Журнал “Зоря”: історія заснування, редакторська політика. Роль Івана Франка у розвитку журналу “Зоря”

Народження журналу "Зоря"' стало наслідком прояву приватної ініціативи Омеляна Партицького, який заснував його й був видавцем у 1880-1885 роках. Журнал проіснував з 1880 по 1897рр.

Ом. Партицький відомий український мовознавець, історик та педагог – у 1864 році закінчив філософський факультет Львівського університету. Він видавав засновану ним же "Газету школьну". Саме робота над цією газетою й наштовхнула його на думку про видання загального часопису, розрахованого на більшу кількість передплатників.

"Письмо літературно-наукове для руських родин'' – такий підзаголовок дав Ом. Партицький своєму дітищу. Виходила "Зоря" 1 і 15 числа кожного місяця: річник складав 24 номера. Журнал мав формат А 3. обсяг становив 16 сторінок. У часи матеріальної скрути (1884) його довелося зменшити до восьми сторінок. Видавався журнал етимологічним правописом.

Журнал закріпив успіхи народовської журналістики, засвідчив можливість створення цілої системи народовських органів масової інформації, зорієнтованих на різні потреби суспільства. Віщання часопису не стало справою тимчасовою чи короткочасною: як і попередні газети, журнал виявився не маргінальним явищем, а. навпаки, виявив нахил до стабільності, засвідчив життєвість і продуктивність подібних інформаційних проектів.

Публіцистика "Зорі" пройнята в цей час відвертим моралізаторством, убогістю зображуваного дискурсу, що особливо виразно засвідчив твір "З записок подорожніх" Михайла Полонинського (1881р.). Майже не було матеріалів з підросійської України. Журналіст створював вузький гурток авторів з кола Ом. Партацького, що відповідав йому за рівнем знань і таланту. За перші два роки стало ясно, що журнал хилиться до занепаду і при такому напрямкові редагування не протримається довго. До честі Ом. Партацького слід віднести те. що як редактор він знайшов вихід із ситуації, що склалася, і виявився внутрішньо здібним до плюралізму думок. Він уже в 1882 році розпочав Широкий передрук у "Зорі" в перекладі творів зарубіжних літератур.

Важливу роль у розвитку журналу «Зоря» відіграв Іван Франко. Епічні твори І. Франка вивели прозу "Зорі" на новий щабель, від представлення маргінальних явищ журнал перейшов до публікацій головних творів української літератури, які міцно увійшли в її історію («Захар Беркут», «Schönschreiben», «Поєдинок» тощо).

Від художніх творів і публіцистики І. Франка віяло свіжістю і відчуттям непересічного таланту. До "Зорі" потяглися інші автори і з Галичини й України, яких залучав І. Франко до участі в часописі.

Під впливом І. Франка розширилося коло авторів «Зорі» з Галичини, які мали вищий ступінь таланту, ніж масляки й шараневичі. Тут друкувалися: Б. Грінченко, Олена Пчілка, Н. Кобринська, К. Попович, Ю. Шнайдер та ін.

Збагачували журнал літературно-критичні, публіцистичні, історичні праці та нариси багатьох дослідників та письменників, в першу чергу, І. Франка ("Жіноча неволя в руських піснях народних", "Конечність реформи учення руської літератури по наших середніх школах", "Польське повстання в Гатчині року 1846"); О. Кониського ("Жіноча освіта на Україні" (№ 3-4), "Женщини-професори на університеті в Болоньї" (№№ 20-23)); В. Коцовський (велика праця-розвідка "Маркіян Шашкевич і замітки до історії народного відродження русинів в Галичині" (№№ 1-15-16), "Причинки до галицько-руської бібліографії перед 1848 роком" (№№ 13-14-17)). Розпочав друкування в "Зорі" своєї епохальної праці "Коротка історія литературы рускои" Ом. Огоновський, подачі якої з'являлися в журналі щономера.

За короткий час обличчя журналу цілком змінилося. Ом. Партицький вирішив від нового 1885 року передати часопис І. Франку, думаючи, що останній впорається з журналом набагато краще за нього. Цей намір призвів до того, що І. Франко опинився під ударами двох політичних сил. Проте Товариство імені Шевченка було проти такого рішення, і воно змусило передати журнал Товариству, щоб він не опинився у руках радикалів.

Редакторами в різний час були відомі діячі і письменники — О. Партицький, Г. Цеглинський, Василь Лукич (псевдонім В. Левицького), В. Тисовський, О. Маковей, К. Паньківський, О. Борковський. Для двох останніх років історії «Зорі» була прикметною дискусія між В. Щуратом та І. Франком з приводу дискурсу модернізму в його творчості.

У 1897 році в "Зорі" з'явився новий редактор. Ним став знову Олександр Борковський, який уже редагував журнал до приходу на посаду редактора Василя Лукича.

У 1897 році видання журналу було припинене, але насправді він і тоді не загинув, а був трансформований НТШ в товстий журнал нового типу «Літературно-науковий вісник», що розпочав свій вихід у 1898 році й історія якого вже належить XX століттю.