Поняття «методології історії». 3 етапи історіографічної операції

Методологія історії - теор. дисципліна історичної науки, що досліджує і впроваджує вироблену істор. думкою та історіографічною практикою систему пізнавальних правил, принципів, операцій і методів, які використовуються в професійній історіографії для досягнення правдивої реконструкції минулої людської дійсності. М.і. ґрунтується на теорії історії, що поділяється у свою чергу на мета-теорію (теорія історичного процесу) та об’єкт-теорію (теор. конструкції істор. науки), і на істор. гносеології (теорія пізнання). Системою методів, сформованих шляхом їх тривалого використання в історіографічній практиці, М.і. вказує вченому шляхи аналізу дж з метою реконструкції реальної історії, а методологічними принципами пропонує напрямки формулювання гіпотез для їхньої інтерпретації як складових елементів універсальної історії. В останньому випадку йдеться про методологічні парадигми, які визначають «образ історії» у певні істор. періоди. Методологія історії передбачає виокремлення і теоретичне осмислення таких гол елементів істор пізнання: 1 обєкту і предмету вивчення, 2 субєкту пізнання (історика), методів і логіки його дослідницької дія0сті у процесі ств істор знань, 3 історич знань, їх структури, адекватності щодо реальності, соц значущості.Послідовність евристики, критики та інтерпретації чітко визначає етапи історичного пізнання. Евристика -дослідження поч з постановки пит про дослідження як таке. Повинна ґрунтуватися на певних регулятивах. -1-воно повинно задовольняти запити сус-ва, 2-дослідження має ґрунтуватися на задовільному стані дж. Постановка проблеми має форм.таким чином, щоб тема дослідження перевищувала існуючий рівень знань. Мати форму обґрунтованих припущень. Гіпотези мають ґрунтуватися на існуючому стані знань. Розширення не лише введення нових даних, але й переосмислення старого матеріалу. Здійснювати все таким чином, щоб самому бути задоволеним дослідженням, щоб воно було таким, як уявляється. Критика джерел -це процедура дослідження, в якій добуваються відомості коли, де, як відбувалася та чи інша подія. 2 методологічні принципи критики-Внутрішнє дослідження-це інформована якість, а зовнішнє-дослідження інформативної цінності дж. Інтерпретація- це дослідницька операція,яка перевіряє факти мин, вміщає їх в образ певної історії, створює образ уявної історії. Історик будує причинно-наслідковий ряд-ПРИЧИНА-ПОДІЯ-НАСЛІДОК. Перш за все має бути встановлений причинено-наслідковий зв'язок. Потім шляхом наративу відтворити пропущені події. Звірення з дж виключає те, що сказати недопустимо. Інтерпретації можна вірити, якщо її взято з дж. За наслідком можна продовжити ланцюжковий ряд. Відбувається реконструкція подій, складність-нескінченна кількість ланцюжків.