Емоційно-душевний розвиток

Важливість емоційного розвитку зазначається багатьма людьми. Це як автори книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються самовдосконалення (Хохель С., Кемертон Дж., Ван Тарп та ін.), так і люди, що досягли не тільки фінансового благополуччя, але також гармонії та щастя. Існує багато різних методик досягання емоційної свободи і щастя. За книгою «Ступени сознания» [5] пропонується методика, що складається з 15 кроків на шляху від залежності та пригніченості до свободи та щастя. Це, такі базові вміння як: оптимізм, повага до інших людей та їх бажань, вміння відстоювати свої позиції та ін.. У книзі «Седона метод» [11] автор пропонує працювати зі своїми базовими емоціями печалі, гніву, страху та радості методом прощення та відпускання. Автор книги «Шлях художника» [12] пропонує систему, що базується на роботі з основними потребами та емоціями людини. Це такі кроки, як досягнення почуття захищеності, незалежності, довіри до навколишнього світу та ін.. Але всі ці підручники направлені на прийняття себе, своїх бажань і потреб саме такими, якими вони є, а всі вправи, що знаходяться в них – лише методи досягання цієї внутрішньої свободи. Отже метою емоційно-душевного саморозвитку можна вважати «любов до себе»

1. Любов до себе. Це – базовий, найголовніший елемент цієї складової системи. При правильному балансі акцентів та емоційній врівноваженості любов до себе дозволяє людині досягти внутрішнього щастя тут і зараз. Любов до себе – це переніс акценту з постулату «я повинен» на іншу сторону «я хочу» [5] Це дозволить розкритися таким якостям, як:

А) Внутрішній спокій. Людину перестануть хвилювати питання, на кшталт «що про мене подумають у тій чи іншій ситуації?», адже любов до себе дозволяє собі бути таким, яким людина хоче бути, без фарсу, але і без страху.

Б) Свобода у спілкуванні та відсутність сором’язливості. Прийнявши себе таким як є, людина перестане боятися і соромитися себе, своєї поведінки або зовнішнього вигляду.

B) Повага до себе та до інших людей. Прийнявши себе, особистість автоматично вчиться приймати інших такими, як вони є. Це дозволяє відноситися з повагою і розумінням до будь-яких дій оточуючих, допоки вони не переступають особисту територію споглядача, без його на те дозволу. Поняття «особистої території» тут – «те, що було надано вам від народження; те, що ви то що ви заробили, чи заслужили в ході свого розвитку, а також те що вам належить по праву. Що таке належить по праву? Це – ваше тіло і майно, що належить вам від народження. Що таке «заслужив або заробив у ході свого розвитку»? Це – ваша освіта, ваша культура та ваша мова; ваші вірування та вподобання; ваші принципи і смаки; ваш образ життя, а також матеріальні та духовні цінності, що ви створили.» (5. С 173-174)

2. Любов до інших. Цей елемент емоційного розвитку на стільки ж важливий, як і любов до себе. Чиста і відкрита любов до інших приходить тільки з любов’ю до себе. Лише поважаючи себе можна почати поважати і приймати оточуючих. (Не рідко люди намагаються любити всіх навкруги, не полюбивши себе. Найчастіше це почуття базується на емоціях страху перед іншими чи бажанні бути або здаватися хорошим, що призводить до різноманітних проблем психологічного характеру, а також до пригнічення таких емоцій, як гнів, страх та печаль, що, як доведено сьогодні психологією, негативно відбивається на загальному самопочутті людини. Коли любов до себе і до інших знаходяться у гармонії - приходять повага до інших людей, прийняття, відкритість, а також відчуття території інших людей.

3. Вільне вираження емоцій. [8, c. 426-432] Про важливість вираження емоцій зараз кажуть майже всі психологічні досліди. Вільно виражаючи гнів, страх та сум люди отримують можливість не створювати з них резервуари, а легко переключатися на позитивні почуття, що дозволяє не зациклюватися на негативному досвіді і вільно відпускати проблеми [11].

Подана система також включає деякі математичні закони, на які потрібно звернути увагу, для розуміння її базових принципів утворення. Як зазначав Кларк Леонард Халл – один із перших вчених, що намагався математично визначити кількість та якість розвитку, з часом швидкість вчення поступово падає, що може бути описано наступною математичною кривою (8, с. 132-134) (рис 3). Згідно з цим законом, для оволодіння предметом на достатньо високому рівні (вище 70% загального знання), достатньо витратити на його вивчення 50% всього часу, що умовно необхідний для повного вивчення предмета.

Рис. 3. Швидкість набуття інформації з будь-якої області знань відносно часу, що витрачений на цей процес (шкала часу – умовна). Характерну форму кривої можна пояснити також за допомогою теорії «асиміляції та акомодації» Ж.Ж. Піаже. [9, c. 277-289]