Сціпіони -- в Стародавньому Римі одна з гілок роду Корнеліїв, до якої належали полководці та державні діячі

Гракх Тіберій -- римський народний трибун.

Цезар Гай Юлій -- (102 або 100-44 р.р. до н.е.) римський диктатор, полководець. В 49-45 р.р. до н. е. став монархом. Убитий в результаті змови республіканців. Провів реформу календаря (Юліанський календар).

Питання до теми:

Перші історичні відомості про Іспанію.

Що ви знаєте про фінікійську та грецьку колонізації?

Як відбулося завоювання Іспанії карфагенцями?

Коли відбулися Пунічні війни та їхня роль у долі Іспанії?

Що ви знаєте про імперію Баркидів?

Становлення римського панування. Назвіть два основних періоди у війні туземного населення Піренейського півострова з римлянами. Що характерно для цих періодів?

Причини повстання лузитанів. Як воно розвивалось?

Падіння Нумансії.

Романізація захоплених територій. Політичний і адміністративний устрій у римській Іспанії.

Теми для самостійного опрацювання:

Фінікійське і карфагенське панування на Піренейському півострові.

Причини появи римлян на Піренейському півострові і результати їх панування.

Література:

Испания и Португалия. (Под ред. Петрова П,А.) -- М.: ОГнЗ, 1947 60

Лагутина Е.И. Лачинский В. А. Страны Пиренейского полуострова. -- ЛГУ, 1977.і

Мишулин А.В. Античная Испания до установлення 1 провинциальной системи в 197 г. до н.з,- М.:АН СССР, 1952.

Доценко Н. П. Римская агрессия в Испании и борьба испанских племен за независимость. (154-133 гг. до.н.з.) -- Ростов н/Д: Кн. изд-во, 1965.

Розділ III. Вестготська Іспанія.

1. Перші варвари-германці.

В умовах рабовласницької держави, в обстановці масових повстань у другій половині IV століття починається вторгнення варварських племен у Західну Європу. Вестготи з племен готів, які оселилися біля річки Дністер, у пошуках нових земель і під натиском північних племен у 70-і роки IV століття вирушили на Балканський півострів і добилися у римського імператора Валента дозволу переправитися через річку Дунай і оселитися в межах імперії.

Вестготи отримали територію в теперішній Болгарії як союзники імперії. Але, вступивши на службу до імператора, вони зразу ж відчули весь тягар римських порядків: їх перетворювали на рабів і обкладали непосильними податками, що викликало невдоволення вестготів, І вони підняли повстання, погрожуючи самому Константинополю. Стурбований Валент поспіхом збирає військо І йде походом на вестготів, та в битві, яка відбулася при Адрианополі в 378 році, римські війська потерпіли поразку, а сам імператор загинув.

Наступник Валента Феодосій змушений був укласти з вестготами мир і закріпити за ними зайняту територію. Після смерті Феодосія в 395 році Римська Імперія розпалась на дві частини: східну, із столицею в Константинополі, і західну, із столицею в Римі, де правили різні імпера­тори.

У цей час на чолі вестготів стояв молодий і здібний вождь Аларих. Він дуже вправно використав суперництво двох імператорів і одержав нову територію -- північно-східне узбережжя Адріатичного моря: провінцію Іллірію. Це сталося на самому початку V століття, коли на захід в Галлію (Франція), охоплену масовими повстаннями, прагнули проникнути і інші германські племена, утворивши широкий фронт варварського наступу від Північного до Адріатичного моря. На північ йшли франки, на південь від них йшли свеви, вандали, бургунди та інші племена, намагаючись перейти Рейн і захопити територію теперішньої південної Франції.

У той час, коли Аларих з вестготами наполегливо прагнув завоювати Італію, ведучи безплідні переговори з імператором Гонорієм в 408 році, ціла група племен -- свеви, вандали і алани прорвалися на захід і з'явилися спочатку в південній Галлії, а звідти рушили на Піренейський півострів.

Ці перші варвари-германці, які ступили на іспанську землю в 409 році,, пройшли через весь півострів, роблячи великі спустошення. Германські племена розділили між собою півострів, кинувши жереб: свеви і одна частина вандалів -- аздиги -- оселилися в Галісії, алани -- в Лузитанії і Картахені, а друга частина вандалів -- сіллінги -- зайняли найбагатшу територію Іспанії Бетику. Ні місцеве населення, ні римські легіони не чинили чужинцям справжнього опору.

Не слід думати, що варвари зайняли всю Іспанію. Більша частина залишалась у іспано-римлян. Перш за все, це були укріплені міста і палаци, куди сховалась частина населення. Іспанія продовжувала знаходились під владою римських імператорів, які тримали на її території свої війська і протягом деякого часу боролися з варварами, що захопили землі Іспанії. Але Римська імперія уже була не в змозі захистити всі пункти, яким загрожувало вторгнення германців, а повний розвал у справах управління провінціями сприяв тому, що зв'язки Іспанії з метрополією ослабли. Утворились напівнезалежні центри, якими керували великі іспано-римські власники.

2. Перше варварське королівство.

Коли перша група варварських племен намагалась оселитися на Піренейському півострові, вестготи на чолі з Аларихом знаходились ще в Італії. Після невдалих перших двох походів Аларих втретє підійшов до Рима, де в цей час відбувалося повстання рабів, які і впустили вестготів в столицю західної імперії. Але спроби вестготів закріпитися в Італії були перервані смертю Алариха в 411 році, а його наступник Атаульф попрямував із своїми військами в Галлію, прагнучи отримати нову територію. і лише при третьому вестготському королі Валії відбулася згода і вестготи зайняли в 419 році частину південної ГаллІЇ від річки Луари до Піренеїв з центром у місті Тулузі. Це було перше варварське королівство, яке виникло на території Римської імперії. Самі вестготи вважали себе на службі в імператора і від його імені здійснили ряд походів в Іспанію, де в цей час свеви, алани і вандали боролися за окремі області. Врешті-решт вестготам удалося розгромити аланів, відтіснити свевів у південно-західний куток півострова, а вандали, які займали Бетіку, змушені були залишити Іспанію і перебратися в північну Африку. Таким чином, вестготи в середині V століття фактично стали хазяями Іспанії.

Утвердження вестготів в Галлії дало початок їх державній організації. Цьому значною мірою сприяв Атаульф, який і був справжнім засновником вестготської держави. У 414 році на землі Піренейського півострова через п'ять років після свевів, вандалів і аланів вперше вступають вестготи. Але Атаульф недовго користувався плодами своїх завоювань. Його прихильність до римських звичаїв і прагнення нав'язати їх своєму народу викликали у вестготів невдоволення. Можливо, це невдоволення і стало причиною загибелі Атаульфа: його було вбито в 416 році в Барселоні.

На чолі вестготів встав Сигерих, прихильник готської традиції і противник римського впливу. Та невдовзі жорстокість Сигериха привела до повалення його з престолу. І на престол сів король Валія, який по­новив зв'язки з імперією і уклав з Гоноріем угоду, за якою Рим зобов'язувався доставляти вестготам продовольство і поступався галльськи­ми землями, завойованими Атаульфом. Таким чином, вестготи добилися формального визнання своєї держави. Валія відмовився від Барселони та Інших іспанських міст, якими в свій час оволодів Атаульф, і оселився в Аквітанії, зробивши своєю столицею Тулузу, яка залишалася центром вестготського королівства аж до початку VI століття. Вестготи увійшли до Іспанії як союзники Риму і таке становище тривало до 456 року, коли, оголосивши себе самостійними, вестготи почали діяти незалежно від імперії.

У 419 році Валія помер і королем вестготів став Теодорих. У 427 році він почав війну з вандалами, які пізніше відправились у Північну Африку, вирішивши, що їм вигідніше оселитися там. В Іспанії залишилися лише свеви, які потроху розширяли свої північно-західні володіння.

Вторгнення спільного ворога гуннів, які раніше загрожували готам на Дунаї, сприяло новому об'єднаню вестготів і римлян. Вестготська і римська армії разом з військами інших народів, що заселяли півострів, дали бій гуннам і розбили їх у 451 році. У цьому бою загинув вестготський король Теодорих.

Між тим свеви продовжували розширювати свої володіння на Піренейському півострові, але Теодорих II, вступивши з ними в боротьбу, одержав у 456 році перемогу. Теодорих II зробив дуже багато для укріплення політичної могутності вестготів. Він не лише розширив території в Галлії, але після Атаульфа був першим королем вестготів, який захопив території в Іспанії і діяв незалежно від Імперії. У 456 році він рішуче виступив проти свевів і наніс їм поразку, а потім напав на іспано-римське вельможне панство. У подальшому він весь час лавірував між своїми двома супротивниками, захоплюючи потроху території як в Іспанії, так і в Галлії. Але центром цієї найбільшої тоді варварської держави залишалась ще південна Галлія з містом Тулузою.

В Іспанії в цей період відбувалася складна і заплутана боротьба, яка продовжувалась і при наступному королі Ейріху (467-485 рр.), який у 467 році убив свого брата Теодориха II і зайняв престол.

Завоювання Піренейського півострова Ейріх почав у 468 році, коли римська армія в Італії була розбита і був повалений останній римський імператор Ромул Августул 3, а в Римі укріпився один з варварських вождів Одоакр (476 р.). У 476 році Ейріх завоював ряд північних областей в районі Піренейських гір, заволодів Тарраконською провінцією, в Лузитанії захопив Меріду, Ліссабон і Коімбру. В Галлії оволодів Провансом і майже всім південним заходом, а на півночі дійшов до Луари. В результаті цих перемог вестготське королівство стало наймогутнішою і найвпливовішою державою в Європі. Ейріх приділяв багато уваги внутрішньому управлінню своєї держави, регулюючи правові стосунки.

Та на північ від кордонів вестготського королівства виросла могутня держава франків. Прагнучи розширити свої володіння за рахунок вестготів, король франків Хеодвіг у 507 році відвойовує у них всю південну Галлію, внаслідок чого центр вестготського королівства перемістився в Іспанію, куди трохи пізніше (в середині VI століття) королі перенесли і свою резиденцію, яка була розташована в місті Толедо.

3. Королівство вестготів в Іспанії.