Діагностика криз у процесах управління. Основні параметри діагностування

Основні параметри діагностування. Слово «діагностика» від слова «діагноз» у перекладі із грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово «діагноз», ми маємо на увазі, по-перше, констатацію результатів дослідження чогось, по-друге, висновок по цих результатах на підставі показників, нормативів, характеристик тощо.

Діагноз - це щось конкретне, фіксоване за часом, маюче адресну прив'язку. Можливість встановити діагноз дозволяє така дослідницька категорія, як діагностика. Діагностика - визначення стану об'єкта, предмета, явища або процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення в них слабких ланок і «вузьких місць». Діагностика - це не одноразовий акт, а процес, що здійснюється в часі й у просторі. Процес діагностики - дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес. Найбільш корисне застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління. Перш ніж докладніше зупинитися на процесі, необхідно визначити, що може бути об'єктом діагностування, метою й завданням діагнозу, базовими параметри.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма або організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цієї системи (внутрішнє середовище організації, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість тощо). В основі управління об'єктом діагнозу лежать конкретні управлінські процедури.

Ціль діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження й дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження й на перспективу. Здійснивши мету на підставі даних діагнозу, можна буде виробити правильну й грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію й тактику.

Завдання діагностики полягають у визначенні заходів, спрямованих на відпрацювання роботи всіх складових елементів системи, і способів їхньої реалізації. Не можна здійснювати управління на будь-якому господарському й управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан. Завдання діагностики тісно переплітаються із двома іншими завданнями - прогнозом і аналізом походження.

В економічній діагностиці дуже часто прогноз дозволяє уточнити діагноз. Дослідження процесу розвитку об'єкта також допомагає краще усвідомити його існуючий стан. У той же час діагностика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої й достовірної констатації сформованого положення неможливо оцінити альтернативи розвитку об'єкта. Звідси можна зробити висновок, що проведення діагностичних досліджень необхідно у всіх структурах і на всіх рівнях управління. На діагностування автоматично переносяться всі основні вимоги, виставлені до будь-якого дослідження.

По-перше, воно повинне бути автентичним, тобто заснованим на першоджерелах (на первинній достовірній інформації будь-якого виду й будь-якої форми подання).

По-друге - об'єктивним. Це значить, що перед тим як почати процес діагностування, його учасникам необхідно виробити процедуру оцінки й скласти програму дослідження об'єкта. Ця процедура повинна враховувати три обов'язкових умови: хто проводить дослідження; де воно проводиться й чітке визначення базових параметрів, по яких проводиться дослідження. Це дозволить мінімізувати вплив фактора суб'єктивізму при постановці діагнозу, а значить підвищаться його об'єктивність і точність.

Точність - це третя вимога до правильності діагнозу. Існує й така вимога, як відтворюваність дослідження, але це, скоріше, бажана його якість, тому що якщо це не хронометраж, фотографія робочого дня або кіноплівка, відтворити один до одне проведене дослідження неможливо, хоча б через силу фактору часу, тому що з його плином обов'язково зміниться один, два або всі три обов'язкових умови процедури й оцінки дослідження.

Ціль, завдання й відповідність вимогам, поставлених перед процесом діагностування, можуть бути здійснені, якщо все дослідження планується, організується й контролюється відповідно до логіки діагнозу.

Тепер з'ясуємо, що ж таке базові параметри. Для того, щоб правильно оцінити стан об'єкта діагнозу, необхідна система критеріїв, здатних адекватно відбити специфіку конкретного об'єкта з обліком факторів, що впливають на нього в той або інший період часу. Це насамперед побудова системи показників для оцінки стану об'єктів, розробка якісних і кількісних характеристик, шкали для виміру певних значень цих характеристик і показників.

Діагностика також передбачає класифікацію можливих відхилень основних параметрів досліджуваних явищ, об'єктів, їхніх проявів, процедури збору й обробки діагностичної інформації. У загальному вигляді проведення діагностичних досліджень звичайно припускає порівняння стану обраного об'єкта з певною нормою або еталоном для того, щоб виявити наявність відхилень і визначити їхній характер - позитивний або негативний. Цей перший тип визначається як діагноз, що встановлює відхилення від норми або патології. Він застосовується у тих випадках, коли необхідно одержати висновок про відповідність техніко-економічних і інших параметрів об'єкта, що діагностується наявним вітчизняним аналогам.

Наступна традиційна форма, або другий тип діагнозу, дозволяє визначити приналежність досліджуваного об'єкта до конкретного класу, групи або сукупності. Застосування цього типу дозволяє впорядкувати й систематизувати зміни, що відбуваються в результаті проведення конкретних досліджень. Прикладом тут є розподіл результатів на принципово нові й ті, що модифікуються. Проведення діагностичних досліджень припускає одержання висновків про позитивний або негативний стан об'єкта.

Третій тип діагнозу дозволяє оцінити обраний об'єкт як унікальне сполучення ознак. Він використовується в ситуаціях, коли неможливо провести порівняльні оцінки й зіставлення через відсутність базових параметрів (їх просто немає). Його основаною рисою є те, що тут немає необхідності в статистичній або іншій інформації для доказу переваги об'єкту діагнозу. Досліджуючи стан об'єкта як унікальне сполучення ознак, досить переконатися в їхній наявності й дати їм докладну характеристику. Підсумком будь-якого дослідження є результат - діагноз стану об'єкта діагностування. Результат - це відповідність об'єкта, що діагностується певному рівню, вимозі, еталону, нормі, характеристиці тощо або відхилення від бази порівняння. Результати представляються у вигляді статистичних таблиць або діаграм і дозволяють визначити прогноз стану об'єкта на основі динаміки зміни даних про об'єкт у часі. Постановка діагнозу - необхідна умова успішного функціонування й розвитку окремих систем і суспільства в цілому, а якщо необхідно урахування його результатів може запобігти кризовій ситуації в тій або іншій сфері.

Особливе місце в діяльності менеджера займає проблема управління кризовими ситуаціями, вирішення якої дозволяє уникнути непередбачених тенденцій і знизити негативні наслідки. В умовах ринку при розвитку конкуренції й виникненні непередбачених ситуацій будь-які види діяльності підприємства не обходяться без проблем. Одна з основних цілей менеджменту полягає в тому, щоб мінімізувати кількість таких проблем шляхом вибору відповідних форм, методів і засобів управління, які дозволяють одержувати певні гарантії від імовірних помилок і прорахунків. Діагностика проблеми - перший крок на шляху вирішення кризової ситуації або її локалізації. Діагноз проблеми в ряді випадків стає процедурою в кілька кроків із прийняттям проміжних рішень.

Центральне питання в діагностуванні складної проблеми - усвідомлення й встановлення симптомів негативних тенденцій або наявних можливостей. Виявлення симптомів допомагає визначити проблему в загальному вигляді. Це сприяє також скороченню числа факторів, які варто враховувати в управлінні. Доцільно уникати негайної дії для усунення симптому. Для виявлення причин виникнення проблеми необхідно зібрати й проаналізувати зовнішню й внутрішню інформацію досліджуваного об'єкта. Таку інформацію можна збирати на основі формальних методів аналізу ринку, аналізу фінансових звітів, інтерв'ювання, запрошення консультантів по управлінню або опитування працівників. Інформацію можна збирати й неформально. У ході спостережень важливо бачити розходження між релевантною (доречної) і недоречною інформацією й вміти відокремлювати одну від іншої.

Релевантна інформація - це дані, що стосуються конкретної проблеми, мети й періоду часу.

Для оперативного управління кризами необхідно розташовувати їх згідно чіткої класифікації. При цьому виходять із різних критеріїв класифікації криз. До них можна віднести наступні: тип, або вид; сфера впливу або виникнення кризи; метод визначення кризи; ступінь розвитку кризи; розподіл кризи в часі; характер урахування кризи; можливість регулювання кризи.

Виділяють два етапи діагностики кризи:

· встановлення приналежності об'єкта до певного класу або групи об'єктів;

· виявлення відмінностей об'єкта, що діагностується від об'єктів свого класу шляхом порівняння його фактичних параметрів із базовими.

Перший етап називається етапом якісної ідентифікації об'єкта й має на увазі визначення у об'єкта таких параметрів, які є загальними для певної сукупності об'єктів.

Для діагностики кризи в конкретній системі необхідно визначити, якої форми власності ця система: державної, приватної, акціонерної тощо.

На другому етапі здійснюють кількісну ідентифікацію об'єкта. Для цього використовують базові параметри діагнозу, обумовлені відхилення фактичних показників від базових.

Методи, форми й засоби постановки діагнозу можуть досить істотно розрізнятися залежно від природи об'єкта дослідження. Важливим фактором, що впливає на вибір засобів і методів діагнозу, є час. Відповідно до мети і завдання діагностування, стан об'єкта може оцінюватися на певний момент часу. Цей варіант називається діагностикою статичного стану. Якщо потрібно оцінити стан об'єкта протягом певного періоду часу, здійснюється діагностика процесу. Ознакою, що дозволяє провести діагностичні дослідження, є організація самого процесу діагнозу.

У діагностиці необхідно точно оцінити реальну потребу у виборі даної форми дослідження, орієнтуючись на складність й масштабність об'єкта діагнозу. Постановка діагнозу ґрунтується на порівнянні. Для того щоб встановити відхилення від норми, необхідно порівняти еталон, сукупність або групу параметрів (якісних і кількісних характеристик) - базу порівняння із аналогічними фактичними. Діагностика починається з аналізу. На основі аналізу виявляються загальні закономірності й загальні патології розвитку. Діагностика здійснюється різними методами: аналітичними, експертними, лінійного й динамічного програмування, діагностикою на моделях.

До аналітичного відносяться методи, які засновані на різних операціях із статистичними даними. Аналітична діагностика припускає проведення діагностичних досліджень безконтактними методами за допомогою статистичної інформації, із використанням методів комплексного економічного аналізу, бальних оцінок тощо.

Під експертною діагностикою розуміються засоби діагнозу, засновані на узагальненні оцінок і інформації, що надана експертами. Експертна діагностика будується на інформації, що отримується для цілей діагнозу контактними методами за допомогою проведення спеціальних експертних опитувань. У цій діагностиці використовується велика кількість прийомів і методів експертних оцінок, спеціальних коефіцієнтів і показників порівняльної економічної ефективності тощо.

Лінійне програмування - математичний прийом, який використовується для визначення найкращої комбінації ресурсів і дій, необхідних для досягнення оптимального результату. Він дозволяє оптимізувати той або інший процес, збільшити прибуток, ефективно використати ресурси й час. Щоб використати цей прийом, менеджеру необхідно кількісно визначити мету - параметр, що буде підданий цьому прийому, і наявні орієнтири й обмеження (ресурси, потужності, час).

Динамічне програмування - обчислювальний метод для вирішення завдань управління певною структурою, коли завдання представляється як багатокроковий процес ухвалення рішення. На кожному кроці визначається екстремум функції.

Всі стадії діагностики тісно пов'язані між собою, недоліки, що виникають в одній із них, позначаються на всьому дослідженні.

Результати діагностики викладаються в наступній послідовності:

1. Визначення загальної тенденції економічного (соціального, політичного) розвитку об'єкта.

2. Розподіл процесу розвитку об'єкта, що діагностується на стадії й визначення, на який з них перебуває об'єкт.

3. Представлення прогнозу розвитку об'єкта.