double arrow

Практичне заняття 7.3.

Визначити послідовність дій з метою ухвалення рішення

1. Упорядкування критеріїв оцінки варіантів рішення за ступенем важливості.

2. Документальне оформлення завдання.

3. Опис проблеми.

4. Встановлення мети вирішення проблемної ситуації.

5. Вибір критеріїв оцінки варіантів вирішення проблеми.

6. Розробка варіантів вирішення проблеми.

7. Оформлення рішення.

8. Вибір рішення.

9. Оцінка варіантів вирішення проблеми.

10. Організація виконання рішення.

11. Визначення відхилень фактичного стану проблеми від бажаного.

12. Оцінка ступеня повноти та достовірності інформації щодо проблеми.

13. Визнання наявності проблеми.

14. Контроль за виконанням рішення.

15. Формулювання завдань для виконавців.

16. Збирання й обробка різних відомостей щодо проблеми.

Практичне заняття 7.5.

Ділова гра [2]

«Вплив вродженої схильності до ризику на ефективність прийняття управлінських рішень»

Тестування учасників ділової гри на індивідуальну схильність до ризику.

Кожний учасник ділової гри обирає одне з трьох слів в рядку тесту Еллерса «Діагностика мотивації до уникнення невдач», яке найбільш точно характеризує його як особистість. Навіть якщо всі три слова не є характерними для особи учасника, все одно потрібно обрати хоча б одне з них, яке хоча б частково відповідає особистості. Не можна обирати більше одного слова.

За кожне обране слово, яке свідчить про наявність в учасника схильності до ризику, нараховується один бал та розраховується сума балів, набраних кожним учасником за своїм тестом. Коди слів, що свідчать про наявність схильності до ризику:

1А, 6Б, 11В, 16А, 21Б, 26А,
7А, 12Б, 17А, 21В, 27А,
2В, 13А, 17 Б, 22Б, 27 Б,
ЗБ, 8А, 14Б, 18Б, 22В, 28В,
4А, 8 Б, 14В, 18В, 23Б, 29Б,
5А, 9В, 15Б, 19В, 24В, 30А,
5В, 10А, 15В, 20В, 25Б, 30В.
6А, 10В        

На основі суми балів керівник ділової гри формує три робочі групи за такими психологічними характеристиками:

• особи, не схильні до ризикованої поведінки.

Сума балів < = Оmin+ ((Оmax - Оmin) / 3)

Оmax, Оmin - відповідно максимальна та мінімальна сума балів, що спостерігалася в учасників гри;

• особи, схильні до мотивованого ризику

Оmin + ((Оmax - Оmin) / 3) < Суми балів < = Оmin + (2 (Оmax –Оmin)/3);

• особи, схильні до немотивованого ризику.

Суми балів > Оmin+ ((Оmax - Оmin) / 3)


Тест Еллерса

  А Б В Вибір  
1. Сміливий Пильний Заповзятливий    
2. Лагідний Нерішучий Впертий    
3. Обережний Рішучий Песимістичний    
4. Непостійний Безцеремонний Уважний    
5. Нерозумний Боягузливий Нерозважливий    
6. Спритний Жвавий Передбачливий    
7. Холоднокровний Поміркований Завзятий    
8. Цілеспрямований Легковажний Боязливий (полохливий)    
9. Нерозважливий Манірний Непередбачливий    
10. Оптимістичний Добросовісний Уважний    
11. Меланхолічний Невпевнений Нестійкий  
12. Боягузливий Недбалий Схвильований  
13. Необачний Тихий Боязливий  
14. Уважний Нерозумний Сміливий  
15. Розсудливий Швидкий Мужній  
16. Заповзятливий Обережний Передбачливий  
17. Схвильований Розсіяний Нерішучий  
18. Малодушний Необережний Безцеремонний  
19. Наляканий Нерішучий Знервований  
20. Відповідальний Відданий Авантюрний  
21. Передбачливий Жвавий Відчайдушний  
22. Лагідний (приборканий) Байдужий Неохайний (недбалий)  
23. Обережний Безтурботний Терплячий  
24. Розумний Турботливий Хоробрий  
25. Завбачливий Безстрашний Добросовісний  
26. Квапливий (поспішний) Лякливий Безтурботний  
27. Розсіяний Необачний (нерозважливий) Песимістичний  
28. Обачний Розсудливий Заповзятливий  
29. Тихий Неорганізований Боязливий  
30. Оптимістичний Пильний Безтурботний  
         

СРС

Питання для самоперевірки

1. Що означає рішення і прийняття рішень? Чи взаємозалежні ці явища? Відрізняються вони одне від одного чи аналогічні?

2. Чи стосуються зазначені явища систем управління виробництвом?

3. Чим відрізняються наведені класифікації управлінських рішень?

4. Поясніть відмінності між рішеннями, виділеними за характером управлін ської ситуації.

5. Розкрийте природу управлінського рішення.

6. Розкрийте поведінковий аспект прийняття рішення. Наведіть конкретні при клади впливу людини на результати прийнятого рішення.

7. Як виявляється принцип взаємозв'язку управлінських рішень?

8. Викладіть відмінності між рішеннями, прийнятими в умовах визначеності, ризику і невизначеності.

9. Поясніть функціонування системи прийняття управлінського рішення.

10. "Прийняття важливого рішення в організації подібне влучання каменю в се редину ставка". Що означає ця фраза з управлінської точки зору?

Тести

/. Які з наведених видів управлінських рішень є неправильними:

а) запрограмовані й незапрограмовані;

б) загальні, локальні, тематичні;

в) технічні, організаційні, економічні, соціальні;
г) приватні, колективні, групові, масові;

2. Рішення, викликані активізацією творчої діяльності менеджерів нижчого рівня
або робітників, є:

а) одноособовими;

б) творчими;

в) ініціативними;

г) незапрограмованими.

3. Який із чинників не впливає на процес прийняття рішень:
а) технологічні зміни на підприємстві;

б) особисті якості менеджера;

в) інформаційні обмеження;

г) чинники ризику.

4. Які умови визначають реалізацію прийнятого рішення?

а) організація виконання рішення і оцінка результатів;

б) особисті якості менеджера, що приймає рішення;

в) розмір фінансування і забезпечення ресурсами;

г) якість прийнятого рішення.

5. Різновидами управлінських рішень є:

а) локальні, задані, колегіальні й колективні;

б) одноособові, задані й економічні;

в) програмовані, задані (по ієрархії), виробничо-ситуаційні й ініціативні.

6. Умовами прийняття рішень є:

а) умови визначеності, ризику, невизначеності;

б) ідея, план, розробка, процес;

в) забезпеченість інформацією, ресурсами, організацією прийняття або реалізації рішення.

7. До чинників, що визначають процес прийняття рішень, належать:

а) чинники негативних наслідків і взаємозалежності рішень;

б) особисті якості менеджера, інформаційні обмеження, чинники ризику;
в) усе вищеперелічене;

г) відповіді неповні.

8. На яких етапах у прийнятті рішень виявляються особистісні якості ме
неджера:

а) на всіх етапах прийняття рішень;

б) вибору критеріїв і обмежень та оцінки альтернатив;

в) діагностики проблеми;

г) визначення альтернатив і прийняття рішення.

9.. Інформаційні обмеження це:

а) зростання вартості інформації, можливості переробки інформації, поділ у
часі й перекручування інформації;

б) невчасність, старіння, нестача інформації, нерелевантність;

в) усе вищеперелічене.

10. Яких заходів має вжити керівник для організації виконання рішення:

а) розіслати розпорядження своїм підлеглим;

б) повністю контролювати виконання рішення;

в) діагностувати проблему, визначити альтернативу і прийняти рішення;

г) розподілити задачі і налагодити зворотний зв'язок.

Питання для закріплення та повторення вивченого

1. Опишіть етапи раціонального прийняття рішення.

2. Опишіть, як особистісні оцінки можуть впливати на процес прийняття рішень.

4. Наведіть приклад умов прийняття рішення та опишіть, як можуть змінитися умови, що впливають на рішення.

5. Розкрийте зміст процедури організації виконання управлінського рішення.

Література з теми [3,6,15], електронні видання [28, 36].
Тема 8. Інформація і комунікації в менеджменті.

Лекція 8.1. (4 год.)

1. Види комунікацій. Елементи й етапи процесу комунікацій.

2. Перешкоди в процесі комунікацій.

3. Інформаційне забезпечення комунікацій.

1. Комунікації – це процес обміну інформацією між людьми.

Види комунікацій:

1. Між організацією і зовнішнім середовищем: здійснюються зі споживачами за допомогою реклами, із суспільством шляхом створенні іміджу організації. Із державою через звіти і сплату податків. Із профспілками через колективний договір і т.п.

2. Між рівнями управління: передача інформації із одного рівня управління на інший з метою повідомлення підлеглих про нові задачі, або передача інформації знизу нагору для інформування керівника про поточні проблеми.

3. Комунікації між підрозділами (відділами): передача інформації структурними підрозділами з метою координації їхньої діяльності.

4. Між керівниками і підлеглими: цільова передача інформації конкретній особі.

5. Між керівником і робочою групою.

6. Неформальні комунікації: здійснюються шляхом неформального спілкування через поширення чуток. 80% чуток, що циркулюють в організації з питань скорочення штатів, покарань за запізнення, змін у структурі, переміщень та підвищень у посаді (побачень після роботи) підтверджуються.

Менеджер може одержувати інформацію також неформальними комунікативними каналами..

У ході обміну інформацією виділяються чотири базових елементи комунікацій:

1. Відправник – особа, що генерує ідеї, що збирає інформацію і передає її.

2. Повідомлення – інформація, закодована за допомогою певних символів.

3. Канал – засіб передачі інформації.

4. Отримувач – особа, якій призначена інформація.

Інформація в процесі комунікацій проходить такі етапи:

1.Зародження або вибір ідеї.

2. Кодування інформації і вибір каналу – перетворення ідеї в повідомлення за допомогою слів, жестів, інтонації, вибір засобу передачі. Канал передачі повинний відповідати виду символів, використаних для кодування. Бажано дублювати повідомлення по різних каналах.

3. Передача інформації – використання каналу для доставки повідомлення отримувачу.

4. Декодування – переклад символів відправника в думки отримувача. Отримувач повинен розуміти повідомлення так само як і керівник.

З метою ефективного отримання відповідної інформації менеджер повинен створювати відповідну комунікаційну мережу.

Комунікаційна мережа – сукупність джерел та каналів надходження і поширення інформації, створеної суб'єктом управління для прийняття обґрунтованих рішень і доведення їх до виконавців.

Комунікаційні мережі бувають:

1). Централізовані – вирішення проблем і прийняття рішень передбачає взаємодію з одним і тим самим працівником.

2). Децентралізовані – члени команди вільно спілкуються між собою, однаковою мірою опрацьовують інформацію і приймають узгоджені рішення.


В межах централізованої мережі виділяють такі комунікаційні схеми:

а). Колесо – всі інформаційні потоки переходять через одну центральну особу

б). „Y” – до керівника наближені дві особи, які можуть виконувати роль радників

В межах децентралізованої мережі виділяють такі комунікаційні схеми:

а). Коло – рівномірний потік інформації між усіма членами команди, лідер відсутній, мережа неорганізована, нестійка, але активна

б). „всі канали” – прямий доступ до інформації всіх учасників команди, які беруть однакову участь в обговоренні


Неформальні комунікаційні мережі мають також свою структуру:

а). „зустріч з народом” – керівник бажає безпосередньо отримати інформацію від підлеглих

б). Виноградна лоза – поширюються чутки про стан справ в організації. Активна в період організаційних змін чи кризи.

2. У процесі комунікації постійно виникає шум.

Шум – це те, що спотворює отримання інформації. для підвищення ефективності комунікацій менеджер повинен знати перепони в міжособистих і організаційних комунікаціях, що заважають інформаційному обміну.

Перепони в міжособистих комунікаціях:

1. Перепони, обумовлені сприйняттям інформації – сприйняття інформації в залежності від накопиченого досвіду, від кола інтересів, потреб, емоційного стану людини, зовнішнього оточення.

2. Семантичні бар'єри – розумінні однакових слів і висловів різними людьми по-різному, неконкретність висловів.

3. Невербальні перепони – пов'язані з передачею інформації через жести, погляди, інтонації голосу, вираз обличчя, пози. (55% повідомлень сприймаються через жести, пози, вирази обличчя. 38% - через інтонації голосу. 7% - через слова.)

4. Поганий зворотний зв'язок – необхідно визначити, чи дійсно повідомлення керівника підлеглими зрозуміло вірно.

5. Невміння слухати.

Перепони в організаційних комунікаціях:

1. Перекручування повідомлень (зміна змісту інф.) – може бути свідоме перекручування інформації у власних цілях при фільтрації інформації або страху за покарання.

2. Інформаційне перевантаження – одержання інформації у великих обсягах і не за адресою.

3. Незадовільна структура інформації– кожен рівень управління при переміщенні інформації може її спотворювати.

3. Основою комунікаційного процесу є інформація.

Інформація (від лат. пояснення) – відомості про події, ситуації, що відбуваються в навколишньому світі.

Види інформації:

1. Зовнішня

2. Внутрішня

3. Нормативна (держ. органи)

4. Виробнича

5. Економічна

6. Технологічна

7. Соціальна

8. Постійна

9. Перемінна

10. Тривалого зберігання

11. Оперативна

12. Первинна

13. Похідна

14. Статистична

15. Бухгалтерська

Роль інформації полягає в зменшенні ступеню невизначеності знань керівника про конкретний стан або проблему.

Організація інформаційного забезпечення процесів управління включає:

1). Створення масивів інформації – сукупність однорідних записів, сформованих за певною ознакою;

2). Організацію потоків інформації – визначення маршрутів її спрямування і періодичності циркуляції між джерелами і споживачами;

3). Організацію процесу пошуку, збору, збереження, відновлення, і передачі інформації і виділення спеціального підрозділу або групи осадових осіб, що виконують ці роботи.

Процес формування інформації має такі етапи:

1. Збір даних про об'єкт дослідження.

2. Аналіз інформації з погляду її необхідності, достатності, своєчасності, достовірності.

3. Структурний аналіз інформації.

4. Змістовний аналіз інформації.

5. Прийняття інформації для розробки рішень.

Основним носієм інформації є документ.

Документація буває:

1. службово-інформаційна (службові листи, записки, акти);

2. розпорядницька (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, протоколи)

3. спеціальна (облікова, фінансова, планова).

Процес, пов'язаний з упорядкуванням документів, їхнім опрацюванням називається діловодством.

У організаціях створюються спеціальні служби, що працюють із документацією: канцелярія, архів, бібліотека, довідкове бюро і т.п.).

З метою підвищення ефективного інформаційного процесу застосовують технічні засоби механізації операцій та процедур управління, які поділяють на групи:

1) засоби виготовлення документів (комп'ютери, диктофони);

2) засоби копіювання документів (копіювальна техніка, мікрофільмування);

3) засоби автоматизації збору і аналізу даних (комп'ютерні системи, АСУ);

4) засоби зберігання, групування і пошуку документів (стелажі, папки, каталоги, комп'ютерні системи);

5) засоби передачі інформації (радіо - і телефонні засоби, автовідповідачі, селектори, комп'ютерні мережі);

6) засоби обчислювальної техніки.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: