Змістові аспекти екологічного виховання студентів

 

Згідно положень державного документа - Концепція екологічної освіти України, зміст екологічної освіти і виховання повинен бути спрямований на формування особистості з екологічною світоглядною установкою на дотримання норм екологічно грамотної поведінки і виконання практичних дій щодо захисту власного здоров'я і навколишнього природного середовища і передбачає розробку системи наукових знань (уявлень, понять, закономірностей), які відображають філософські, природничо-наукові, правові й морально етичні, соціально-економічні, технічні й військові аспекти екологічної освіти [42].

Експериментальна робота проводилась на базі Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. До експерименту були залучені групи третього курсу спеціальності «ПМСО. Біологія. Хімія» та «ПМСО. Біологія. Психологія» на біологічному факультеті, загальною кількістю 40 осіб. Студенти спеціальності «ПМСО. Біологія. Хімія» кількістю 20 осіб були експериментальною групою та працювали за методикою поглибленого вивчення екології. Студенти спеціальності «ПМСО. Біологія. Психологія» кількістю 20 осіб були контрольною групою та працювали за традиційною схемою. У відповідності за теоретичним обґрунтуванням даної проблеми розроблялась методика її дослідження, яке проводилось у три етапи:

Перший етап - у контексті проблеми дослідження здійснено аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, систематизація вітчизняної наукової та навчально-методичної літератури останнього десятиліття, аналіз змісту державного документа - Концепція екологічної освіти України та аналіз робочих програм з дисциплін «Основи екологія» на механіко - математичному факультеті та «Основи екології та охорони природи» на біологічному факультеті Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

Другий етап - педагогічний експеримент.

Третій етап - підсумковий.

Педагогічний експеримент проводився у три етапи:

Перший етап - констатувальний - виявлення рівнів сформованості екологічної вихованості студентів третього курсу.

Другий етап - формувальний (формування екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу)

Третій етап - контрольний (виявлення змін і рівнях сформованості екологічної вихованості студентів третього курсу)

Завдання дослідження - виявити рівні екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу за допомогою екологічних завдань.

1.   Аналіз сучасного стану екологічного виховання та освіти студентів Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

.   Розробити систему завдань для виявлення рівнів сформованості екологічної вихованості студентів.

.   Розробити модель екологічної вихованості студентів.

.   Провести аналіз результатів педагогічного експерименту.

Визначення блоків знань, умінь і навичок відбувалось в межах трьох компонентів: інтелектуального, емоційно-ціннісного та діяльнісно-практичного. Засвоєння студентами даних блоків сприяє підвищенню їх екологічної вихованості. (Таблиця 2.1)

 

Таблиця 2.1. Інтелектуальний компонент екологічної вихованості особистості

Студенти мають усвідомити й знати	Студенти мають уміти:
Основні фактори, що спричиняють протиріччя між діяльністю людини і станом навколишнього середовища: цілісність навколишнього середовища й нерозривність та взаємозв'язок його складових; усвідомлення місця людини у біосфері як одній з його складових; економічно-соціальний вплив	Визначати: основні причини й закономірності сучасного стану навколишнього середовища; політичні, моральні, економічні аспекти екологічних проблем; напрями подолання негативного впливу антропогенного фактора на природу та своє місце у розв’язанні екологічних проблем найближчого довкілля; рівень власної теоретичної,
діяльності людини на природу; глобальні (регіональні й місцеві) екологічні проблеми, їх місце у системі інших проблем сучасності й можливі шляхи їх вирішення; мету і напрями подолання екологічної кризи на всіх рівнях функціонування системи «природа-людина-суспільство»; визнання первинності законів природи і наявності життєвого простору для всіх без винятку об'єктів біосфери; взаємозв'язок і взаємозалежність фізичних, хімічних, біологічних факторів навколишнього середовища; знання з вивчення як окремих об'єктів, так і певних екосистем чи явищ.	морально-етичної й практичної готовності до розв’язання проблем довкілля. Робити узагальнення навчальної і спеціальної інформації з проблем навколишнього середовища та діяльності суспільства з їх вирішення; визначати і дотримуватись правил як власної, так і колективної екологічно доцільної поведінки у природі. Застосовувати знання з екології для пояснення можливих наслідків, а отже і напрямів подолання забруднення довкілля, впливу людини на сучасний стан та майбутнє навколишнього середовища на місцевому рівні; визначення оптимальних умов і засобів поліпшення стану довкілля власного фізичного здоров’я.

 

Однак, як підтверджують результати нашого дослідження, тільки екологічно орієнтованих теоретичних знань, навіть глибоких і системних за своїм змістом, замало для формування екологічно грамотної особистості на будь-якому етапі її онтогенезу, необхідною умовою формування її екологічної вихованості як системного утвору, є вироблення умінь застосовувати здобуті знання у практичній навчально-пізнавальній і дослідницькій діяльності та конкретній природоохоронній роботі, характерною ознакою якої є особиста та суспільна її значущість.

Інтелектуальні уміння і навички (особливо про сутність екологічних проблем найближчого довкілля та їх наслідки) виконують важливу функцію в екологічній освіті і вихованні студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу, створюючи тим самим, основу для ефективного усвідомлення сутнісних характеристик сучасних проблем довкілля, формування наукового світогляду, розвивають емоційно-духовну сферу особистості й відчуття власної відповідальності за стан найближчого довкілля.

Знання, інтелектуальні уміння і навички, як уже зазначалось, охоплюють спектр розумових операцій особистості у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу на рівні актуалізації, систематизації, аналізу і синтезу. А провідні ідеї, поняття та наукові факти екологічного характеру забезпечують поступове формування суб'єктивного ставлення особистості до природи, де провідними компонентами є визнання індивідом значущості окремих природних об'єктів чи природи в цілому, її індивідуальної і суспільної цінності, морально-етичні норми поведінки в довкіллі та важливості особистої практичної діяльності з його охорони. У сукупності ці компоненти визначаються нами основними показниками сформованості інтелектуального компоненту екологічної вихованості особистості.

Нами відібрано і структуровано ціннісно орієнтовані знання, інтелектуальні уміння і навички, які забезпечують ефективне усвідомлення студентами органічної єдності усіх природних елементів навколишнього світу, різноманітної цінності природи, сприяють формуванню стійкої мотивації до екологічно-відповідальної поведінки і діяльності в довкіллі і ґрунтуються на засадах загальнолюдських цінностей. (Таблиця 2.2)

 

Таблиця 2.2. Емоційно-ціннісний компонент екологічної вихованості особистості

Студенти мають усвідомити і знати:	Студенти мають уміти:
Незаперечну й універсальну цінність для людини природи і всіх без винятку її живих об'єктів; їхнє значення для задоволення інтелектуальних і духовних потреб особистості; унікальність і неповторність природних ландшафтів, а отже дотримання доцільної з екологічної точки зору поведінки і природоперетворюючої діяльності у довкіллі, спрямованої на підтримання біологічної рівноваги у природі, збереження розмаїття флори і фауни; сутність і специфіку традицій, сучасних норм і правил, що є складовими громадянської (моральної) позиції особистості у взаємостосунках з природою; особи-і і у відповідальність за збереження природи та наслідки класної діяльності.	Визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об'єктів, які можуть задовольнити її власні інтелектуальні і духовні запити; пов'язувати свої чи суспільні економічні і побутові потреби з морально-етичними й правовими аспектами взаємодії з окремими природними об'єктами чи навколишнім середовищем в цілому. Оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів їх вирішення у межах найближчого довкілля. Свідомо сприймати настанови і моральні норми, які регламентують поведінку чи діяльність у довкіллі, що має особисту і суспільну значущість і спрямовується на вивчення природи та її охорону. Бути готовим висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування й
	дотримуватись власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати їх.

 

Останній компонент - діяльнісно-практичний - який відповідає за поведінку і діяльність особистості в природі - базується на ціннісно орієнтованих знаннях, інтелектуальних уміннях і навичках і є сукупністю різних за складністю видів і способів діяльності студентів, які спрямовані на формування у них практичних умінь та навичок екологічного характеру, стійкої мотивації й потреби активно діяти у процесі розв'язання екологічних проблем своєї місцевості.

У процесі структурування змісту діяльнісно-практичного компоненту екологічної вихованості студентів нами були відібрані ті знання, інтелектуальні уміння і практичні навички, які забезпечували усвідомлення: значущості навколишнього середовища та всіх його об'єктів для людини; сутності і важливості підтримання на екологічно доцільних позиціях взаємозв'язків і взаємозалежностей в системі «природа-людина-суспільство»; пріоритету загальнолюдських та національних цінностей у поведінці і діяльності особистості в навколишньому середовищі; наслідків власної чи колективної діяльності у довкіллі, які впливають на його екологічний стан; напрямів, меж і реальних можливостей власної навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності та конкретної природоохоронної роботи. (Таблиця 2.3)

 

Таблиця 2.3. Діяльнісно-практичний компонент екологічної вихованості особистості

Студенти мають усвідомити і знати:	Студенти мають уміти:
Мету, способи, засоби структуру,	Визначати: індивідуально і соціально значущі
етапи провідні принципи й методи (методики) організації й проведення короткострокових і довгострокових (індивідуальних, колективних) досліджень окремих об'єктів природи чи екосистем та способи і методи їх охорони; сутнісні характеристики основних факторів довкілля, що призводять до його деградації; вплив цих негативних процесів на стан найближчого довкілля (окремих його об'єктів) та здоров'я людини (суспільства в цілому); значення розробки та етапи проведення заходів спрямованих на подолання негативного антропогенного впливу на природу.	значущі напрями, тематику, зміст, обсяги, форми, методи, методики проведення індивідуальних і колективних досліджень навколишнього середовища в цілому чи окремих його об'єктів зокрема. Уміти: збирати, систематизувати й аналізувати навчальну та спеціальну інформацію; планувати і проводити самостійно чи в колективі короткострокові і довгострокові дослідження; користуватися інструментальними методами здобування й опрацювання інформації. Розробляти: прогностичні методики й моделі: своєї власної й колективної навчально-пізнавальної і дослідницької діяльності у навчально-виховному процесі вищого закладу чи безпосередньо у довкіллі; конкретної природоохоронної роботи; та його охороні. Виконувати конкретну природоохоронну роботу враховуючи якісні параметри навколишнього середовища.

 

Одним із рушійних чинників ефективного засвоєння системи знань, інтелектуальних умінь і навичок діяльнісно-практичного спрямування нами було визначено особистісне ставлення молоді до природи, яке характеризує інтерес, силу емоцій і бажань та стійких мотивів, які є рушійною силою поведінки і діяльності особистості у довкіллі.

За такого підходу саме стійкі мотиви роблять поведінку людини в навколишньому середовищі більш постійною, у меншій мірі залежною від ситуативних спонукань і відбивають спрямованість діяльності особистості на досягнення поставленої мети.

В ході експерименту, на констатувальному та на контрольному етапі роботи, були проведенні контрольні зрізи з метою виявлення рівнів сформованості екологічної вихованості студентів. (Таблиця 2.4)

 

Таблиця 2.4. Рівні сформованості екологічної вихованості студентів

Рівень
Достатній	студент без особливих зусиль називає характерні особливості антропогенних екологічних факторів, основні фактори деградації довкілля; наводить приклади на підтвердження факту наростання глобальної екологічної кризи; проявляє правильне відношення до світу природи; має навички раціонального природокористування та відновлення природних ресурсів; без зусиль і вміло вирішує природоохоронні задачі; вміло визначає для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи та окремих її об’єктів; вміло оцінює екологічні проблеми та знаходить ефективні можливі шляхи і засоби її вирішення
Середній	Студенти проявляють поверхневі знання щодо особливості впливу антропогенного екологічного фактору на природу. Можуть назвати лише декілька
	факторів деградації природи. Проявляють поверхневі знання наслідків екологічної кризи. Студенти досить не вдало висловлюють свою думку щодо правильного відношення до світу природи. Допускають помилки при наведенні прикладів невідновлюваних та невичерпних природних ресурсів. Допускають помилки при вирішенні природоохоронних задач. Студенти намагається проявляти ціннісне ставлення до природи чи окремих її об’єктів, але не знають види червонокнижних рослин. Правильно оцінюють з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми, але не можуть знайти можливі шляхи їх вирішення. Досить не вдало висловлюють власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування.
Низький	Студенти не розуміють особливості впливу антропогенного екологічного фактору на природу. Не можуть назвати основні фактори деградації природи. Відсутні знання щодо наслідків екологічної кризи. Студенти не можуть висловити свою думку щодо правильного відношення до світу природи. Не мають уявлення щодо раціонального природокористування та відновлення природних ресурсів. Не можуть вирішувати природоохоронні задачі. Студенти не проявляють ціннісне ставлення до природи чи окремих її об’єктів лише під контролем. Не правильно оцінюють з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та не можуть
	вирішувати природоохоронні задачі. Студенти не проявляють ціннісне ставлення до природи чи окремих її об’єктів лише під контролем. Не правильно оцінюють з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та не можуть знайти можливі шляхи їх вирішення. Не виявляють готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування.

 

На підставі праць Г.П. Пустовіта, ми визначили три групи критеріїв: пізнавальний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-практичний, та відповідні показники до них. (Таблиця 2.5)

 

Таблиця 2.5

Критерії	Показники
Пізнавальний	1. Знання характерних особливостей антропогенних екологічних факторів. 2. Знання основних факторів деградації довкілля. 3. Знання наслідків екологічної кризи.
Діяльнісно-практичний	1. Правильне відношення до світу природи. 2. Раціональне природокористування та відновлення природних ресурсів. 3. Вміння вирішувати природоохоронні задачі.
Емоційно - ціннісний	1. Вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об’єктів.
	2. Вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів її вирішення у межах найближчого довкілля. 3. Готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати їх.