Математична модель системи саморозвитку

Вступ.

Тисячі років тому люди знали, що найважливішим у розвитку особистості є гармонія. Історія піднесла нам незліченну кількість прикладів розвитку культур, в яких гармонія розвитку індивідуума була основою, базою цих товариств. Серед найбільш відомих можна назвати культуру самураїв в середньовічній Японії. У Бусі-До, книзі самурая, читаємо: «Кожен воїн повинен тренуватися у написанні символів і в читанні, вивчати віршування та історію літератури, займатися екібаною та вміти організовувати чайну церемонію.... Кожен самурай повинен підносити молитви богам.... Кожен самурай повинен з ранку подбати про свою зачіску. Буде безглуздо намагатися похапцем укласти волосся або поголитися, якщо до тебе несподівано приїхав друг чи господар». [10, с.16-20] Як видно з тексту кодексу самурая, обсяг необхідних навичок і зобов'язань поширювався далеко за тренувальну площадку і меч. І це тільки мала частина серед величезної кількості мистецтв, які необхідно було освоїти воїну. Вони поширювалися на такі аспекти життя людини, як фізичний розвиток, навички володіння різною зброєю, мистецтво тактики і стратеги, розвиток інтелектуальної складової людського «Я», а так само духовних аспектів життя людини, включаючи крім необхідних якостей сміливість і самовідданість також почуття смаку і розвиток навичок у різних сферах мистецтва. Трохи раніше за кілька тисяч кілометрів від Японії, в Індії зароджувався тантричний шлях пізнання світу. Учень, який став на цей шлях в першу чергу повинен був досягати успіху і розвивати себе в «64 видах мистецтва», які включали в себе танці, пісні, живопис, скульптуру і архітектуру, заняття спортом та інтелектуальний розвиток. Всі ці навички та вміння, які ми сьогодні не називаємо мистецтвами, представляли собою комплекс, засвоївши який, людина повинна була максимально повно підготувати себе до прийняття таємних знань про цей світ.

Сьогодні існує багато книг та інтернет-ресурсів, через які автори дають ті чи інші поради що до саморозвитку. Але в жодному з джерел ми не знайдемо систему оцінки рівня розвитку. Також рідко можна знайти інформацію яка б давала комплексний підхід до саморозвитку, чіткий та простий, не сповнений абстрактних формулювань та порад.

Перше, що потрібно зрозуміти, розглядаючи питання саморозвитку – яка його мета? Для чого люди займаються саморозвитком? Стів Павліна, тренер по розвитку особистості, один з визнаних лідерів серед вчителів по програмі саморозвитку, характеризує мету самовдосконалення наступним чином: кар’єра, гроші, здоров’я, взаємовідносини та духовна рівновага. Але цей список – неповна, а іноді й неточна (в залежності від особистого сприйняття) спроба описати головну мету саморозвитку. Якщо подивитися глибше, в корінь проблеми, ми зрозуміємо, що все, перераховане вище, є складовою такого більш загального поняття, як щастя. Саме стремління до радісного буття змушує людину самовдосконалюватися аби досягти бажаного. Звідси ж логічно випливає другий постулат саморозвитку, який необхідно зазначити: самовдосконалення – процес, індивідуальний для кожної людини. Звичайно, базові складові залишаться незмінними, але їх кількісні та якісні характеристики, в залежності від бажань та цілей людини будуть суттєво відрізнятися одна від одної. Наприклад, щоб бути щасливим, хтось має розвивати свій талант музиканта, подорожуючи світом, та виступаючи з концертами, а інший – стати керівником транснаціональної компанії. Одній людині необхідно заробити мільярди, а інша (як, наприклад, Перельман) відмовиться від мільйонної грошової винагороди. [1] Те, що щастя – суб’єктивна величина, сумніву не підлягає. Тобто, кожній людині для того, щоб досягти щастя, необхідно обрати свій шлях, що буде базуватися на певній загальній схемі саморозвитку.

Математична модель системи саморозвитку

Щоб зробити знання про саморозвиток наукою, автор створив систему, за допомогою якої можна визначити загальні напрямки розвитку та оцінити свій прогрес. Складається ця схема з трьох головних елементів людського буття: розуму, емоційної складової та фізичного розвитку. Взаємодія цих трьох елементів робить кожну особистість унікальною, кожному надає виняткових, особливих рис, вмінь та навичок.

Для більш точного розуміння цієї моделі потрібно ввести і описати певні терміни:

1) загальна математична модель розвитку може бути представлена, як базові осі координат у стереометричному (тривимірному) просторі. Нехай кожна з осей х,y,z співвідноситься відповідно з розвитком тіла, розуму та емоцій.(рис. 1) Уявимо, що всі ці базові осі мають умовну шкалу виміру (детальний її розгляд займає багато місця і в формат цієї статті не вміщується);

2) за умови того, що всі люди мають певний емоційний, розумовий та фізичний розвиток будемо вважати, що неможливо мати рівень розвитку на цій умовній шкалі, менший за одиницю;

3) якщо ми можемо побудувати три перпендикулярні між собою вектори, кожний з яких буде кількісно характеризувати розвиток особистості у тій чи іншій сфері, тоді загальний їх добуток (у математиці - знаходження об’єму паралелепіпеда) буде відображенням дійсного об’єму саморозвитку людини, тим, що оточуючі називатимуть лідерськими здібностями, вмінням правильно розподіляти час, глибиною роздумів, активністю і т.ін.

Вирішимо задачу наступного характеру. Як досягти найбільшої глибини у саморозвитку, якщо відомо, що за одну умовну одиницю часу людина може підвищити якість однієї зі складових на 1 умовну одиницю якості, і в наявності є дванадцять одиниць часу? Для вирішення цієї задачі розглянемо два крайніх стани розвитку цієї системи - максимально врівноважену та максимально неврівноважену. Вирішуючи максимально неврівноважену систему ми, згідно з другим правилом, розподілимо на дві координати по одній одиниці часу (що в сумі буде дорівнювати двом одиницям часу), а десять одиниць що залишилися, будуть направлені на останню вісь. За умовою, кожна витрачена одиниця часу розвиватиме характеристики певної вісі на одну одиницю. Отже, математично розвиток такої особистості може бути представлений наступною матрицею [1,1,10] (1+1+10=12), а загальний об’єм системи дорівнюватиме 1х1х10 = 10 умовних одиниць об’єму. Вирішуючи задачу методом рівномірного розподілення одиниць часу поміж координатами отримаємо наступну математичну матрицю [4,4,4], (4+4+4=12), а загальний об’єм – 4х4х4 = 64 умовні одиниці.

Порівнявши ці два результати, бачимо абсолютну перевагу розвитку гармонійного над розвитком, далеким від гармонії. І чим більшою буде кількість умовного часу, тим більшою буде різниця між гармонійною і не гармонійною системами.