Смаковий аналізатор

СМАКОВИЙ АНАЛІЗАТОР

 Смаковий аналізатор людини складається з рецепторного апарату, який локалізований у слизовій оболонці органів ротової порожнини, провідникової частини, представленої волокнами язикового, язикоглоткового та блукаючого нервів, центральної частини аналізатора: ядер на рівні довгастого мозку, зорового пагорба і в корі головного мозку – в глибині нижньої частини соматосенсорної звивини, там, де є представництво язика.

    Рецепторна частина смакового аналізатора представлена смаковими бруньками, локалізованими в сосочках язика, на задній поверхні глотки, піднебінні та мигдаликах. Особливістю сприйняття смакових подразників є те, що безпосередню взаємодію з хімічними речовинами здійснюють епітеліальні клітини, які передають інформацію дендритам VІІ, ІХ, Х пари черепномозкових нервів. Ця морфологічна особливість дала підстави відносити орган смаку до вторинночутливих (сенсоепітеліальних* аналізаторів.

 Загальна кількість смакових бруньок у ротовій порожнині біля 10000. До складу однієї смакової бруньки входять сприймаючі і підтримуючі клітини та рецепторна частина VІІ, ІХ, Х пар черепномозкових нервів. На апікальній частині смакових клітин є ультрамікроскопічні вирости (штифтики*. На поверхні кожної смакової клітини рецептори VII, ІХ, Х пар черепномозкових нервів утворюють контакти. В науці залишається не вивченим питання про те, як чутливі епітеліальні клітини сприймають подразнення. Не встановлено і природу хімічних чи електричних стимулів, які викликають деполяризацію і появу нервового імпульса в рецепторах вказаних VII, ІХ, Х пари черепномозкових нервів.

 Людина розрізняє своїми рецепторами: солодке, кисле, гірке і солоне, а також незліченну гаму змішаних смакових відчуттів. На поверхні язика можна виділити окремі ділянки, де переважно локалізовані рецептори зі специфічною чутливістю.

 Кінчик язика до певного ступеня відчуває всі чотири якості, але найбільш чутливий до солодкого та солоного. Краї язика найбільш чутливі до кислого, проте сприймають і солоний смак. Корінь язика найбільш чутливий до гіркого.

 Отже, гіркий смак сприймається чутливими бруньками, локалізованими в ділянці кореня язика, кисле сприймається чутливими бруньками бокової поверхні язика, солоне та солодке – рецепторами, локалізованими на кінчику язика.

 Імпульси, що генерувались у рецепторах VІІ та ІХ пари черепномозкових нервів проводяться по їх волокнах у довгастий мозок.

 Так, VІІ пара черепномозкових нервів (лицевий нерв, n.facialis* містить волокна проміжного нерва (n.intermedius*. Перший нейрон проміжного нерва локалізується в ganglion geniculi в каналі лицевого нерва в товщі скроневої кістки черепа. Дендрити, що іннервують смакові бруньки, досягають колінцевого вузла (ganglion geniculi*. Аксони нейронів ganglion geniculi вступають у довгастий мозок і закінчуються на нейронах ядра одиночного тракта (nucleus tracti solitarii* – чутливому ядрі довгастого мозку. Збудження даного смакового ядра легко іррадіює на верхнє слиновидільне ядро, локалізоване поряд, у результаті чого аксони цих клітин у складі n. chorda tympani досягають підщелепної та під’язикової слинних залоз, стимулюючи слиновиділення.

 ІХ-пара черепномозкових нервів (язикоглотковий нерв, n. glossopharyngeus* своїми дендритами іннервує задню частину язика, мигдалики, піднебінні дужки та задню стінку глотки.

 Дендрити спрямовуються до яремного отвору на нижній поверхні черепа, де локалізовані перші нейрони, аксони яких проникають у череп через яремний отвір і закінчуються на клітинах ядра одиночного шляху (n.tracti solitarii* довгастого мозку. Стимуляції нейронів даного ядра також приводить до активації слиновидільного ядра, звідки імпульси у складі n. chorda tympani досягають великих слинних залоз де збільшують секрецію слини. Нейрони ядра одиночного тракту спрямовують свої аксони і передають інформацію в ядра зорового пагорба, де локалізується 3-й нейрон смакового аналізатора.

 X пара черепномозкових нервів (блукаючий нерв, n. vagus* – своїми дендритами іннервує структури слизової оболонки глотки та задньої третини язика. Дендрити спрямовуються до I нейрона в ганглій, який розташований у ділянці яремного отвору. Аксони даних нейронів проникають в череп через яремний отвір, досягають нейронів ядра одиночного тракту й утворюють синаптичні зв’язки з 2-м нейроном, як це здійснювали нервові волокна VII та IX пари черепномозкових нервів. Активація 2-ого нейрона приводить до збудження нейронів слиновидільного ядра, як це описано вище.

Аксони нейронів ядра одиночного тракту спрямовуються також до нейронів ядер зорового пагорба. Аксони надходять в ядра thalamus opticus як на своїй стороні (іпсілатерально*, так і на протилежній стороні (контралатерально* у складі медіальної петлі (lemniscus medialis*. Роль ядер зорового пагорба в забезпеченні роботи смакового аналізатора підтверджена електрофізіологічними методами, а також втратою смакової чутливості після руйнування вентрального і заднього ядер зорового пагорба в експерименті.

 Нейрони смакових ядер зорового пагорба спрямовують свої аксони і в кору великих півкуль головного мозку. Кіркове представництво смакового аналізатора локалізується в нижній частині задньої центральної звивини.

 Біологічне призначення смакового аналізатора стосується здатності оцінити придатність їжі. Наприклад, реагування на гірке може свідчити про отруйність їжі. Активація нейронів смакового аналізатора впливає на секрецію слини, шлункового, кишкового та панкреатичного соку (в результаті активації блукаючого нерва* і в такий спосіб забезпечує регуляцію травлення.