Вастінг-синдром

Синдром виснаження (вастінг-синдром) відноситься до діагностичних критеріїв СНІДу і визначається як:

× зниження маси тіла більше, ніж на 10%

× хронічна діарея (впродовж 30 днів і довше)

× документована лихоманка (інтермітуючого або постійного типу впродовж 30 днів і довше).

Синдром виснаження є незалежним прогностичним чинником смерті хворих. Крім вастінг-синдрому, який є найбільш тяжким станом, при ВІЛ-інфекції у дітей спостерігаються інші порушення харчування, які можуть передувати його розвитку:

1.Зниження апетиту, нудота, блювота:

- респіраторні інфекції

- фебрильні стани

- побічні ефекти медикаментів

- гастроінтестинальні ускладнення

- емоційний стан.

2. Оральний і езофагальний біль:

- кандидозний езофагіт

- герпетичний езофагіт

- гінгівіт

- стоматит.

3. Механічні проблеми з їжею (порушення жування, ковтання, смоктання, бульбарний синдром):

- інфекції центральної нервової системи

- ВІЛ-енцефаліт

- деменція, втрата навиків самостійного живлення

- моторні порушення.

4. Діарея і мальабсорбція:

- сальмонельоз та інші бактерійні кишкові інфекції

- цитомегаловірусна інфекція

- лямбліоз

- криптоспоридіоз, ізоспороз, мікроспоридіоз

- МАС.

5.Психо-соціальні проблеми (фінансові можливості сім’ї, прогресування хвороби у батьків та ін.)

Зв'язок між ускладненнями ВІЛ-інфекції і порушенням харчування носить двобічний характер.

Дефіцит живильних речовин впливає на прогресування ВІЛ -інфекції, проте ВІЛ -інфекція може і сама порушувати стан харчування, оскільки спричиняє:

× порушення всмоктування

× підвищення потреб в живильних речовинах

× порушення метаболізму, особливо на тлі розвитку опортуністичних інфекцій*.

*При ВІЛ - інфекції збільшується активність глюконеогенезу, порушується обмін вуглеводів, жирів, білків, вітамінів і мінералів, підвищуючи потреби організму в живильних речовинах.

Підходи до попередження і лікування вастінг-синдрому:

× ліквідація відставання зросту і усунення дефіциту живильних речовин (за допомогою корекції раціону харчування)

× попередження прогресування імунодефіциту (своєчасне призначення ВААРТ)

× профілактика розвитку опортуністичних інфекцій

× лікування наявних опортуністичних інфекцій і шлунково-кишкових захворювань.

Достатність або недостатність харчування оцінюється на підставі фактичної маси тіла, зросту дитини та їх динаміки.

Показники слід оцінювати за центильними таблицями (проте можна використовувати і загальноприйняті формули).

Ступінь важкості гострого порушення харчування визначається за формулою:

фактична маса тіла (кг): маса тіла 50-го перцентилю (кг) х 100%.

Оцінка результатів:

× більше 90% - норма;

× 81-90% - помірне порушення живлення (I ступінь);

× 70-80% - виражене порушення живлення (II ступінь);

× менше 70% - важке порушення живлення (III ступінь).

Ступінь важкості хронічного порушення харчування визначається за формулою:

фактичний зріст (см): зріст 50-го перцентилю (в см, для віку дитини) х 100%.

Оцінка результатів:

× більше 95% - норма;

× 90-95% - помірне порушення живлення (I ступінь);

× 85-89% - виражене порушення живлення (II ступінь);

× менше 85% - важке порушення живлення (III ступінь).

Не залежно від причин, що викликали порушення харчування, дитині слід збільшити енергетичну цінність живлення.

Добова енергетична потреба збільшується до 150% від необхідної за віком. Надходження білка і вітамінів збільшують в 2 рази.