Ендокринні захворювання

Порушенням функції залоз внутрішньої секреції зумовлю­ються яскраво виявлені розлади метаболізму, трофічні розлади. Стоматологічні прояви деяких ендокринних порушень мають важливе діагностичне значення, оскільки вони часто передують

Мал. 138. Цукровий діабет Катаральний гло­сит, ускладнений кан-дидозом

появі клінічних симптомів основного захворювання Тому знання особливостей змін СОПР при ендокринних розладах сприяє виявленню ранніх стадій ендокринного захворювання, а також правильній оцінці місцевих проявів загальної патології і вибору методів лікування.

Цукровий діабет. В основі захворювання лежить порушення вуглеводного обміну. Воно супроводиться змінами в порожнині рота, ступінь вияву яких залежить від тяжкості і тривалості пе­ребігу цукрового діабету. Найхарактернішими із них є ксеро-стомія, катаральний стоматит і глосит, грибковий стоматит, мікотична заїда, парестезія CO, трофічні розлади.

Ксеростомія (сухість у порожнині рота) — один із ранніх симптомів цукрового діабету, розвиток якого є наслідком де­гідратації. Нерідко при цьому відзначаються постійна спрага, посилення апетиту. CO стає слабозволоженою чи сухою, мут­ною, із значним скупченням нальоту, часто гіперемійованою.

Катаральний стоматит, глосит спричинюються ін­фікуванням, легкою ранимістю, різким зниженням бар'єрної функції CO і незадовільним її очищенням (мал. 138). Цьому сприяє зменшення слиновиділення. У місцях незначної меха­нічної травми спостерігаються ушкодження CO у вигляді крово­виливів, інколи ерозій.

Грибковий стоматит, мікотична заїда розвива­ються внаслідок дисбактеріозу на тлі різкого зниження опірності організму, зменшення вмісту в слині багатьох ферментів, особливо лізоциму. Сприяє розвитку цих уражень порушення кислотно-основного стану, яке зумовлене збільшенням кількості недоокис-нених продуктів обміну (піровиноградна і молочна кислоти)

Грибкові ураження різних відділів порожнини рота мають сталий характер. Особливо часто трапляється мікотична заїда, при цьому в кутах рота з'являються тріщини, покриті білясто-сірими кірками.

Парестезія CO виникає поряд із сухістю її. Відчуття пе­чіння CO поєднується із свербежем шкіри у ділянці геніталій та в інших її ділянках. Ураження нервової системи проявляються невритом і невралгією гілок трійчастого нерва. Може знижува­тися смакова чутливість до солодкого, солоного, кислого. Це порушення має функціональний характер, а відтак після прове­деного лікування смакова чутливість нормалізується.

Трофічні розлади СОПР характеризуються виникнен­ням трофічних виразок, яким притаманний тривалий перебіг із сповільненою регенерацією. Зниження регенеративних власти­востей CO зумовлене порушенням окисно-відновних процесів.

Описані зміни CO не мають специфічних рис, що властиві виключно цукровому діабету. Тому в діагностиці важливого зна­чення надають анамнезу, загальному обстеженню хворого, вклю­чаючи лабораторні дослідження. При цукровому діабеті спосте­рігаються збільшення вмісту глюкози у крові, поява її в сечі.

Лікування стоматолог проводить спільно з ендокринологом. За наявності виражених змін у порожнині рота зважаючи на їх прояви призначають симптоматичне лікування: фунгістатичні препарати при грибкових ураженнях (декамін, леворин, ніста­тин та ін.), засоби, що поліпшують трофіку й регенерацію при трофічних виразках, сангвіритрин, лютенуринову емульсію, вітаміни групи В, кокарбоксилазу та інші препарати, що по­ліпшують вуглеводний обмін.

Мікседема. Розвивається при недостатності функції щитопо­дібної залози. Хворіють переважно жінки. Обличчя хворого має своєрідний вигляд: губи і ніс потовщені, верхні повіки різко набряклі, вираз обличчя байдужий. Відзначаються анемічність, набряк і сухість СОПР. Мікседема супроводжується значним збільшенням язика (інколи він не вміщується у порожнині ро­та), губ, ясен. Унаслідок набухання CO гортані голос стає глухим.

Лікування. Основне захворювання лікує ендокринолог — при­значають гормон щитоподібної залози. Показана санація порож­нини рота. За потреби проводять симптоматичне лікування.

Гінгівіт вагітних. Запалення ясен, що вперше виникає у пе­ріод вагітності або загострюється внаслідок вагітності. Розвиток захворювання пов'язують з перебудовою гормонального балансу в цей період. Виникнення гінгівіту залежить від терміну ва­гітності. Перші його ознаки з'являються на 3—4-му місяці ва­гітності, коли відбуваються найінтенсивніші нейрогуморальні зрушення в організмі вагітних. У першій половині вагітності відзначається легка форма, переважно катаральний гінгівіт, у другій половині — перебіг захворювання тяжкий, з розвитком проліферативного процесу в яснах. У початковій стадії гінгівіту ясенний край стає яскраво-червоним, набухає, легко кровото-

Мал. 139. Гінгівіт ва­гітних

чить. Поступово уражені ясна стають темно-червоними, си­нюшними, збільшуються, і за наявності місцевих подразників розвивається гіпертрофічний гінгівіт (мал. 139).

Гіпертрофічний гінгівіт вагітних має схильність до по-ліпозного розростання окремих сосочків. Інколи розвиваються несправжні епуліди. Гіпертрофовані ясна вкривають всю корон­ку зуба, легко кровоточать, мають схильність до утворення ви­разок.

Лікування. Легкі форми гінгівіту у значного відсотка вагітних після пологів самостійно виліковуються. Місцеве лікування гінгівіту вагітних проводять на засадах лікування катарального або гіпертрофічного гінгівіту.

Профілактика гінгівіту вагітних полягає у запобіганні ток­сикозу вагітних і активній повноцінній санації порожнини рота.

Хвороба Іценка—Кушінга. В основі захворювання лежить по­рушення головних видів обміну. Захворювання розвивається в результаті гіперпродукції глюкокортикоїдів, яка є наслідком: а) первинного порушення функції кори надниркових залоз; б) гіперпродукції АКТГ аденогіпофізом; в) порушення функції гіпофіза.

СОПР у таких хворих набрякла, спостерігаються відбитки зубів на язиці й щоках. Виникнення трофічного розладу при­зводить до появи ерозій та виразок, які характеризуються три­валим перебігом. Часто спостерігається кандидоз.

Лікування проводять спільно з ендокринологом. Показані санація порожнини рота і симптоматична терапія залежно від клінічних проявів хвороби.

Аддісонова хвороба. Зумовлена припиненням або зменшен­ням продукції гормонів кіркової речовини надниркових залоз. Найхарактернішою ознакою захворювання є специфічна піг­ментація шкіри і CO. У порожнині рота, на губах, по краю язи­ка, ясен, CO щік з'являються невеликі плями або смуги синю­ватого, сірувато-чорного кольору. Суб'єктивні відчуття при цьо­му відсутні. Зміни в роті і на шкірі виникають унаслідок відкладання великої кількості меланіну.

Діагноз хвороби підтверджують такі загальні симптоми: ар­теріальна гіпотензія, порушення функції травного каналу (нудо­та, блювання, пронос), виснаження. Пігментацію CO при Ад-дісоновій хворобі диференціюють від природженої пігментації і відкладання солей важких металів. Для лікування використову­ють кортикостероїди.