Парламентські інститути в античному світі

У 594 до н.е. Солон проводить реформу згідно якою представником борів обирають шляхом майнових цензів. Солон запровадив Раду чотирьохсот (буле). До неї кожне плем'я (всього чотири) обирало на своїх зборах з громадян перших трьох розрядів, що досягли 30-річного віку, по 100 представників (щорічно). Створення і розширення прав народних зборів (екклесії), що стали головним законодавчим і контролюючим органом Афін, значною мірою сприяло демократизації суспільного і політичного ладу. Збори і рада відтіснили на другий план ареопаг та колегію архонтів. Був створений суд присяжних – геліея, до якого входили громадяни всіх чотирьох розрядів у кількості 6 тисяч чоловік. Геліея була не тільки найвищим судовим органом країни з обширною ком­петенцією, а й мала важливі політичні функції, зокрема у сфері законо­давства (затверджувала закони). Також було прийнято закон про політичну активність громадян, згідно з яким, обговорюючи важливі питання у Народних зборах стосовно долі краї­ни, всього народу, присутні повинні були висловити свою думку, відкрито сказати "так" або "ні", не ховатися за спини інших, не відмов­чуватись. Будь-який громадянин мав право притягнути до суду зло­чинця, порушника. Раніше таке право мали тільки сам потерпілий або представники його роду.Солон анулював надто жорстокі Закони Драконта, за виключенням деяких постанов про вбивство. Солона вважають батьком афінської демократії. Однак одразу усунути всі соціальні суперечності в афінській державі Солон не міг

Реформи Клісфена: Рада чотирьохсот була замінена на раду п’ятисот (по 50 чоловік від кожної філи). При Клісфені були також розширені ряди афінських громадян шляхом надання багатьом метекам громадянських прав. Була створена колегія десяти стратегів (по 1 від кожної філи). Головно це були військові вожді, але не тільки — вони мали також важ­ливі адміністративно-політичні повноваження. Для того, щоб зберегти новий порядок від замахів на нього з боку ворогів, був введений остракізм (суд черепків). Остракізм був формою таємного голосування, при якому кожен голосуючий писав на черепку ім’я людини, що здавалась йому небезпечною для існуючого ладу. За більшістю голосів таку людину виганяли з Афін на десять років (згодом на п'ять) без позбавлення громадянських чи будь-яких майнових або спадкових прав

Ефіальта У 462 р. до н.е. афінська демократія під керівництвом Ефіальта провела через народні збори закон про позбавлення ареопага всіх політичних функцій. Він був позбавлений права накладати вето на постанови народних зборів, передавши це право геліеї. Право контролю за посадовими особами і нагляд за виконанням законів перейшли до ради 500 і народних зборів, але головним чином до геліеї. Скоротилась судова компетенція ареопага: за ним залишились лише релігійні справи і деякі кримінальні. Відбулося дальше зниження майнового цензу для зайняття посад архонтів: до них допущено третій роз­ряд громадян — зевгітів. Після вбивства Ефіальта афінську демократію очолив Перікл

зрівняв усіх гро­мадян у політичних правах і допустив їх, незалежно від розряду, тобто від майна, до будь-якої посади в державі. Щоб зробити доступ незаможних представників населення до державної служби реальним, Перікл домігся через Народні збори вве­дення оплати за державну службу. Ввели оплату і за військову службу. Всі державні посади обирали за жеребом, щоб усі кандидати були рівноправними, ніхто, особливо знать, не міг скористатися своїм впливом, розгортати закулісну діяльність. Відкритим голосуванням обирали тільки стратегів і скарбників, оскільки вважалось, що для цих посад потрібна спеціальна підготовка

Представницькі установи Риму виникли на базі давніх курганських коміцій - певні зібрання, які ділилися за своїми повноваженнями:

- делегували владу магістратам (за ними закріпилися права в сімейно-родовій владі, заповіт тощо;

- центуріатні комісії (100 громадян, які мали однакові майнові цензи, найбільше повноважень щодо затвердження законів, здійснення судової влади, виборів найважливіших магістратів;

- трибунні комісії- брали участь громадяни-власники, їхні повноваження: судові функції в контексті оскарження справ, прийнятих магістратом, проведення плебісцитів серед римського населення).

Сенат – спочатку було 300, у 1 ст до н.е. налічувалося бл 900 осіб, які не обиралися. Контролював народну скарбницю, податки, діяльність законодавчо народних зібрань.

Афінській демократії було притаманно пряме народовладдя, а Римській республіці – влада сенату, що поєднувався з одноособовим правлінням імператора. Найбільш вдалою формою була влада в Давньому Римі, тому що передбачала особливу систему стримувань та противаг