Штрихові міри довжини

Універсальними називаються засоби вимірювання, які призначені для вимірювання довжини і кутів у визначеному діапазоні розмірів незалежно від конфігурації вимірювальної деталі — виробу.

Засоби вимірювання — це узагальнена назва мір і вимірювальних приладів.

Розглянемо конструкції й метрологічні характеристики мір довжини і кутових мір.

Основною одиницею довжини в Міжнародній системі одиниць (СІ) вважають метр (ГОСТ 8.417—81*). У жовтні 1960р. Генеральна конференція мір і ваги за пропозицією Консультативного комітету прийняла резолюцію щодо визначення натурального (природного) еталона метра. Метр є довжина, яка дорівнює 1 650 763, 73 довжини хвиль у вакуумі випромінювання, що відповідає переходу між рівнями 2р10 і 5d5 атома криптону-86.

Вторинні еталони. Розмір одиниці довжини від первинного еталона передається вторинним еталонам, до яких належать штрихові міри №11 і ВІЛ-100 (М20⁰).

Штрихова міра №11 виготовлена із платино-іридієвого сплаву і має Х-подібний поперечний переріз. На нейтральній площині міри нанесено 1000 штрихів через 1 мм, ширина штрихів 4—6 мкм.

Штрихова міра ВІЛ-100 також виготовлена (1971 р.) з платино-іридієвого сплаву і має Х-подібний переріз. Як заготовку для неї було взято міру М20°, прийняту в 1931-1934рр. На міру ВІЛ-100 автоматичною поділковою машиною нанесено 1000 штрихів через 1 мм. Крім того, проміжки між першим і другим, останнім і передостаннім штрихами поділено ще на 10 частин, тобто довжина поділки — 0,1мм, ширина штрихів — 4 мкм.

Робочі еталони застосовують у поточних метрологічних роботах для перевірки зразкових мір і зразкових вимірювальних приладів першого розряду, а також в особливих випадках для перевірки робочих мір і вимірювальних приладів.

Робочі еталони метра виготовляють із сплаву нікелю і заліза. Вони мають Н-подібний переріз. Метр М₃₁₈ виготовлено з інвару (36 % Nі і 64 % Fе); метр К₁₁₆ — з платиніту (42 % N1 і 58 % fе); метр К86 — з залізонікелевого сплаву (58 % Ni і 42 % Fе).

На метрі М₃₁₈ нанесено 1002 штрихи через 1мм, а перша й остання поділки — через 0,1 мм. Метри К₁₁₆ і К₈₆ мають загальну довжину 1080 мм. По всій довжині нанесено поділки завдовжки 0,5 мм, ширина штрихів 6-8 мкм. Крім того, за робочий еталон взято міру № 6 з платиніту, виготовлену в 1968р. Вона має Н-подібний поперечний переріз. На нейтральній горизонтальній (внутрішній) площині нанесено 1000 поділок завдовжки 1 мм.

Робочі еталони дециметра виготовляють з різного матеріалу: дециметр Д₇₆ — з залізонікелевого сплаву, дециметр Д₄₀ — з інвару; дециметр Д₃₆ — з платиніту. Вони мають форму лінійки прямокутного перерізу. В середині верхньої площини на довжині 100 мм нанесено поділки завдовжки 0,5 мм. Кожна дециметрова міра має окрему шкалу завдовжки 1 мм, поділену на 10 рівних частин.

За робочі штрихові еталони правлять також шкали зі скла № 5103 і 18776 прямокутного поперечного перерізу. На верхній площині нанесено 200 поділок; довжина кожної поділки —1 мм.

Метри складані металеві слугують для лінійних вимірювань безпосереднім порівнянням вимірюваних розмірів із шкалою метра. Метри і виготовляють завдовжки 1000 мм (в розгорнутому вигляді). Вони складаються з 10 сталевих пружинистих пластин (ланок), шарнірно з'єднаних між собою.

Допустимі відхилення загальної довжини метра не повинні перевищувати ± 1 мм, для окремих ланок його відхилення коливаються від ± 0,2 до ± 0,5 мм. Пластини метра виготовляють із холоднокатаної сталевої стрічки.

Лінійки вимірювальні металеві призначені для лінійних вимірювань безпосереднім порівнянням вимірюваних розмірів зі шкалою міри. Лінійки виготовляють завдовжки 150, 300, 500 і 1000 мм із сталевої пружинистої термічно обробленої стрічки. Допускається виготовляти лінійки з границею вимірювання 1000 мм, які мають дві шкали, спрямовані в протилежні боки.

За ГОСТ 427—75*, основні розміри лінійок, штрихів і числових позначень мають відповідати наведеним у табл. 8.1.

Різниця в довжині міліметрових, напівсантиметрових і сантиметрових штрихів має бути не менша за 1,5мм, а довжина однойменних штрихів і висота числових позначень не повинні перевищувати 0,5мм.

Приклад умовного позначення вимірювальної лінійки з границею вимірювання 300 мм:

Лінійка-300 ГОСТ 427-75*, з границею вимірювання 1000 мм з двома шкалами:

Лінійка—1000 д ГОСТ 427—75*.

Початком шкали лінійки є торцева грань, перпендикулярна до поздовжнього ребра лінійки. Після останньої позначки шкали має бути ще не менше ніж 5 додаткових міліметрових поділок. Заокруглений кінець лінійки повинен мати отвір для підвішування діаметром не менше ніж 5 мм для лінійок з границею вимірювання 150, 300 і 500 мм і не менше ніж 8 мм — для лінійок з границею вимірювання 1000 мм.

Лінійки з границею вимірювання 1000 мм з двома шкалами мають другу торцеву грань, перпендикулярну до поздовжнього ребра лінійки. і в них не повинно бути додаткових міліметрових поділок.

Торцева грань або торцеві грані, які правлять за початок лінійки, прямолінійні й перпендикулярні до поздовжнього ребра лінійки. Відхилення від прямолінійності торцевої грані не повинні перевищувати 0,04 мм для лінійок з границями вимірювання 100, 150, 300 і 500 мм і 0,08 мм — для лінійок з границею вимірювання 1000 мм. Відхилення від перпенди-кулярності не повинно перевищувати ±10. Відхилення від номінальних значень довжини шкали і відстані між будь-яким штрихом і початком або кінцем шкали для лінійок до 300 мм не повинні перевищувати ±0,10 мм, від 300 до 500 мм — ±0,15мм, від 500 до 1000мм—± 0,20 мм.

Шорсткість торцевих граней Rа на базовій довжині 0,8мм дорівнює 2,5 мкм (за ГОСТ 2789—73*).

Державні випробування лінійок слід здійснювати за ГОСТ 8.001—80 і ГОСТ 8.383—80*.

Крім зазначених вище штрихових метрів, вітчизняна промисловість виготовляє штрихові метри типу IV, які складаються з жорсткої лінійки з одним або двома скошеними під кутом 45 або 35° краями. На похилих поверхнях нанесено шкали: на одній — основна шкала з ціною поділки 0,2 мм, на другій — допоміжна шкала з ціною поділки 1 мм (рис. 8.1). В напрямній рейці 3 вмонтовано термометр 2 зі шкалою від -30 до

+45 ⁰С і дві лупи 1 з кратністю збільшення 7. На рис. 8.1 зображено штриховий метр для перевірки вимірювальної лінійки.

Штрихові метри типу IV виготовляють з латуні, інвару або сталі, про що на лінійці роблять відповідний надпис (наприклад, "латунь"). Знати матеріал необхідно для перевірки самого метра і для врахування поправки на температуру при його застосуванні. На сталевих лінійках матеріал не позначається і поправку при їх застосуванні не вносять.

Рулетка металева вимірювальна становить сталеву стрічку, на якій з одного боку нанесено штрихову шкалу з міліметровими, сантиметровими дециметровими і метровими позначками. Рулетка призначена для вимірювання лінійних розмірів безпосереднім порівнянням зі шкалою рулетки.

Рулетки основних типів виготовляються за ГОСТ 7502—89*: рулетки що самі скручуються, типу РС завдовжки 1 і 2 м; жолобчасті рулетки типу РЖ завдовжки 1 і 2 м; рулетки в закритому корпусі завдовжки 2, 5, 10, 20, 30 і 50 м.

Рулетки бувають трьох класів точності: 1, 2 і 3-го. Залежно від класу точності й загальної довжини шкали допустимі відхилення дійсної довжини становлять: на загальну довжину — від ± 0,4 до ± 14 мм, на окремі сантиметрові частини — від ± 0,1 до ± 0,3 мм; на окремі міліметрові частини — від ± 0,05 до ± 0,2мм.

Методи і засоби перевірки рулеток регламентовано ГОСТ 8.301-78.

Штангенінструменти є найбільш масовими і поширеними засобами вимірювань загального призначення (табл. 8.2).

Основні параметри ноніуса обчислюються за такими формулами:

(8.1),

де а — довжина поділок основної шкали, мм; n — кількість поділок шкали ноніуса;

(8.2),

де аi — довжина поділок шкали ноніуса; у — модуль шкали ноніуса;

(8.3),

де l — довжина шкали ноніуса.

При збільшенні модуля γ, наприклад, в два рази інтервал ділення шкали ноніуса а_i, також збільшується майже вдвоє (при збереженні значення ноніуса), в чому легко переконатися, виконуючи прості обчислення за наведеними формулами (рис. 8.2).

Приймають, що модуль у дорівнює 1; 2 або 5, а ноніус —0,1; 0,05 або 0,02).

На штанзі штангенциркулів наноситься шкала з поділками у вигляді штрихів через 1 мм. Кожна п'ята поділка шкали штанги позначається поздовжнім штрихом, а кожна десята — довшим штрихом, ніж п'ята поділка, і числами, які позначають сантиметри в порядку їх Зростання-0, 1, 2,..., 9, 10 і т.д.

Площина, на якій нанесено поділки ноніуса, скошена в напрямі штанги під кутом 30° і перекриває штрихи штанги на 0,5 мм.

Шкала рамки (ноніуса) має відповідати одному із варіантів модуля, наведених на рис. 8.6, переважно модулю 2.

Ноніус рамки з ціною поділки 0,1мм має довжину 19 мм, яка поділена на 10 частин. Одна поділка ноніуса становить 19/10 = 1,9 мм.

Ноніус з ціною поділки 0,05 мм має довжину 39 мм, яка поділена на 20 частин. Одна поділка ноніуса становить 39/20 = 1,95 мм, що на 0,05 мм менше від цілого числа міліметрів.

Границі допустимих похибок штангенінструментів з ціною поділки 0,05 і 0,1мм першого класу точності обчислюються за формулою ± (50 +0,1 L ) мкм, де L — вимірюване значення, мм.

Перевірка штангенциркулів здійснюється за ГОСТ 8.113—74.

Приклад умовного позна-чення штангенциркуля ШЦ-ІІ з границею вимірювання 0-250 мм і ціною поділки за ноніусом 0,05 мм:

Штангенциркуль ШЦ-ІІ—250—0,05 ГОСТ 166—89*.

Границі допустимої похибки штангенциркулів як при незатягнутому, так і при затягнутому затискувачі рамки при температурі навколишнього середовища (20 ± 5) °С мають відповідати наведеним у табл. 8.3.

Штангенрейсмаси за ГОСТ 164—90 є трьох типів: ШР з відліком за ноніусом (рис. 8.7,а); ШРК з відліковим пристроєм з круговою шкалою (рис. 8.7,6); ШРЦ з електронним цифровим відліковим прис-троєм (рис. 8.7,в).

Діапазон вимірювання, ціна поділки за ноніусом, ціна поділки кругової шкали і крок дискретності цифро-вого відлікового пристрою і класи точності штанген-рейсмасів мають відпові-дати наведеним у табл. 8.4.

Приклад умовного позначення штенгенрейсмаса типу ШР з діапазоном вимірювання 0—250 мм і ціною поділки за ноніусом 0,05 мм:

Штангенрейсмас

ШР—250—0,05

ГОСТ 164—90.

Штангенрейсмаси мають виготовляти з мікрометричною подачею рамки. Довжину ноніуса слід вибирати із ряду 9; 19; 39мм при ціні поділки за ноніусом 0,1 мм;

ряду 39 мм — при 0,05 мм.

Границі допустимої похибки штангенрейсмасів як при незатягнутому, так і при затягнутому затискувачі рамки при температурі навколишнього середовища (20 ± 10) °С повинні відповідати наведеним в табл. 8.5.

Параметри шорсткості Ra вимірювальних поверхонь штан-генрейсмасів при ціні поділки за ноніусом, ціні поділки шкали і кроку дискретності до 0,05 мм за ГОСТ 2789—73* не повинні перевищувати: 0,16 мкм — для вимірювальної ніжки; 0,32 мкм — для розміткової ніжки і основи.

Параметри шорсткості Ra вимірювальних поверхонь штангенрейсмасів при ціні поділки за ноніусом 0,1ммне повинні перевищувати:

0,32 мкм — для вимірювальної і розміткової ніжки;

0,63 мкм — для основи.

Державні випробування штангенрейсмасів проводилися за ГОСТ 8.383—80* і ГОСТ 8.001—80*.

Рис. 8.8. Штангенглибиномір: 1-основа; 2-рамка; 3-штанга; 4-мік-рометрична подача; 5-ноніус

Штангенглибиноміри ШГ—ГОСТ 162— 90 виготовля-ються з границями вимірювання 0—160; 0—200; 0—250; 0—315; О— 400 мм з довжиною основи 120 мм і ціною поділки за ноніусом 0,05 мм. Штанген-глибиноміри випускаються також з ціною поділки за ноніусом 0,1 мм і границями вимірювання до 500 мм, застосовуються при вимірюванні глибин, висот в отворах і пазах невеликих розмірів.

Конструкція штангенгли-биноміра (рис. 8.8) відрізняється від конструкції штангенциркуля відсутністю нерухо-мих губок, а замість рухомої губки на рамці 2 з ноніусом 5 розташована основа 1, яка є опорою при вимірюванні гли-бини. При вимірюванні основа 1 встановлюється на деталь і штанга 3пересу-вається до контакту з осно-вою внутрішньої поверхні. Нульова поділка відповідає тому, що торець лінійки 3 суміщається з основою 1.

Похибки штангенін-струмента, тобто похибки, що виявляються при перевірці, звичайно не перевищують ціни поділки. Похибка вимірювання, як правило, значно більша і дорівнює двом величинам поділки при вимірюванні зовнішніх розмірів і трьом — при вимірюванні внутрішніх розмірів.

Основною причиною похибки вимірювання є похибка відліку, спричинена паралаксом, а для штангенциркуля — ще і недотримуванням принципу АББЕ (Аббе).

Похибка від паралаксу виникає в зв'язку з тим, що штрихи шкали лінійки і ноніуса розташовані не в одній площині, і при положенні очей оператора під різними кутами спостерігається видиме відносне зміщення штрихів.

Принцип Аббе полягає в тому, що при вимірюванні методом порівняння з мірою похибка вимірювання менша, якщо міра (у штангенциркулі — це шкала) розташовується на одній прямій з вимірюваним розміром, тобто послідовно, а не паралельно.

У випадках штангенциркуля і штангенрейсмаса вимірюваний розмір розташовується паралельно мірі, а у випадку штангенглибиноміра — послідовно.

Мікрометричні інструменти. До мікрометричних інстру-ментів належать: мікрометр, мікрометричний глибиномір, мікрометричний нутромір, мікрометр для внутрішніх вимірювань. Ці інструменти мають вищу точність, ніж штангенінструменти, і тому застосовуються для контролю важливих деталей. Метод вимірювання — прямий, абсолютний.

Мікрометри гладенькі (тип МК) застосовують для зовнішніх вимірювань. Ціна поділки шкали 0,01 мм. Вимірювальне пересування мікрометричного гвинта — 25 мм. Верхня границя вимірювання — 600мм(рис.8.9).

Мікрометри трубні (тип МТ) з плоскою вимірювальною поверхнею мікрогвинта і сферичною поверхнею п'ятки використовують для вимірювання товщини стінок труб (при внутрішньому діаметрі труби не менше ніж 12 мм). Діапазон вимірювання 0 — 25 мм (рис. 8.10).

Мікрометри для вимірювання дроту (МД) мають діапазон вимірювання 0—10 мм (рис. 8.11).

Мікрометри листові (МЛ) застосовують при вимірюванні товщини листового матеріалу, для чого мають поздовжню скобу. Діапазон вимірювання 0—5; 0—10; 0—25 мм. Мікрометри типу МЛ виготовляють з нерухомим циферблатом і стрілкою, що рухається при переміщенні барабана (рис. 8.12).

Мікрометричні головки (МГ) мають діапазон вимірювання 0—25мм.

У мікрометричних інструментах використовується гвинтова пара,депоздовжнє переміщення гвинта прямо пропорційне кроку різьби і куту повороту гвинта.

Відліковий пристрій мікрометра має дві шкали поділок: поздовжню — на стеблі і кругову — на скошеному краю барабана (рис. 8.13).

Поздовжня шкала має два ряди штрихів, зміщених відносно один одного на 0,5мм. Один ряд штрихів розташовується над поздовжньою рискою, позначеною на стеблі мікрометра, а інший — під цією рискою.

Кругова шкала барабана складається з 50 штрихів. Отже, при повороті барабана на кут, що відповідає інтервалу кругової шкали (на одну поділку), мікрометричний гвинт переміститься на 0,5/50=0,01 мм. За один повний оберт барабана мікромет-ричний гвинт переміститься на один крок, або на 0,5 мм. Отже, поздовжня шкала слугує для відліку цілих міліметрів і 0,5 мм, а кругова — для відліку сотих часток міліметра. Обертається барабан, а отже, і мікрометричний гвинт, за допомогою тріскачки, що обмежує вимірювальне зусилля в межах (700 ± 200) г.

Номінальний діаметр вимірювального кінця мікрометрич-ного гвинта для мікрометрів усіх типів дорівнює 8 мм з допуском по h9.

Приклад умовного позначення мікрометра гладенького з діаметром вимірювання 25—50 мм, 1-го класу точності:

Мікрометр МК-50-1 ГОСТ 6507—90*.

Мікрометричний глибиномір (тип ГМ) (рис. 8.14) використовують для вимірювання виточок у різних деталях, висот уступів, величин підйому штовхачів (штанг) та ін.

Випускають мікрометричні глибиноміри з границями вимірювання 0—100, 0—150 мм (ГОСТ 7470—93). Для забезпечення такого широкого діапазону вимірювань у комплект глибинних мір входять кілька змінних вставок у вигляді стержнів, що вставляються в отвір мікрометричного

гвинта. На вставці роблять клеймо з позначкою границь вимірювання, до яких можна використовувати вставку.

При вкручуванні мікрометричного гвинта числовий показник мікрометричного глибиноміра не зменшується, як у мікрометра, а збільшується. Тому цифри на шкалі стебла і барабана стоять у протилежному порядку: на стеблі цифри збільшуються справа наліво, а на барабані —зліва направо.

Мікрометричний нутромір (рис. 8.15) застосовують для вимірювання внутрішніх розмірів деталей. Мікрометричні нутроміри виготовляються з такими границями вимірювання: 50—75, 75—175, 75—600, 150-1250, 800—2500, 1250-4000, 2500—6000, 4000—10 000мм. Для розширення границь вимірювання мікрометричним нутроміром на ліву нарізну частину стебла замість захисного ковпачка нагвинчують спеціальні подовжувачі 3. Подовжувачі мають на одному кінці зовнішню нарізку, що слугує для нагвинчування мікрометричної головки, а на другому кінці — внутрішню нарізку для приєднання другого подовжувача.

Згвинтивши мікрометричну головку з кількома подовжувачами, можна дістати нутроміри з верхньою границею вимірювання, яка дорівнює 10 000 мм.

Для обмеження вимірювального зусилля в інтервалі (500 ± 200) Н мікрометри оснащені стабілізатором у вигляді тріскачки. Похибка вимірювання мікрометра залежить від верхньої границі вимірювання і може становити від ± 4 мкм (для мікрометрів з діапазоном вимірювання 0—100 мм) до + 10 мкм (для мікрометрів з діапазоном вимірювання 0—6000 мм).

Важільно-механічні прилади мають різну точність з ціною поділок від 0,01 до 0,001 мм. Ці прилади побудовано на принципі перетворення малих переміщень вимірювального стержня на збільшені в сотні разів переміщення стрілки шкали за допомогою зубчастих, важільно-зубчастих та інших механізмів.

Індикатор годинникового типу є важільно-механічним приладом із зубчастою передачею. Він широко застосовується в різних приладах, а також разом зі штативами і стояками при вимірюванні розмірів, овальності, конусності, биття, неспіввісності та різних похибок форми і розташування поверхонь деталей, виробів як прямим, так і непрямим способом.

Індикатори годинникового типу випускають з ціною поділки 0,01 і 0,02 мм та інтервалами 0—5, 0— 10 мм і малогабаритні 0—2 мм. У схемі індикатора (рис. 8.16) при переміщенні вимірювального стержня на 1 мм зубчасте колесо Z = 16 із стрілкою показника обертів знаходиться на його осі, робить один оберт, оскільки 10 мм / (0,625-16) = 1 мм.

Індикатор годинникового типу має два циферблати: великий, що слугує для відліку сотих часток міліметра, і малий — для відліку цілих міліметрів.

При границі вимірювання 0—10 мм мала шкала поділена на десять частин; при 0—5 мм шкала має форму півкола і поділена на п'ять частин, що забезпечує малій шкалі ціну поділки 1 мм.

Зубчасте колесо Z2 = 100 розташоване на одній осі з зубчастим колесом Z1 == 16. При переміщенні вимірювального стержня на 1 мм колесо Z2 робить 1/10 оберта, тобто переміщується на 10 зубів, а зубчасте колесо Z3 = 10 зчеплене з колесом Z2 = 100 з великою стрілкою, закріпленою на осі колеса Z3 = 10, і робить один оберт.

Велика шкала циферблата має 100 поділок, що забезпечує ціну поділок 0,01 мм, отже, один оберт стрілки відповідає переміщенню вимірювального стержня на 1мм (мала стрілка при цьому переміститься на одну поділку циферблата). Похибки вимірювання індикаторів годинникового типу становлять від ± 2 до ± 10 мкм.

Важільна скоба (ГОСТ 11098—75*) — це прилад з важільно-зубчастою передачею, призначений для вимірювання зовнішніх діаметрів 5 і 6-го квалітетів відносним методом. Важільні скоби з границями вимірювання 0—1000 мм оснащені відліковим пристроєм з ціною поділок 0,002 і 0,010 мм.

Скоби з відліковим пристроєм виготовляють двох типів:

СВ — важільні з вмонтованим у корпус відліковим пристроєм (рис. 8.17);

СІ — індикаторні, оснащені вимірювальними головками (рис. 8.18). Наведемо приклад умовного позначення важільної скоби з діапазоном вимірювання 25—50 мм:

СВ 50 ГОСТ 11098—75* та індикаторної скоби з діапазоном вимірювання 0—50 мм:

Допуск співвісності вимірювальних п'яток скоб типу СВ з діапазоном вимірювання 0—50 мм не повинен перевищувати 0,05 мм.

Шорсткість R а вимірювальних поверхонь п'яток дорівнює0, 040 мкм на базовій довжині 0,25 мм, упору — 0,320 мкм на базовій довжині 0,25 мм за ГОСТ 2789—73*.

Діаметр рухомої п'ятки скоб має бути не менший ніж 8 мм, діаметр переставної п'ятки скоб типу СВ — не менший ніж 8 мм, а скоб СІ — не менший ніж 12 мм з верхньою границею вимірювання до 200 мм, не менший ніж 20 мм — з границею від 200 до 400 мм і не менший ніж 36 мм — з границею більше 400 мм.

Кінцеві міри довжини

Щупи виготовляють із сталевої стрічки у вигляді мірних пластин завтовшки 0,02—1мм, завдовжки 100 і 200 мм та завширшки 10мм(рис. 8.19). Щупи слугують для перевірки зазорів між поверхнями. Зазор визначається за номінальним розміром щупа, що входить у нього. Щупи виготовляють класів точності 1 і 2-го з номінальними розмірами 0,2—1 мм з градацією через 0,01 і 0,05 мм.

Щупи з L = 100 мм поставляються наборами або окремими пластинами відповідно до табл. 8.7.

Відхилення робочої товщини і жолобчастість щупів не повинні перевищувати наведених в табл. 8.8.

Шорсткість робочих поверхонь щупів R а на базовій довжині 0,25 мм дорівнює 0,32 мкм згідно з ГОСТ 2789—73*.

Щупи розташовуються в наборі в порядку зростання товщини, за винятком найбільшого за товщиною, який має бути першим.

Таблиця 8.7. Набори щупів

Номер набору	Номінальна товщина щупів, мм	Кількість щупів у наборі
	0,02; 0,02; 0,03; 0,03; 0,04; 0,05; 0,06; 0,07; 0,08; 0,09; 0,1
	0,02; 0,03; 0,04; 0,05; 0,06; 0,07; 0,08; 0,09; 0,1; 0,15; 0,2; 0,25; 0,3; 0,35; 0,4; 0,45; 0,5
	0,55; 0,6; 0,65; 0,7; 0,75; 0,8; 0,85; 0,9; 0,95; 1,0
	0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5; 0,6; 0,7; 0,8; 0,9; 1,0

Кутові міри

На XI Генеральній конференції з мір і ваги прийнято такевизначення одиниці плоского кута: радіан — кут між двома радіусамикола, щовирізає з кола дугу, довжина якої дорівнює радіусу:

1 рад = 360°/2= 57°17'44,8" = 57,2958° = 3437,75' = 206265".

При вимірюванні кутів застосовують такі кутові одиниці:

1° дорівнює 1/360° повного оберту, або 2p/360 рад;

1 мін ' 1/60°, або p/ 108*10^-²рад;

1 с " 1/60', або p/648*10^-3 рад.

Ці одиниці допускаються ГОСТ 8.417—81*.

При розрахунках кути часто обчислюють у радіанах. Проте при виготовленні й контролі деталей визначення кутів у радіанах створює суттєві незручності, наприклад, жодний із приладів, призначених для вимірювання кутів, не має шкал, градуйованих у радіанах.

Відтворення одиниці плоского кута відповідно до ГОСТ 8.016—75 здійснюється методом калібрування, який ґрунтується на тому, що сума всіх центральних сумарних кутів многогранної призми дорівнює 2л рад (360°) і сума похибок цих кутів дорівнює нулю.

Найбільш поширеними приладами для вимірювання кутів являються кутоміри з ноніусами. Вони виготовляються з відліком за ноніусом 2', 5' і 10' для вимірювання зовнішніх кутів від 0 до 360⁰ і внутрішніх – від 40 до 180⁰ (табл.. 8.9, рис. 8.33 – 8.36).

Таблиця 8.9. Типи і основні параметри кутомірів

Тип кутоміра	Значення відліку за ноніусом	Границя вимірювання	Номер рисунка
Зовнішніх кутів	Внутрішніх кутів
	2' і 5'	Від 0 до 180⁰	-	8,30
	2'	Від 0 до 360⁰	Від 40 до 180⁰	8,31
	5' і 10'	Від 0 до 360⁰	-	8,32
	10'	Від 0 до 180⁰	-	8,33

Кутомір типу 3 виготовляється з двох лінійок завдовжки 200 і 300 мм. допускається застосування лінійок завдовжки 150 і 300 мм. Ціна поділки шкали основи кутоміра з відліком за ноніусом 2', 5' має дорівнювати 1⁰, кутомірів з відліком за ноніусом 10' – 1 або 2⁰.

Шорсткість Ra вимірюваних поверхонь не повинна перевищувати 0,2 мкм за ГОСТ 2789-73*.

Кутоміри з відліком за ноніусом 2' і 5' мають пристрій для мікрометричної подачі або якийсь інший пристрій для тонкої подачі при встановленні ноніуса на потрібний кут. Холостий хід такої подачі не повинен перевищувати 1/4 оберту.

Приклад умовного позначеннякутоміра типу 1 із зниженням відлікуза ноніусом 2':

Кутомір типу 1-2 ГОСТ 5378—88.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке штрихові міри довжини?

2. Що таке еталони і складані металеві метри?

3. Яка буває вимірювальна лінійка, що таке інтервал поділки і похибки вимірювання?

4. Що таке рулетки металеві, які їх типи і похибки вимірювання?

5. Які прилади належать до штангенінструментів?

6. Який принцип відліку за ноніусом?

7. Що таке штангенциркуль, яка його конструкція і типорозміри?

8. Що таке штангенглибиномір, яка його конструкція і типорозміри?

9. Що таке штангенрейсмас, яка його конструкція, типорозміри?