Проблематика та можливості антикризового управління потенціалом підприємства

Антикризове управління потенціалом підприємства - це управління, у якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, заходів по зниженню негативних наслідків кризи й використання його факторів для наступного розвитку.

Можливість антикризового управління потенціалом підприємства визначається в першу чергу людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати й знаходити шляхи виходу із критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоріччями, досвід подолання криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій.

Крім того, можливість антикризового управління потенціалом підприємства визначається й знанням циклічного характеру розвитку соціально-економічних систем. Це дозволяє передбачати кризові ситуації, готуватися до них. Найнебезпечнішими є несподівані кризи.

Необхідність антикризового управління потенціалом підприємства визначається цілями розвитку. Наприклад, виникнення кризових ситуацій в екології, що погрожують існуванню людини, його здоров'ю, змушує шукати й знаходити нові засоби антикризового управління, до якого відносяться й прийняття рішень про зміну технологій. Так, атомна енергетика - сфера діяльності з підвищеною небезпекою кризових ситуацій. І тут антикризове управління полягає в необхідності підвищення професіоналізму технічного персоналу, зміцненні дисципліни, пошуку нових технологій тощо.

Проблематика антикризового управління потенціалом підприємства велика й різноманітна. Всю сукупність проблем можна представити чотирма групами (рис. 3.1).

Перша група включає проблеми розпізнавання передкризових ситуацій. Це непроста справа - вчасно передбачити настання кризи, виявити її перші ознаки, зрозуміти її характер. Від цього залежить запобігання кризи, але не тільки. Механізми запобігання кризи треба побудувати й запустити в дію. І це теж проблема управління.

Але не всі кризи необхідно попереджати, багато з них необхідно пережити, перебороти. І це досягається за допомогою управління. Воно вирішує проблеми життєдіяльності організації в період кризи, сприяє виходу із кризи й ліквідації її наслідків.

Друга група проблем антикризового управління потенціалом підприємства пов'язана із ключовими сферами життєдіяльності підприємства. Це насамперед методологічні проблеми його життєдіяльності. У процесах їхнього вирішення формулюються місія й ціль управління, визначаються шляхи, засоби й методи управління в умовах кризової ситуації. Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного характеру. Наприклад, в економічному антикризовому управлінні виникає необхідність визначення типів диверсифікованості виробництва або проведення конверсії. Це вимагає додаткових ресурсів, пошуку джерел фінансування. Існують також проблеми організаційного й правового змісту, безліч соціально-психологічних проблем.

Проблематику антикризового управління потенціалом підприємства можна представити й у диференціації технологій управління (третя група проблем). Вона включає в самому загальному вигляді проблеми прогнозування криз і варіантів поведінки соціально-економічної системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації й розробки управлінських рішень. Проблеми аналізу й оцінки кризових ситуацій також мають велике значення. Тут існує безліч обмежень за часом, кваліфікації персоналу, недостатності інформації тощо. У цій же групі можна розглядати й проблеми розробки інноваційних стратегій, які сприяють виведенню підприємства із кризи.

Четверта група проблем включає конфліктологію й селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

Не можна видаляти зі структури антикризового управління потенціалом підприємства й проблеми інвестування антикризових заходів, маркетингу, а також проблеми банкрутства й санації підприємств.

Рис. 3.1. Проблематика антикризового управління потенціалом підприємства.

Антикризове управління потенціалом підприємства складом своїх типових проблем, відбиває ту обставину, що воно є особливим типом управління потенціалу, яке володіє як загальними для управління рисами, так і специфічними, лише йому відповідними характеристиками.