьте так одну-дві хвилини, а потім злегка потрясіть кистями рук, остаточно рятуючи від своєї утоми. Легко встаньте, посміхніться, пройдіться по класу. Порадуйтеся цікавим питанням, що задають діти, постарайтеся відкрито і з повною готовністю йти їм назустріч, відповідаючи докладно і детально.

Вправа знімає втому, допомагає установити психічну рівновагу, баланс.

«Настрій»

Кілька хвилин назад у вас закінчилася неприємна розмова з матір'ю учня, що постійно порушує дисципліну, що прогулює уроки. У бесіді з нею ви говорили про виховання сина в родині, необхідності регулярного контролю за виконанням домашніх завдань, про те, що вседозволеність, що культивується на ваш погляд, у родині учня, ні до чого гарному не приведе. Після всіх цих розмов мати підлітка раптом заявила, що «виховувати повинні в школі», що в неї на це немає часу. У відповідь ви не змогли стриматися. Ваші установки на спокійну і конструктивну побудову бесіди були зруйновані.

Як зняти неприємний осад після такої розмови. Візьміть кольорові олівці або крейди і чистий лист паперу. Розслаблено, лівою рукою намалюйте, абстрактний сюжет - лінії, колірні плями, фігури. Важливо при цьому цілком зануритися у свої переживання, вибрати колір і провести лінії так, як вам більше хочеться, у повній відповідності з вашим настроєм. Спробуйте уявити, що ви переносите свій смутний настрій на папір, як би матеріалізуєте його. Закінчили малюнок? А тепер переверніть папір і на іншій стороні листа напишіть 5-7 слів, що відбивають ваш настрій. Довго не думайте; необхідно, щоб слова виникали спонтанно, без спеціального контролю з вашої сторони.

Після цього ще раз подивитеся на свій малюнок, як би заново переживаючи свій стан, перерахуйте слова і з задоволенням, емоційно розірвіть листок, викинете в урну.

Ви помітили? Всього 5 хвилин, а ваш емоційно-неприємний стан уже зник, він перейшов у малюнок і його було знищено.

А тепер йдіть на урок! Ви добре відпочили!

«Прислів'я»

Пропонуємо вправу, яка добре «знімає» внутрішню депресію і поганий настрій, що допомагає вирішити складну проблему, що у вас виникла. Ця проблема може бути зв'язана з вашою професією, сімейним життям, взаєминами з друзями.

Візьміть одну з книг: «Прислів'я», «Думки великих людей» або «Афоризми» (у кожній шкільній бібліотеці книги є). Погортайте книгу, читайте фрази прислів'я або афоризми протягом 25-30 хвилин, поки не відчуєте внутрішнє полегшення.

Можливо, крім психічної релаксації те або інше прислів’я наштовхне вас на правильне рішення, можливо також, вас заспокоїть той факт, що не тільки у вас виникла проблема, над способами її рішення міркували багато людей, у тому числі й історичні особистості.