Тезаурус до теми 1: «Психологія професійної діяльності»

1. Психологічна структура професійної діяльності;

2. Психологічна характеристика типів професій;

3. Класифікація професійної діяльності.

4. Здібності до професійної діяльності.

Література до теми: 3; 8; 9; 14; 16; 18; 19; 22; 24

Традиційно прийнято вважати, що основним і психологічно головним поділом діяльності на її типи є диференціація діяльності на трудову, ігрову і навчальну. Трудова діяльність відрізняється від двох інших типів тим, що припускає одержання якого-небудь суспільно значимого продукту, результату, створення так званих споживчих вартостей. Для ігрової і навчальної діяльності цей результат є не суспільно, а індивідуально значимим; не продуктивним, а репродуктивним. Він складається в освоєнні суб'єктом соціально виробленого досвіду, знань і ін. Освоєння суспільного досвіду відбувається не тільки в процесі навчання, хоча саме тут воно виражено найбільше явно, яскраво і повно, складає суть цієї діяльності. В ігровій діяльності в не меншому ступені розгортається той же самий процес освоєння соціального досвіду, але він представлений тут в інших формах і процесах. Слід зазначити також, що найбільш яскравою специфічною ознакою ігрової діяльності є те, що, на відміну від навчання і праці, головним її мотивом виступає сам процес діяльності, а не її результат.

Основним видом людської діяльності є праця, головні характеристики якої також визнаються характеристиками професійної (предметної) діяльності. Остання, однак, щоб вважатися саме працею, а не просто визначеною діяльністю суб'єкта, повинна відповідати наступним психологічним ознакам праці.

1. Свідоме передбачення соціально ціннісного результату;

2. Усвідомлення обов'язковості досягнення соціально фіксованої мети;

3. Свідомий вибір, застосування, чи удосконалення створення знарядь, засобів діяльності;

4. Усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей і відносин ("живих" і упредметнених).

Таким чином, праця завжди діяльність, але не всяка діяльність може бути названа працею; праця - не завжди професійна діяльність (наприклад, суспільно корисна праця, праця по догляду за дитиною, за хворим), а професійна діяльність не завжди є працею (псевдодіяльність, діяльність з нульовим соціально значимим змістом).

Опис професійної діяльності, заснований на всебічному її вивченні і систематизації даних, є найважливішим етапом будь-якого дослідження в психології праці.

Група родинних спеціальностей об’єднується поняттям професія.

Будь-яка конкретна діяльність існує у вигляді великої кількості трудових посад і робочих місць. Кожна трудова посада характеризується історично сформованою системою технічного устаткування, а також системою прав, обов'язків, норм поводження працівника, вимог, пропонованих до його знань, умінням, навичкам, особливостям особистості.

Таку історично сформовану і об'єктивно існуючу трудову посаду прийнято називати спеціальністю.

Під спеціальністю розуміють необхідну для суспільства й обмежену внаслідок поділу праці галузь застосування фізичних і духовних сил людини, що дозволяє їй одержувати замість витраченої праці засоби до існування і розвитку.

Діяльність - це форма активного відношення суб'єкта до дійсності, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей і пов'язана зі створенням суспільно значимих цінностей чи освоєнням соціального досвіду.

Зовнішня характеристика діяльності (насамперед професійної) здійснюється через поняття суб'єкта й об'єкта праці, предмета, умов і засобів діяльності.

Предмет праці - сукупність речей, процесів, явищ, з якими суб'єкт у ході діяльності практично чи мислиннєво взаємодіє.

Засоби праці - сукупність знарядь, здатних підсилити можливості людини розпізнавати особливості предмета праці і впливати на нього.

Умови праці - система соціальних, психологічних, санітарно-гігієнічних і фізичних характеристик діяльності.

Внутрішня характеристика діяльності припускає опис процесів і механізмів її психічної регуляції, її структури і змісту, а також операційних засобів її реалізації.

У тому випадку, якщо за одиницю діяльності (її основного психологічного осередку) береться дія, її психологічна структура приймає цілком визначену будову - рівневу. Вона найбільш докладно розкрита в психологічній теорії діяльності А.Н. Леонтьєва. Відповідно до цієї теорії, діяльність побудована на основі структурно-рівневого принципу, що конкретизується в двох основних положеннях: по-перше, загальна структура діяльності утворена якісно різними рівнями, формами активності людини; по-друге, ці рівні ієрархічно супідрядні й утворюють цілісну систему. Розрізняють три основних рівні організації діяльності: операцій, дій і автономної діяльності.

Дія - це основна одиниця структури діяльності, що представляє собою довільну, навмисну активність, що спрямована на досягнення усвідомлюваної мети.

На відміну від дій, психологічні операції співвідносяться не з тими чи іншими усвідомлюваними цілями (і подцілями), а з умовами їхнього досягнення. При цьому варто розрізняти зовнішні і внутрішні умови. Зовнішні умови - це система об'єктивних параметрів середовища, у якому реалізується та чи інша мета. Внутрішні умови - це сукупність тих ресурсів (знань, умінь, компетентності і т. д), якими має розпоряджатися суб'єкт. Якщо сукупність зовнішніх і внутрішніх умов така, що вона необхідна і достатня для реалізації тієї чи іншої дії, то вона має тенденцію автоматизуватися.

Вищий рівень - власне діяльність - виділяється А.Н. Леонтьевим на основі того, що даний рівень співвідноситься не з цілями і тим більше не з умовами їхнього досягнення, а безпосередньо з мотивами особистості, із системою її домінуючих потреб.

Відповідно до другого основного підходу (функціонально-динамічного), психологічну структуру будь-якої діяльності утворить стійкий, постійний набір її основних компонентів. Усі вони об'єктивно необхідні для реалізації діяльності, а їхня сукупність позначається поняттям інваріантної психологічної структури діяльності.

Основними компонентами інваріантної структури діяльності є: мотивація, цілепокладання, інформаційна основа діяльності, антиципація (прогнозування) її результатів, ухвалення рішень, планування, програмування, контроль, корекція, а також оперативний образ об'єкта діяльності, система індивідуальних якостей суб'єкта і сукупність виконавських дій. Узяті в статиці, тобто в тих структурних психологічних утвореннях, що їх забезпечують, ці компоненти є основними "цеглинками" діяльності. Але узяті в динаміку - функціонуванні - вони ж є основними регулятивними процесами реалізації діяльності.

Класифікація професій Е.А. Клімова припускає виділення чотирьох основних ознак її побудови: предмет праці, ціль праці, знаряддя праці й умови праці. Групи, виділені по зазначених ознаках, побудовані по типу ярусів.

Перший ярус складають п'ять типів професій, виокремлених по предмету праці:

· біономічні (людина - жива природа). Представники цих професій мають справу з рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їхнього існування (агроном, зоотехнік, мікробіолог, ветеринар і т.д.);

· технономічні (людина-техніка (нежива природа)). Предметом праці в даній групі є технічні об'єкти, речовини, матеріали. Прикладами такого роду професій є слюсар-збирач, шофер, технолог суспільного харчування і т.п.;

· соціономічні (людина-людина). Предметом праці в даній групі є окремі індивіди чи групи людей (перукар, лікар, вчитель, психолог, продавець і т.п.);

· сигнономічні (людина-знак). Представники даної групи мають справу зі знаками, цифрами, символами, формулами, природними і штучними мовами (кресляр-картограф, лінгвіст, програміст, бухгалтер, редактор видавництв);

· артономічні (людина-художній образ). Представники цієї професійної групи мають справу з фактами художнього відображення дійсності (художник, архітектор, настроювач музичних інструментів, актор театру і т.п.).

При віднесенні тієї чи іншої професії до однієї з зазначених груп необхідно враховувати, що границі між групами дуже прозорі і неможливо включити таке багатомірне явище, як професія, в одну групу.

У межах кожного типу професій виділяють класи по меті діяльності, що складає другий ярус класифікації. По даній ознаці автор пропонує три класи професії:

· гностичні, основна мета яких у розпізнаванні об'єктів, їхній класифікації: дегустатор, сортувальник фруктів (людина-природа); контролер ОТК, пірометрист (людина-техніка); лікар-рентгенолог, судовий експерт (социономічні професії) і т.д.;

· перетворюючі, метою яких є зміна стану об'єкта: агроном і зоотехнік (людина-природа); токар, слюсар-ремонтник, водій (людина-техніка); учитель, тренер, екскурсовод (людина-людина) і т.д.;

· дослідницькі, що припускають відшукування нової інформації чи способів виконання діяльності: льотчик-спостерігач рибного господарства, біолог-дослідник (людина-природа); інженер-конструктор, розкроювальник верха взуття (людина-техніка); художник-дизайнер, композитор (людина-художній образ).

По ознаці засобів праці в рамках кожного класу виділяють професії, що мають справу з матеріальними і нематеріальними знаряддями праці (третій ярус класифікації).

До матеріальних знарядь відносяться зовнішні стосовно суб'єкта матеріальні засоби взаємодії з об'єктом праці. З матеріальними знаряддями праці мають справу професії:

· ручної праці (слюсар, картограф, художник);

· машинно-ручної праці, що мають справу з механізованими засобами чи верстатами, з машинами з ручним керуванням (машиніст екскаватора, шофер, токар, лікар-стоматолог);

· пов'язані із застосуванням автоматизованих і автоматичних систем (оператор енергосистем, оператор верстатів із програмним керуванням і т.п.).

Нематеріальні (функціональні) знаряддя праці являють собою властиві суб'єкту засоби впливу на об'єкт. Ними можуть бути як зовнішні засоби впливу (жест, міміка, інтонація), так і внутрішні, психологічні засоби праці (уявні еталони рішення задач, алгоритми і схеми виконання дій).

За умовами праці (четвертий ярус) виділяють наступні групи професій:

· в умовах, близьких до побутового (лаборант, бухгалтер, продавець і т.д.);

· у несприятливих умовах, на відкритому повітрі, у будь-яку погоду, в умовах професійних шкідливостей (агроном, інспектор Державтоінспекції, лікар-рентгенолог, муляр і т.п.);

· у незвичайних умовах: на висоті, під водою, під землею, при знижених і підвищених температурах і т.п. (пожежний, водолаз, монтажник-висотник);

· в умовах підвищеної відповідальності за життя і здоров'я людей і матеріальних цінностей (суддя, хірург, вихователь дитячого саду).

Запропонована класифікація є робочої і застосовується в практиці професійного консультування.