Новації змістового характеру

Новації змістового характеру стосуються, передусім, особливостей побудови національних стандартів та національних навчальних планів, запроваджених у ході освітніх реформ останніх десятиліть.

Головними тенденціями у цій сфері вважаються:

І. Запровадження освітніх стандартів світового рівня, орієнтованих на забезпечення конкурентно-спроможності особистості та нації на глобальному ринку робочої сили.

Освітні стандарти міжнародні експерти визначають як опис або специфікація бажаного рівня опанування і досягнення змісту освіти та фіксований показник, за допомогою якого вимірюються навчальний прогрес і досягнення у конкретних змістових зонах.

У різних країнах світу здійснюються спроби встановити найбільш оптимальне співвідношення між інваріантним «ядром» шкільної освіти та диференційованими навчальними курсами.

У США освітні стандарти розглядаються як умова для досягнення світового лідерства в сфері якості шкільної освіти. На основі існуючих стандартів у країні створено зразок навчального плану під символічною назвою «Навчальний план середньої школи Джеймса Медісона» (Дж.Медісон − 4-й президент США). Документ поділяється на дві частини: перша − від дитячого садка до 8-го класу включно, друга – 9-12 класи. У 8-річній школі діє єдиний навчальний план. У 9-12 класах передбачається значне підвищення ролі обов’язкових академічних дисциплін. Елективні предмети залишаються, але вони можуть займати не більше 25–30% навчального часу.

В Англії до 1988 р. система освіти була вкрай децентралізована, і школи мали можливість самостійно розробляти свої навчальні плани і програми, які часом значно відрізнялися. Після прийняття закону про освіту, який проголосив обов’язковим встановлення національного стандарту загальної освіти, були організовані комісії з перегляду змісту основних шкільних дисциплін. Передбачалося посилення акценту на вивченні обов’язкових дисциплін природничо-математичного та гуманітарного циклів.

Отже, у країнах з централізованими системами освіти також ведеться інтенсивна робота по встановленню нових стандартів змісту загальної освіти.

ІІ. Зосередження процесів стандартизації змісту освіти навколо таких ключових навчальних дисциплін, як рідна мова, математика, природничі науки, ІКТ, соціальні науки, географія, іноземна мова, мистецтво, виробничі технології, фізична культура (охорона здоров’я). Найбільш активно процеси реформування відбувалися в таких предметних галузях, як рідна мова, природничі науки, математика.

ІІІ. Зближення змісту обов’язкової освіти в різних країнах, що дозволяє говорити про розвиток «глобалізації курікулуму», тобто уніфікацію і навіть стандартизацію змісту освіти та якості знань не тільки в регіональному, національному, а й у наднаціональному вимірах. Важливим чинником активізації такого процесу стали міжнародні моніторингові акції порівняння якості знань, передусім такі, як TIMMS, PISA, PIRLS, CIVICS, SITES.

IV. Перехід до результатоцентрованої парадигми освіти, що зумовило встановлення планових показників навчальних досягнень учнів, шкіл, освітніх систем.

Учені вирізняють внутрішні та зовнішні чинники якості освіти, що характеризують освітній процес, його результат та систему освіти загалом.

Зокрема, внутрішні характеристики якості освіти охоплюють:

− якість освітнього середовища (технологічність управління освітнім процесом, ефективність науково-методичної роботи, ресурсне забезпечення навчального процесу, кадровий потенціал тощо);

− якість реалізації освітнього процесу (науковість і доступність змісту освіти, педагогічна майстерність учителя, ефективність засобів навчання, зокрема якість підручників і посібників, задоволення різноманітних потреб тощо);

− якість результатів освітнього процесу (рівень навчальних досягнень випускників, їхньої компетентності, розвиток критичного мислення, загальної та комунікативної культури, ступінь соціальної адаптації).

V. Поширення практики викладання інтегрованих навчальних курсів, спрямованих на формування в учнів розуміння взаємопов’язаності навколишнього світу.