2015-09-06
1007
Вступ дитини до школи – є важливим моментом в житті кожної дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, вчителем, новими формами діяльності. Більшість особистісно-зорієнтованих педагогічних розробок спрямовані не тільки на розширення сфери пізнання дитини, але й на прискорення її особистісного розвитку, на інтенсивний розвиток спостережливості, пізнавальних потреб, кмітливості тощо. Всі ці завдання в процесі адаптації учнів реалізовує вчитель в умовах навчання, яке в педагогічній психології розуміють як процес управління учбової діяльністю учнів. Водночас проблему адаптації вирішує психолог школи через психодіагностичну та розвивально-корекційну роботу з учнями, а також просвітницьку та консультативну роботу з батьками й класоводом. Таким чином, діяльність вчителя-класовода та психолога вимагає злагодженої співпраці у наданні психолого-педагогічної допомоги першокласникам.
Вік від шести до семи років – кризовий. 6–річний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. У нього зберігається особливість мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаве, а не те, що необхідно запам’ятати). Специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше, ніж 10-15 хвилин. Психолого-педагогічний супровід процесу адаптації першокласників можна забезпечити лише в узгодженій роботі, надаючи психологічну допомогу учням. Психолог контролює та корегує процес адаптації через дотримання відповідних рекомендацій вчителем, який, в свою чергу, врахувавши висновки психолога, змінює хід навчально-вихованого процесу.
Навчання цих дітей, передбачає введення відповідного режиму: тривалість уроку не більш, ніж 35 хвилин; організація рухливих ігор на перерві; прогулянки, денний сон; відсутність домашнього завдання. Навчальний матеріал на уроці має бути невеликим за обсягом, збільшується кількість загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, екскурсії, спеціальні розвивальні заняття), вводяться медичний контроль та психологічне супроводження, особливі програми та методи навчання. Як показує досвід, незважаючи на прагнення багатьох директорів шкіл і педагогів реалізувати ці вимоги до навчання, невирішеною залишається низка проблем, серед яких називаються й матеріально-технічні, й навчально-методичні, й нормативні.
В роботі з шестирічними першокласниками необхідно враховувати їх можливості і норми навантаження:
§ загальне навчальне навантаження – 4 год. на день;
§ безперервна письмова робота – 4-5 хв.;
§ безперервне читання – 8 хв.;
§ середня активність уваги – до 15 хв.;
§ прослуховування звукозапису – 6-10 хв.;
§ перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач – 15 хв.;
§ перебування на свіжому повітрі – не менше 4 год.;
§ тривалість сну – 15 год. на добу, із них денний сон (бажано) – 1,5 год.
Психологічний супровід розвитку школяра у процесі його навчання в початковій школі спрямований на те, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.
Психологічний супровідорієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня та спрямований на допомогу оптимальному розвитку кожного учня - його пізнавальній діяльності, засвоєнню ним предметних знань і соціальних цінностей, норм міжособистісної взаємодії і спілкування, формуванню самостійного типу поведінки і творчої спрямованості, позитивного психологічного самопочуття.
Засобами реалізації цієї системно організованої діяльності є:
- вивчення психічного розвитку учня й умов його навчання й виховання;
- вплив на соціальне і навчально-освітнє середовище з метою створення умов розвитку, адекватних особливостям дитини;
- корекційна й розвивальна робота психолога з дитиною в індивідуальних та групових формах.
Можна виділити наступні цикли психологічного супроводу учня початкової ланки освіти:
· психологічний супровід школяра-початківця. Закінчення цього етапу пов'язується із виявленням більшістю учнів якостей, характерних для молодшого шкільного віку. Його межа визначена серединою другого року навчання;
· психологічний супровід у період навчання дітей від середини другого до середини четвертого класу;
· психологічний супровід у другій половині четвертого класу.
Психологічний супровід як метод роботи психолога обслуговується всіма основними видами психологічної діяльності, які у практиці супроводу тісно переплітаються. Зокрема, фахівцями психологічної служби Вінницької, Волинської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Одеської областей та АР Крим розроблені факультативні курси, впровадження яких допомагає змістовно наповнити психологічний супровід і збагатити його необхідними у конкретних обставинах формами.
Щороку зростає кількість дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, які охоплені професійною діяльністю спеціалістів служби. Так за останній навчальний рік:
- індивідуальною діагностикою було охоплено 415 177 дітей дошкільного віку та 240 426 учнів початкових класів;
- у груповій діагностиці та соціально-педагогічних дослідженнях брали участь 534 409 дітей дошкільного віку та 962 596 учнів початкових класів;
- з індивідуальними запитами щодо дітей дошкільного віку звернулося 95 061 особа та учнів початкових класів – 105 583 особи;
- корекційно-відновлювальною та розвивальною роботою було охоплено 1 348 380 дітей дошкільного віку та 1 621 167 учнів початкових класів.
За минулий навчальний рік звернулися в ПМПК і отримали допомогу 121.244 дітей, що становить 14 % від загальної кількості дітей з вадами розвитку.
Серед тих, хто звернувся (обстежених в ПМПК за н.р.) порушення в розвитку виявлено ВПЕРШЕ у 87.351 дитини, що становить 72% від усіх обстежених в ПМПК.
Повторно звернулися по допомогу 33.893 дітей, що становить 28% від усіх обстежених в ПМПК.
Однією із функцій діяльності працівників психологічної служби є збереження здоров’я дитини та забезпечення основних її прав і свобод. У випадку недотримання або порушення прав дитини практичний психолог і соціальний педагог ініціює звернення до компетентних органів, зокрема – служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, прокуратури тощо, спільно з якими вживаються відповідні превентивні заходи. У 2011-2012 н.р. соціальними педагогами було здійснено 341 956 обстежень житлово-побутових умов дітей-сиріт, багатодітних сімей, сімей, які перебувають у кризовій ситуації та інших категорій; складено 386 337 відповідних актів та звернень.
Аналіз нормативно-правових документів та звернень працівників психологічної служби дозволяє виокремити низку проблем, які потребують вирішення:
- у 33% міських та 87% сільських/селищних дошкільних навчальних закладах відсутні посади практичних психологів;
- відсутня ефективна взаємодії практичних психологів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів при вступі дитини до школи;
- низький рівень психологічної культури педагогічних працівників та батьків щодо індивідуальних та вікових особливостей дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
- створено прецедент із введення посад соціальних педагогів у дошкільних навчальних закладах загального типу;
- не унормоване питання із оплати праці фахівців психологічної служби (завідування кабінетом, ведення факультативів, роботи у ДНЗ комбінованого типу тощо).
Нагальні проблеми розвитку психологічної служби системи освіти можуть бути вирішені шляхом:
- стовідсоткового забезпечення навчальних закладів практичними психологами та соціальними педагогами, а також забезпечення останніх належними умовами праці;
- розробки уніфікованої моделі взаємодії практичного психолога дошкільного та загальноосвітнього навчального закладу;
- підготовки і впровадження просвітницьких і профілактичних програм з питань подолання агресивності, жорстокості насильства серед учнів початкової школи та по відношенню до них;
- розробки алгоритму взаємодії соціального педагога з представниками інших органів і служб у питанні сімей, які опинились у складних життєвих обставинах.
Розділ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ
ТА АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Н.В. Сосновенко
науковий співробітник
Українського науково-методичного центру практичної
психології і соціальної роботи
