double arrow

Культурні умови виникнення тем локального богослов’я

Поширення Біблій в Російській імперії в XIX столітті.

Злам культури: від православ’я до атеїзму;

«ознаки останнього часу»:

- Дві Світові війни;

- Релігійні гоніння;

- Суспільні кризи;

- Відновлення політичного Ізраїлю;

- Створення Всесвітньої ради церков;

- Карибська криза;

- Аварія на ЧАЕС;

  «Паралельні богословські системи»: - Диспенсаціоналістський преміленаризм американських - п’ятидесятників та ВРЄХБ   Виникнення «локальної богословської системи» -ХВЄ в СРСР. - Розвиток есхатологічної еклезіології нелегальних п’ятидесятників.   «Взаємний вплив локальних богословських систем та Традиції» - Поширення диспенсаціоналізму в різних локальних формах; - Тенденції до богословської ревізії диспенсаціоналізму на користь постміленіаризму та ковенантного богослов’я. «Вплив локальних богословських систем на Культуру» - Еміграція; - Асоціальна та аполітична поведінка; - Етичний ригоризм.

 

Таким чином, на формування есхатології п’ятидесятників вплинув ряд вагомих факторів, які у взаємодії трьох складових («Євангелія», «Церкви», та «Культури») призвели до формування унікального за своїм характером та змістом віровчення – «еклезіологічної есхатології нелегальних п’ятидесятників» у контексті поширення наративу есхатологічного образу Вавилону. Ця доктрина нелегальних п’ятидесятників, є прикладом формування власної локальної богословської системи, під впливом визначених історико-культурних факторів, богословських джерел та синтезу біблійної рефлексії складних суспільно-політичних процесів, що відбувались в СРСР.

Запропонована таблиця відображає методологію всього процесу дослідження запропонованого в дисертаційній роботі, і ілюструє логіку послідовних кроків відповідно до методології Р. Шрайтера.

За Н. Райтом історія спасіння складається із п’яті актів: 1) творіння, 2) гріхопадіння, 3) історія Ізраїлю, 4) історії Ісуса. 5) П’ятий акт починається із Євангелія але закінчення його не визначено, хоча і описано в книзі Об’явлення, що дає Церкві можливість вільного інтерпретування подій п’ятого акту [191, c. 189]. Таким чином, контекстуалізація наратології Н. Т. Райта дозволила виявити, що «есхатологічна еклезіологія» є імпровізацією тлумачення біблійних пророцтв як життя в СРСР в період реалізації Апокаліпсису. Графічне зображення карти «Божого плану спасіння від Альфи та Омеги» було втіленням всіх п’яти елементів драми із можливістю точної самоідентифікації п’ятидесятницької церкви як «церкви філадельфійського періоду перед Підхопленням». Практичним завданням віруючих цього періоду полягала у збереженні вірності Богу через протистояння тоталітарному режиму, що вилилось у масовій еміграції із «Апокаліптичного Вавилону».

 

Висновки до першого розділу

В результаті аналізу теоретичних напрацювань вітчизняних та закордонних науковців, що дозволив висвітлити стан наукової розробки теми, дати характеристику основних джерел і визначити теоретико-методологічні основи роботи, зроблено наступні висновки.

Виокремлено чотири причини виникнення дефіциту досліджень у сфері історії та богослов’я вітчизняного п`ятидесятницького руху загалом і п’ятидесятницької есхатології зокрема (закритість церковних громад, панування дискредитуючих штампів про ХВЄ, недооцінка суспільної ролі п’ятидесятників, відсутність достатньої кількісті кваліфікованих кадрів із числа самих протестантів). Тому з метою аналізу еволюції п’ятидесятницьких досліджень пропонується історіографія у послідовному хронологічному порядку. Перша група досліджень включає в себе праці радянських науковців, що виконані в ключі діалектично-матеріалістичного світогляду і пропонують критичний, переважно упереджений, аналіз світогляду та методів проповідницької діяльності ХВЄ СРСР. Друга група досліджень належить до напрацювань вітчизняних науковців, що були виконані за період незалежності України, в яких з’являються тенденції до виокремлення суспільно-політичної ролі п’ятидесятників та спроби богословської ідентичності. Третя група досліджень була виконана конфесійними авторами-ентузіастами і спрямована на фіксацію фактажу історичного матеріалу, з педагогічною метою виховання наступних поколінь вірян ХВЄ через ствердження у конфесійній самоідентичності. До четвертої групи досліджень належать праці закордонних науковців, які зосереджені на вивченні п’ятидесятницького руху як сучасного релігійного феномену. П’ятою групою досліджень богослов’я п’ятидесятників є праці конфесійних авторів, які шляхом богословського самоаналізу проблематизували сферу розвитку віровчення та конкретизували існуючі віронавчальні положення, забезпечивши тим самим можливості для подальшого аналізу й синтезу п’ятидесятницького догматичного дискурсу.

Оскільки темою-маркером у вивченні формування локального п’ятидесятницького богослов’я в Україні була обрана есхатологія, то далі здійснимо огляд ступеня наукової розробки питань есхатології (в світовому та вітчизняному вимірах). З метою відтворення основних напрямків есхатологічних досліджень були вказані й охарактеризовані найбільш впливові конфесійні автори з середовища православного, католицького та протестантського напрямків. З метою виявлення проблемної сфери досліджень були охарактеризовані ключові дослідження, які проводяться з есхатології в Російській Федерації, Білорусі та Україні. Окремо була виділена група авторів, які займаються дослідженням п’ятидесятницької есхатології, на основі чого була додатково підтверджена актуальність запропонованого дослідження.

Подана типологізація та характеристика чотирьох основних джерел з історії та богослов’я вітчизняного п’ятидесятницького руху.До першої групи джерел про історію та богослов’я вітчизняних п’ятидесятників належать роботи закордонних авторів (США, Швейцарія). Другою групою джерел є біографічні публікації лідерів п’ятидесятницького руху чи книги, написані за матеріалами їхніх свідчень та спогадів.Третьою групою джерел відтворення життя та віри п’ятидесятників в СРСР є дослідження архівних матеріалів слідчих справ СБУ та ФСБ РФ, а також наявні історичні документи (протоколи з’їздів, особисті листи, творча спадщина лідерів ХВЄ) та інтерв’ю з керівниками п’ятидесятницького руху або людьми, що були безпосередньо учасниками досліджуваних подій. До четвертої групи джерел зараховано матеріали, написані релігійними опонентами п’ятидесятників – православними та баптистськими авторами.Опозиційні джерела, співставленні із п’ятидесятницькими джерелами, дозоляють максимально об’єктивно реконструювати головні етапи розвитку п`ятидесятництва в Україні та зрозуміти взаємозв’язок духовної і соціальної активності віруючих із їхнім розумінням есхатологічних доктрин.

В якості методологічної основи проведеного дослідження була обрана теорія формування локальних богословських систем Р. Шрайтера.

Оскільки есхатологія є метатемою для віровчення більшості християнських конфесій, то її дослідження демонструє джерела, умови розвитку, процеси і механізми поширення та суті всього п’ятидесятницького віровчення в контексті відношення до всієї богословської традиції пізніх протестантів.

Слідуючи Р. Шрайтеру, центральним завданням богословського аналізу є концептуалізація трьох базових понять: «Євангеліє», «Церква» та «Культура». І через визначення суті богословської «Традиції» (диспенсаціоналізму), «форм попереднього богослов’я» (есхатологія Євангельських віруючих у Російській імперії) та «паралельних форм богослов’я» (есхатологія ЕХБ й американських п’ятидесятників) визначається відношення до «Культури» (історико-культурного контексту п’ятидесятників в СРСР). Наступним кроком після визначення змісту п’ятидесятницької есхатології визначається відношення її до загальної богословської «Традиції» та вплив на оточуючу «Культуру».

Використання запропонованої методології дозволило структурувати процес розвитку п’ятидесятницької доктрини в контексті розвитку загальної есхатологічної «Традиції» пізніх протестантів як у світі, так і в Україні зокрема, а також виявити вплив літературних джерел, богословської освіти, радіопередач та періодичних видань (що завжди заперечувалось всередині конфесії через наголос на надприродній сутності власного віровчення). Використання моделі Р. Шрайтера дозволило класифікувати вітчизняну есхатологію та фактично все віровчення п’ятидесятників як форму локального богослов’я, яке має власну історію розвитку, формулювання та тенденції до трансформацій під дією нових «культурних» напружень та ідейних викликів.

Контекстуалізація наратології Н. Райта дозволила сформулювати ідеї «есхатологічного наративу» п’ятидесятників СРСР, який мав потужні соціо-культурні наслідки в протистоянні тоталітарному режиму і масовій релігійній міграції до США.



Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: