Частота дихання

Норма в спокої становить 16-20 подихів в 1 хв, після фізичних вправ – до 36-40. Частота дихання більше 40 в 1 хв у людей старшого віку може викликати задишку. Частоту дихання визначають так: долоню лівої руки кладуть на кордон грудної клітки і діафрагми, підраховують протягом 30 с, а потім отриманий результат множать на 2. Нормальне співвідношення частоти дихання до пульсу – 1:4.

Частота серцевих скорочень (ЧСС) – один з основних фізіологічних показників роботи серця. Величина ЧСС залежить від багатьох причин: віку, статі, навколишнього середовища, фізичного навантаження, наявності захворювань і так далі. Визначають цей показник методом підрахунку пульсу.

Частота скорочення серця – величина непостійна, може збільшуватися і зменшуватися в залежності від стану організму. Зміна її може бути фізіологічним, але може бути і симптомом патології.

Ритм серцевої діяльності вважається правильним, якщо скорочення здійснюються ритмічно з частотою від 60 до 80 ударів на хвилину.

Є фізіологічні коливання ЧСС. У жінок зазвичай скорочень на 7-8 за хвилину більше, ніж у чоловіків. Частота зростає після прийому їжі і на висоті вдиху. При помірному фізичному і психоемоційної навантаженні ЧСС збільшується до 90-120 в хвилину, а при великих навантаженнях – до 100-150 в хвилину. При різкій зміні положення тіла частота збільшується на декілька ударів за одну хвилину.

Збільшення серцебиття понад 80 називається тахікардією і часто буває симптомом багатьох патологічних станів.

Якщо ЧСС визначається менше 60 скорочень за хвилину, то такий стан називається брадикардією. Брадикардія може бути пов’язана з конституцією людини і часто буває сімейної. Нерідка брадикардія у спортсменів, людей добре тренованих, що виконують фізичну роботу. У цих випадках вона не має клінічного значення. Брадикардія часто спостерігається у людей з лабільною нервовою системою, у яких переважає тонус блукаючого нерва. Зменшення частоти скорочень спостерігається у сплячої людини.

Артеріальний тиск – сила тиску крові на стінку артерій під час систоли та діастоли серцевого м'язу. Завжди вимірюється два значення: систолічний (верхній) і діастолічний (нижній).

Систолічний (верхній) артеріальний тиск – це рівень тиску крові в момент максимального скорочення серця. Діастолічний (нижній) артеріальний тиск – це рівень тиску крові в момент максимального розслаблення серця. Артеріальний тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовпа, скорочено мм рт. ст. Значення величини артеріального тиску 120/80 означає, що величина систолічного (верхнього) тиску дорівнює 120 мм рт. ст., а величина діастолічного (нижнього) артеріального тиску дорівнює 80 мм рт. ст.

Артеріальний тиск залежить від багатьох факторів: часу доби, психологічного стану людини (при стресі тиск підвищується), прийому різних стимулюючих речовин (кава, чай, амфетаміни підвищують тиск) або медикаментів, захворювань (нирок, серця та ендокринної системи) тощо.

Оптимальний АТ – 120/80 мм рт. ст.

Нормальний АТ – 130/85 мм рт. ст.

Високий АТ – 140/90 мм рт. ст. і більше.

Стійке підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт. ст. (артеріальна гіпертензія) або стійке пониження артеріального тиску нижче 90/50 мм рт. ст. (артеріальна гіпотензія) можуть бути симптомами різних захворювань.

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/stomat_ortop/classes_stud/uk/stomat/ptn/пропедевтика%20ортопедичної%20стоматології/2/02.%20зуби,%20зубні%20ряди.htm

http://www.fiziolive.ru/html/fiz/statii/physical_growth.htm