Проблеми охорони та збереження історичного середовища

Конкурсні проекти на відбудову Хрещатика.

Діяльність по створенню нових соціалістичних міст України (Велике Запоріжжя, ХТЗ в Харкові).

ХТЗ Харків (Харківський тракторний завод) ім.С.Орджонікідзе – найбільший тракторний завод УССР. Будывництво розпочалося 1930 р. З 1914-1949 р.р. тривала реконструкція ХТЗ.

Велике Запоріжжя – це архітектурний комплекс, що виріс на берегах Дніпра в 30-х р.р. XX ст. Після того як у 20-х р.р. було вирішено будувати в Запоріжжі ДніпроГЕС з комплексом підприємств чорної та кольорової металургії. У 1929 р. нестача тепла стала катастрофічною. У 1932 р. було затверджено проект забудови ВЗ. Передбачалося будівництво 7 районів на обох берегах Дніпра (50-70% територій приходилося на зелені насадження, 15-20% - під житлові будинки) і було розраховане на 30 років. Завод і житлові масиви повинна розділяти 1-6 км зелена зона. Після 1943 р. частина житлового фонду була втрачена. В 1947 р. за проектом Т.Вегмана розпочалося відновлення міста

.

Конкурс на проект відновлення Хрещатику був оголошений 22 червня 1944 року. До кінця 1944 року було розроблено 22 проекти відновлення головної вулиці Києва (9 – по відкритому конкурсу, 11 – по закритому + 2 подано поза конкурсом). Цікавим є те, що в багатьох проектах планувалося використовувати ескалатори на спуску від Хрещатику до Набережної. У другому турі конкурсу запропонували брати участь трьом групам архітекторів під керівництвом Власова, Тація і Заболотного. Але Заболотного було розкритиковано на урядовому рівні через використання форм укр. необароко.

У 1949 рішенням згори виконання остаточного проекту було доручено групі Власова.

За планом старий Хрещатик мав стати широкою магістраллю, ширина якої в лініях забудови досягає на деяких ділянках до 100 м. При відбудові ліва сторона піднялась на 2 метри, а перед будинками був висаджений каштановий бульвар.

Проект Тація, 1944

В архитектурно-планувальній композиції Крещатику відображено три крупні планувальні вузли-площі: Ленінского комсомола (Європейська площа), площади Октябрьской революции (Майдан Незалежності) і Бесарабської площі.

Проект Власова, 1944

Сьогодні в країнах пострадянського простору питання охорони оточуючого природного середовища відійшла дещо на другий план під тиском економічних, соціальних, національних, політичних та інших проблем. Природне середовище в черговий раз виявилось тим останнім резервом для експлуатації, який повинен компенсувати неефективність економіки, адже коли економіка не здатна виготовляти конкурентноздатну промислову продукцію, то на експорт іде сировина. Правда, немає лиха без добра - різке скорочення промислового виробництва призвело до зменшення забруднюючих природне середовище викидів підприємств. Таке скорочення викидів могло б радувати, якби воно було наслідком не скорочення промислового виробництва, а введення нових технологій, формування нових пріоритетів виробництва, як це відбувається в індустріально розвинутих країнах, які знаходяться в процесі побудови постіндустріальних суспільств. Однак якщо відновлення промислового потенціалу буде відбуватись за старими принципами, без врахування потреби оптимізації соціо-природних відносин, то екологічна криза в нових умовах лише загостриться.

Розгляд історії взаємовідносин суспільства та природи дозволяє зробити висновок, що визначальним для їхнього характеру є пануючий в суспільстві спосіб організації людської діяльності, який визначає і спосіб освоєння природного простору, і ставлення до природи і, врешті-решт, характер відносин між людьми. Спосіб організації людської діяльності (технологія) пройшов у своєму розвитку ряд основних етапів: природна технологія первісних збирачів та мисливців, природо-згідна технологія землеробства та ремесла, неприродна технологія індустріального промислового виробництва.

Сьогодні найбільш розвинуті країни переходять у своєму розвитку до нових, постіндустріальних технологій, що дає можливість говорити про наступний, четвертий етап у розвитку системи «суспільство-природа» - постіндустріальний, або нової природозгідності - період, коли головною метою виробництва стає інформація у широкому розумінні, коли машини замінюються системами машин і виникають реальні передумови запобігання глобальній екологічній кризі та подолання глобальної екологічної катастрофи.