2015-08-21
1318
Вивід радянських військ розв'язав руки Гоміндану для поширення своєї влади на Південно-Східний Китай. У містах, куди вступали війська Чан Кайши ліквідовувались місцеві органи влади, створені КПК. Такі дії викликали сутички між НВАК і армію Гоміндану. У своїх діях Чан Кайши спирався на підтримку США, які озброїли його армію. Але швидкого успіху йому не вдалось досягти, і бойові дії вилились у тривалу громадянську війну.
На визволеній території КПК проводила аграрну реформу, яка забезпечила підтримку КПК селянами у громадянській війні. 30 червня 1950 р. був прийнятий закон про аграрну реформу: ліквідовувалось поміщицьке землеволодіння, земля передавалась у власність селянам.
Проводилась націоналізація великих промислових підприємств, банків, залізниць, власності іноземного капіталу. Було встановлено монополію зовнішньої торгівлі і контроль над імпортом закордонних товарів.
1 жовтня 1949 р. Мао Цзедун на площі Тяньаньмень в Пекіні проголосив утворення Китайської Народної Республіки (КНР). Були встановлені дипломатичні відносини з багатьма європейськими і азіатськими країнами. У грудні 1949 р. Мао Цзедун відвідав СРСР. 14 лютого 1950 р. був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу. Захід не визнавав нової держави – місце його в ООН займали до 1971 р. представники Гоміндану.
З 1953 р. у Китаї був узятий курс на індустріалізацію і націоналізацію приватної власності, яка була завершена на кінець 1955 р. Перший п'ятирічний план був успішно здійснений (1953-1957 рр). Значну допомогу КНР надав СРСР. Побудовано 250 підприємств і підготовлено 20 тис. спеціалістів.
У лютому 1957 р. Мао виступив з промовою "Про правильне вирішення протиріч серед народу", де були викладені зважені пропозиції щодо розвитку Китаю соціалістичним шляхом. Але вже в середині 1958 р. Мао, спираючись на успіхи першої п'ятирічки виступив з ініціативою форсувати економічний розвиток і здійснити "великий стрибок" з метою побудови комуністичного суспільства. У промисловості було вирішено прискорити індустріалізацію. У країні був розгорнутий масовий рух за збільшення виробництва чавуну і сталі. Тим часом "великий стрибок" потерпів крах. Промислове і сільськогосподарське виробництво скоротилось. Існував великий дефіцит необхідних товарів, населення жило впроголодь. У 1959 р. Мао вперше почув критику на свою адресу. У країні і партії виникла справжня опозиція його курсу. У цей час Мао повертається до ідеї посилення класової боротьби на шляху побудови соціалізму. Це стало основою для розгортання в країні "Великої пролетарської культурної революції".
Тим часом "великий стрибок" потерпів крах. Промислове і сільськогосподарське виробництво скоротилось. Існував великий дефіцит необхідних товарів, населення жило впроголодь. У 1959 р. Мао вперше почув критику на свою адресу. У країні і партії виникла справжня опозиція його курсу. У цей час Мао повертається до ідеї посилення класової боротьби на шляху побудови соціалізму. Це стало основою для розгортання в країні "Великої пролетарської культурної революції".
4. Політика реформ у Китаї
На Пленумі ЦК КПК у грудні 1978 р. було взято курс, який отримав назву "чотирьох модернізацій": перебудову і переведення на нову базу промисловості, сільського господарства, армії, науки і техніки. Ідеологічною основою реформ стали такі принципи: соціалістичний шлях розвитку, демократична диктатура народу, керівництво компартії, марксизм-ленінізм та ідеї Мао Цзедуна. Реформи розпочалися в сільському господарстві, а потім були поширені і на промисловість.
Економічні реформи дали значний приріст виробництва (близько 8-10% на рік). Китай утримує першість у виробництві цементу, вугілля, бавовни, зерна і м`яса. На споживчому ринку з’явилась велика кількість товарів, які раніше були відсутніми. Китай став одним з найбільших експортерів.
З інтерв`ю Ден Сяопіна (6 жовтня 1984 р.)
Оживляти економіку країни ми почали перш за все з села. Бо тут мешкає 80% населення Китаю. Стабільність китайського суспільства і розвиток китайської економіки перш за все залежить від розвитку села і покращення життя селян. Збільшення річного виробництва продукції у 4 рази залежить у першу чергу від того, чи зможуть ці 80% населення домогтися цього збільшення. Як тепер видно, цілий ряд нових підходів щодо села принесла успіх, ефект вони дають швидко, результати помітні. Раніше селу приходилося туго. А тепер можна сказати, що переважаюча більшість сільського населення їсть досхочу і одягається краще, житлові умови набагато покращилися. Ефективність політики відносно села надихнула нас на збільшення валового національного продукту у 4 рази, зміцнила нашу впевненість».
Промисловість Китаю - багатогалузева. За чисельністю промислових підприємств і кількістю працівників країна займає перше місце у світі. Для галузевої структури промисловості характерні певні диспропорції: між видобувними і сировинними, сировинними і обробними галузями.
Найвищими темпами розвивається легка промисловість Китаю, особливо її найважливіша галузь - текстильна. Виробництво і переробка текстильної сировини має територіальні особливості: на півночі країни - це шерсть, льон, коноплі, на півдні - шовк, джут тощо. КНР вийшла на перше місце в світі за сумарним випуском тканин, але за виробництвом їх на душу населення вона займає лише третє місце. Розвинені також швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва галузі.
На другому місці - харчова промисловість, яка об'єднує борошномельно-круп'яну, масло-жирову, рибну, м'ясну, консервну, соляну, тютюнову, чайну, виноробну та ін.
Машинобудування практично повністю забезпечує потреби в обладнанні для доменного, мартенівського, коксохімічного виробництва, в залізничному транспорті (за винятком електровозів і тепловозів найновіших конструкцій), металорізальних станках і ковальсько-пресовому обладнанні, багатьох видах двигунів, обладнанні для дрібних і середніх електростанцій тощо.
Виходячи з даних по зростанню ВВП в II кварталі 2010 р., Китай обійшов Японію за обсягом економіки, зайнявши, таким чином, друге місце в світі після США.
5. Зовнішньополітичний курс Китаю
Прихід до влади в Китаї КПК був неможливим без підтримки Радянського Союзу. Це дало привід Сталіну розглядати Китай як свою маріонетку в "холодній війні". Участь китайських військ у війні в Кореї тісно прив'язало Китай до радянського зовнішньополітичного курсу. До того ж Сталін зверхньо ставився до китайських лідерів (у колі своїх "друзів" він називав Мао Цзедуна "маргариновим марксистом" за його погляди на селянство, як рушійну силу соціалістичної революції).
Нічого нового, крім погіршення відносин у стосунках з Китаєм, не вніс і Хрущов, який розглядав Китай, як "молодшого брата". Перше непорозуміння між Мао і Хрущовим виникло після доповіді Хрущова на ХХ з'їзді КПРС, де останній викривав культ особи Сталіна. Друге - після наради комуністичних партій у 1960 р., на якій КПРС була проголошена авангардом комуністичного руху. Ці та інші непорозуміння поступово привели до загострення міждержавних стосунків.
У 1964 р. в СРСР відбулась зміна в керівництві. Але стосунки з Китаєм продовжували загострюватись. У 1966 р. між СРСР і Монголією було укладено договір про дружбу і співробітництво. Згідно з ним у Монголію були введені радянські війська. Китай відповів на це нарощуванням сил на півночі країни (у 1967 р. у Маньчжурії було зосереджено 400 тис. угруповання китайських військ). Переломний момент настав у 1968 р., коли китайське керівництво було стурбоване можливістю повторення "чехословацького варіанту" проти нього з боку СРСР. Китай посилено почав готуватися до війни, на радянсько-китайському кордоні весь час виникали збройні сутички. Найбільш небезпечні відбулися на острові Даманський (13 червня 1969 р.) та в районі міста Жаланашколь (Казахстан 13 серпня 1969 р). Але реалізм взяв гору і міждержавний конфлікт було полагоджено мирним шляхом. Між СРСР і Китаєм почались переговори, які з перервами продовжувались до 80-х років.
Зараз Китай, являючись постійним членом Ради Безпеки ООН і "ядерного клубу", відіграє важливу роль у світовій політиці, а особливо в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Важливими здобутками китайської зовнішньої політики стало деколонізація території Китаю (Гонконга (1997 р.), Макао, 1999 р.), вступ країни до Всесвітньої торговельної організації (ВТО). Одним з основних завдань зовнішньої політики Китаю – це домогтись приєднання острова Тайвань і забезпечити стабільний економічний розвиток країни.
Китай є другим, після Росії, торговим партнером України. Це зумовлює широкі українсько-китайські відносини. У 1995, 2003 рр. Китай з офіційним візитом відвідав Президент України. Під час візиту були накреслені перспективні плани розвитку відносин між країнами і підписано низку угод. До України неодноразово приїздили китайські делегації. Завершення Другої світової війни не принесло мир на територію Китаю. У країні з новою силою спалахнула громадянська війна, яка завершилась на початку 50-х років завершилась перемогою комуністів, проте призвела до відділення Тайваню, де зберіг владу Гоміндан. Комуністи перемігши на континентальному Китаї вдались до комуністичних перетворень. Поступовість не влаштувала керівництво країни на чолі з Мао, вони почали форсувати процеси. Експерименти з побудови комунізму («Великий стрибок», «Культурна революція») дорого коштувало країні: сотні мільйонів загиблих, майже повне розорення країни. З кінця 70-х років керівництво Китаю зрозумівши попередні помилки взялось до радикальних економічних реформ, які дали феноменальний результат.
