double arrow

Лабораторна робота 21

Приготування стандартного розчину калію дихромату

 

Оскільки К2Cr2О7стійкий та негігроскопічний, його робочий розчин можна готувати з точно взятої наважки чистого препарату, який відзначається високою стійкістю у процесі збереження.

Реактиви, обладнання: К2Cr2О7, х.ч., мірна колба ємністю 200 (250) см3, ваги аналітичні АДВ-200.

Хід роботи

На аналітичних вагах візьмемо точну наважку калію дихромату, перенесемо без втрат у мірну колбу ємністю 200 (250) см3, розчинимо в невеликій кількості води, доведемо дистильованою водою до мітки та перемішаємо.

Наважку для приготування розчину певної концентрації розрахуємо за формулою

,

де а – наважка К2Cr2О7; С (1/6 К2Cr2О7) – молярна концентрація еквівалента К2Cr2О7, моль/дм3; V – об’єм мірної колби; М (1/6 К2Cr2О7) – молярна маса еквівалента К2Cr2О7, 49,04 г/моль.


Лабораторна робота 22

Визначення вмісту Феруму в рудах

(контрольне завдання)

 

Визначення Феруму в рудах ґрунтується на окисненні дихроматом калію попередньо відновленного Феруму до Fe(III).

Реактиви, обладнання: 0,1000 М (1/6 К2Cr2О7) розчинК2Cr2О7, HClконц., алюмінієвий стрижень, конічна колба ємністю 200–250 см3, бюретка ємністю 25–50 см3, циліндр мірний ємністю 20 см3, електрична піч, ваги аналітичні АДВ-200.

Хід роботи

Для проведення визначення наважку руди 0,2 г кількісно перенесемо в конічну колбу та додамо 20 см3 концентрованої HCl. Нагріємо до повного розчинення руди та додамо 10–15 см3 води. У киплячий розчин зануримо алюмінієвий стрижень для відновлення Fe(III). Про закінчення даного процесу свідчитиме знебарвлення розчину. Після цього стрижень виймемо та промиємо водою. Додамо до розчину 100 см3 води, 10 см3 концентрованої HCl, 5–7 крапель фенілантранілової кислоти та відтитруємо розчином К2Cr2О7 до переходу світло-зеленого забарвлення аналізованого розчину в червоно-фіолетове. Розрахуємо вміст заліза в руді, (%).

У разі використання дифеніламіну спостерігається зміна зеленого забарвлення на фіолетово-синє.

Йодометрія

 

Основна речовина, використовувана як окисник у йодометрії – йод, для якого E0 (I2/2I-) = +0,536 B. Він окиснює всі відновники, окисно-відновний потенціал яких менший E0 (I2/2I -). Кристалічний йод малорозчинний у воді. Тому зазвичай його розчин використовують як стандартний у KI:

I2+I- ↔ I3-

Оскільки E0 (I3-/3I-) = +0,545 B, то окисно-відновні потенціали систем I2/2I- і I3-/3I- можна вважати однаковими.

Речовини, що мають окисно-відновні потенціали, більші E0 (I2/2I-), можуть бути визначені за допомогою зворотного йодометричного титрування або непрямого йодометричного визначення.

В основі йодометрії лежать реакції виділення вільного йоду з йодистих солей окисниками або, навпаки, переведення його відновниками в іони:

I2 + 2ē → 2I-

Ця реакція застосовується у двох випадках. Вимірявши кількість поглиненого або виділеного йоду, можна обчислити кількість окисників або відновників. Кількість вільного йоду в розчині визначають, титруючи його тіосульфатом натрію. При цьому відбувається реакція

I2 + 2S2O32- ↔ 2I- + S4O62-

Як вихідну речовину для встановлення молярної концентрації еквівалента Na2S2O3 використовують чистий йод або калій дихромат.

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: