Богдан Хмельницький

Причини, характер та рушійні сили Визвольної війни

В очах панівних станів становище в Україні наприкінці 40-х рр. XVII ст. було досить спокійним. Здавалося, у далеке минуле відійшли жахи повстань 20-30-х рр., були знищені ненависні їм народні проводирі й тисячі непокірних козаків і селян. Шляхтич знову почував себе повновладним паном — карав і милував, збільшував повинності і організовував нові фільварки, перерозподіляв землю і підтримував унію.

Всіляких переслідувань та знущань зазнавали й інші суспільні стани: реєстрові козаки, які позбавлялися традиційних прав і вольностей, так звані випищики, змушені повертатися під панське ярмо, жителі міст, що були задушені господарськими обмеженнями, православні священики, які жили з приклеєним на них тавром схизматика (розкольника).

Проте це було лише зовнішнє благополуччя. І «золотий спокій» був спокоєм лише для панівних верств населення, які не винесли жодних уроків з подій кінця XVI — 20-30-х рр. XVII ст. А насправді йшло поступове накопичення всіма пригнобленими станами сил перед вирішальною сутичкою з міцною державною машиною Речі Посполитої. На зміну великим збройним повстанням прийшли не менш результативні форми протесту: масові втечі, відмови виконувати повинності, потрави посівів тощо.

У цей час на політичному горизонті України з'явилася людина, якій судилося відіграти епохальну роль в історії України — Богдан (Зіновій) Михайлович Хмельницький.

Виходець з дрібної української шляхти (народився близько 1595 р., ймовірно, в Чигирині), він назавжди пов'язав свою долю з козацтвом. Був свідком і учасником його боротьби з турками і татарами, брав участь у збройних виступах проти польської шляхти. Дворічний турецький полон і звільнення з нього, заняття господарством у батьківському хуторі Суботові, одруження і втрата дружини, висока посада у реєстровому війську і різке пониження до одного із десяти чигиринських сотників — це лише головні віхи на його життєвому шляху до середини 40-х рр. XVII ст. З цього часу Б. Хмельницький відчув на собі свавілля шляхетського оточення. Його, заслуженого козака, переслідує чигиринський підстароста Чаплицький, за спиною якого стояв син великого коронного гетьмана Олександр Конецпольський. Сотник втрачає хутір, майно, худобу, хлібні запаси. Розпочалося справжнє цькування Б.Хмельницького. Він зазнає нападів з боку шляхти, жорстоко був побитий його син. Спроби знайти справедливість у місцевих органів влади та у Варшаві виявилися марними.

Звичайно, особиста трагедія не могла не вплинути на характер та погляди Богдана Хмельницького. Однак не вона була головною. Майбутній керівник повстанців бачив, що його доля подібна до долі всього козацтва, позбавленого надійних гарантій своїх особистих прав і навіть власного життя.

Чаша терпіння була переповнена. Разом з своїми соратниками сотник готує новий великий виступ, налагоджує зв'язки з однодумцями на місцях. Дуже сприятливим виявився момент для початку повстання. Польський король Владислав IV носився в цей час з ідеєю війни проти Туреччини, що, на його думку, могло істотно зміцнити королівську владу і послабити свавільну шляхту. Єдиною реальною силою, здатною підтримати плани короля, було козацтво. Владислав IV це чудово розумів. Він входить у зносини з керівництвом козаків, зокрема з Б. Хмельницьким. Останні одержали привілеї на будівництво морських човнів і право збирати військо.

Чутки, які ходили навколо змісту цих документів, впали на сприятливий ґрунт. Українська суспільність завирувала. У цій ситуації досить було лише поштовху, щоб викликати народний вибух. Ним стала втеча у грудні 1647 р. Б.Хмельницького разом з групою своїх однодумців на Січ. Низовці, які завжди були готові до виступу, радо зустріли втікачів. Опинившись у рідній для нього стихії, Б.Хмельницький продовжив свої приготування до повстання. Він заручився підтримкою з боку кримського хана, який пообіцяв йому допомогу татарськими загонами. Обраний у січні 1648 р. гетьманом, Б. Хмельницький розіслав по Україні універсали (розпорядження) і листи, зміст яких відбивав думи й сподівання широких народних верств — селян, реєстровців, міщан.