1. Функція
визначена для
. Знаходимо похідну
. Похідна точок розриву немає і може змінювати знак при переході через корінь
,
.
Наносимо корінь
на числову вісь, яка при цьому розіб’ється на два інтервали
і 
(
)
За допомогою пробних точок визначаємо знак похідної на кожному з інтервалів. Якщо взяти
, то
- функція спадає.
Якщо
, то
- функція зростає.
Отже, для
;
для
.
2.
-функція визначена для всіх
. Її похідна

має корені
і
, які розбивають числову вісь на три інтервали
,
, 


Підставляючи пробні точки у розклад похідної на множники
, визначаємо її знак у кожному із інтервалів (див. рис.). У відповідності до знаку похідної на даному інтервалі робимо висновок про поведінку функції:
, функція зростає;
, функція спадає;
, функція зростає.
3.
- функція не існує у точках
. Знаходимо похідну

.
Корені похідної
,
та її точки розриву
і
розбивають числову вісь на 5 інтервалів, визначаємо знак похідної на кожному з них:

, функція спадає;
, функція зростає;
, функція зростає;
, функція спадає;
, функція спадає.
Тут числа
- це пробні точки, з відповідних інтегралів, у яких визначався знак похідної.
4. Функція
існує для всіх
, її похідна
.
Оскільки похідна невід’ємна, то дана функція неспадна для всіх
.
5. Знайдемо спочатку область існування (визначення) функції
,


. Функція існує на проміжку
. Похідна функції має вигляд
;
- корінь похідної, яка до того має таку область існування
.

Для
, функція зростає;
Для
, функція спадає.
Відмітимо ще, що за допомогою похідної можна доводити деякі нерівності.
Приклади. Довести нерівності.
6.
. 7.
.
8.
.
9.
.






