Іра, 13 років, вчиться одночасно у двох школах у 7 класі (загальноосвітній і музичній). Оцінки переважно відмінні. Наполегливо сидить над кожним завданням, поки його не виконає. Не було випадку, щоб не виконала обіцяного. Ввічлива з вчителями, уникає конфліктів з ровесниками, однак критику не переносить. Коли хтось не дуже схвально відгукнувся про газету, яку вона зробила, Іра порвала її.
Вдома тероризує прискіпливістю свою молодшу сестру. Ніякий зауважень у свій бік не переносить. Іноді у своїй нетерплячості вириває собі волосся на голові, висмикує вії. У спілкуванні з референтними особами переважає аутоагресія. У громадських місцях, у транспорті напориста і груба.
Складається враження, що вона постійно знаходиться у стані значного емоційного напруження, яке колись вибухне. Коли мати вмовила звернутись Іру на консультацію до психіатра, вона відповіла, що та намагається її запхати у лікарню, але нехай мати має на увазі, що вона (Іра) може опинитися на цвінтарі. Психіатр, не виявши психічного відхилення, скерував дівчину до психолога.
ПИТАННЯ:
1. Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.
2. Що додатково слід з’ясувати на консультації з Ірою?
3. Опишіть особливості характеру Іри.
4. Як допомогти дівчині?
5. Що про дану проблему написано у психологічній літературі?