Позначення характеристик точності

 

Правила позначення характеристик точності геометричних параметрів будівель, споруд та їхніх елементів на будівельних кресленнях визначаються стандартами.

Характеристики точності, які наводяться один раз для одного параметра, позначають (показують) безпосередньо на зображенні, а характеристики точності, які стосуються параметра, що повторюється, наво­дять у технічних умовах на кресленнях.

Характеристики точності лінійних і кутових розмірів позначають числовими значеннями граничних відхилень відповідно до вимог ГОСТ 2.307—68*.

Характеристики точності орієнтації (взаємного положення) поверхонь (наприклад, точок, ліній, ребер, граней) одного чи двох елементів або елемента відносно заданого напряму позначають числовими значен­нями допусків або граничних відхилень (табл. 4.1).

Характеристики точності форми профілю або поверхні будівельних елементів і конструкцій позначають числовими значеннями допусків або граничними відхиленнями з умовними позначеннями за табл. 4.2.

 

Характеристики точності висотного положення і положення в плані елемента або конструкції (наприклад, їх точок, граней поверхонь) від­носно бази (наприклад, розбивочного орієнтиру, площини, грані точок, позначки) виражають числовими значеннями граничних відхилень від номінального значення геометричного параметра, що є відстанню між елементом і базою (рис. 4.3).

Графічні позначення характеристик точності геометричних параметрів на кресленнях (наприклад, рамок допусків та їхніх розмірів, значень допусків або гра­ничних відхилень, бази) мають відповіда­ти ГОСТ 2.308—79*.

При позначенні на крес-леннях харак­теристик точності встановлення орієнти­рів при сумісності орієнтирів і збіж-ності поверхонь база не вказу-ється.

Позначення і числові значення характеристик точ-ності, які стосу­ються поверхні елемента, обмеженого конту-ром, дають у рамці (рис. 4.4): лінія, що показує напрям, має закінчуватися точкою всере­дині контуру поверхні.

 

Характеристики точності орієнтації двох граней або поверхонь еле­ментів у випадках, коли жодна з них не є базою, вказують у рамці з лінією, що їх сполучає і закінчується стрілкою (рис. 4.5). Якщо немає спеціальних вказівок, вимоги поширюються на всю довжину елемента.

Якщо на кресленні треба зазначити технологічний процес, якого стосуються характеристики точності геометричного параметра, в тому числі й функціонального, слід застосовувати такі буквені позначення:

М — процес виготовлення елемента; S — процес розбиття; Е — процес установлення елементів; В — функціональний геометричний параметр.

Буквені позначення вписують у додаткову рамку, яку розміщують ліворуч від рамки, в котрій дають допуски або граничні відхилення.

Якщо буквені позначення стосуються геометричного параметра лі­нійних і кутових розмірів, вони проставляються безпосередньо за гра­ничним відхиленням (наприклад, 6000 ±65).

При позначенні на кресленнях характеристик точності встановлення елементів слід зазначати монтажні орієнтири. Орієнтири позначають так:

1) чорним трикутником на монтажному горизонті або перед встановленим елементом; на перерізі орієнтир для встановлення елемента в плані розміщують під лінією монтажного горизонту вершиною вгору (рис. 4.6); орієнтир для встановлення елемента по висоті показує напрям по горизонталі

(рис. 4.7); на плані орієнтир розміщують симетрично осі (грані елемента), відносно якої виконується встановлення (рис. 4.8);

2) незачорненим трикутником на встанов­люваному елементі; цей орієнтир розміщують симетрично лінії (осі) або грані встановлюваного елемента; при цьому вершини кожної па­ри трикутників мають бути напрямлені одна до одної.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке взаємозамінність, повна і неповна збірність будівельних елементів?

2. Поясніть, що таке розмір — номінальний, дійсний, граничний.

3. Що таке поле допуску і граничні відхилення?

4. Дайте визначення технологічному і функціональному допускам.

5. Поясніть, що таке клас точності.

6. Як характеризується точність?

7. Як позначаються характеристики точності, допуски і монтажні орієнтири на кресленнях?