Технологія проблемного навчання

У педагогіці ідея проблемності в навчанні не нова, хоча сам термін "проблемне навчання" порівняно новий. Ще давньогрецький філософ Сократ вважав, що поступовий рух від незнання до знання має йти самостійним або несамостійним шляхом розв'язування проблем, які виникають або які ставить педагог перед учнями під час навчання.

Одним із авторів теорії проблемного навчання є І. Я. Лернер. Ідея проблемності в навчанні втілюються і в методах навчання математики. За класифікацією, такими методами є: проблемний виклад, евристична бесіда, частково - пошуковий і дослідницький методи. Усі вони різняться ступенем пізнавальної самостійності й активності учнів. У практиці проблемного навчання математики можна виділити такі навчальні ситуації.

1. Учитель формулює проблему і сам її розв'язує. Прикладом такої ситуації
може бути проблемний виклад матеріалу.

2. Учитель формулює проблему, але для її розв'язування частково залучає учнів.
Така ситуація виникає, як правило, тоді, коли учитель будує урок за методом
евристичної бесіди.

3. Учитель формулює, а учні розв'язують її самостійно. Наприклад під час
виконання проблемної задачі.

4. Проблему формулюють учні. Але розв'язує її вчитель. Ця ситуація
реалізується за допомогою демонстраційного експерименту.

5. Учні самостійно формулюють і розв'язують проблему. Це найвищий ступінь
пізнавальної активності учнів, який виникає в процесі розв'язування
конструкторських або раціоналізаторських завдань та під час самостійного
знаходження алгоритму розв'язування певного типу задач.

Отже, у проблемному навчанні математики усі засоби і методи, що їх використовує вчитель, спрямовані на те, щоб залучити учнів до самостійного

усвідомлення нового матеріалу. За таких умов учитель не подає учням відповідної інформації, а керує їхньою пізнавальною діяльністю.