Основні положення фізіологічного

ЕКСПЕРИМЕНТУ

Вивчення фізіологічних закономірностей полегшується тим, що їх можна відтворювати в експерименті, тому фізіологія вва­жається експериментальною наукою. Наукові дослідження в фізіології проводяться двома методами: аналітичним і синте­тичним, а також багатьма методиками, такими, як екстирпація (видалення органів), трансплантація (пересаджування органів), денервація (позбавлення нервів), літування (перев'язка кро­воносних судин і нервів), катетеризація судин, перфузія органів (наповнення їх різними розчинами), фістульна методика із застосуванням зовнішніх анастомозів, методика електрофізіо­логічних досліджень тощо.

Спочатку в фізіологічних дослідженнях переважав аналі­тичний метод із застосуванням вівісекції (живосічення). Прик­ладом можуть бути гострі досліди, що проводилися на тваринах під наркозом, однак часто одержані дані були неточними.

Видатний експериментатор І.П. Павлов у своїх дослідах почав застосовувати синтетичний метод. Вивчаючи тварин з хронічними фістулами, він і його помічники одержали об'єктивні дані, завдяки яким було оновлено основні фізіологічні положення і майже заново створено вчення про фізіологію травлення.

Багато вітчизняних вчених (С. В. Стояновський, О. В. Квас-ницький, С. Ю. Ярослав, А. М. Журбенко, А. А. Алієв, О. Д. Синєщоков, О. О. Кудрявцев та ін.) модифікували, вдоско­налили павловські методи й використали їх для дослідження не лише лабораторних, а й сільськогосподарських тварин. На основі сучасних досягнень фізики, електроніки, кібернетики та інших наук дослідні інститути, зокрема Інститут фізіології їм. О. О. Богомольця НАН України, створили прилади та обладнання, які дозволяють проводити експерименти і досліджувати фізіологічні процеси в організмі на високому науковому рівні.

Під час вивчення фізіології студенти мають опанувати ос­новні фізіологічні методики і навчитися використовувати їх на лабораторно-практичних заняттях.