1. Функція визначена для . Знаходимо похідну . Похідна точок розриву немає і може змінювати знак при переході через корінь
, .
Наносимо корінь на числову вісь, яка при цьому розіб’ється на два інтервали і
()
За допомогою пробних точок визначаємо знак похідної на кожному з інтервалів. Якщо взяти , то - функція спадає.
Якщо , то
- функція зростає.
Отже, для ;
для .
2. -функція визначена для всіх . Її похідна
має корені і , які розбивають числову вісь на три інтервали
, ,
Підставляючи пробні точки у розклад похідної на множники , визначаємо її знак у кожному із інтервалів (див. рис.). У відповідності до знаку похідної на даному інтервалі робимо висновок про поведінку функції:
, функція зростає;
, функція спадає;
, функція зростає.
3. - функція не існує у точках . Знаходимо похідну
.
Корені похідної , та її точки розриву і розбивають числову вісь на 5 інтервалів, визначаємо знак похідної на кожному з них:
, функція спадає;
, функція зростає;
, функція зростає;
|
|
, функція спадає;
, функція спадає.
Тут числа - це пробні точки, з відповідних інтегралів, у яких визначався знак похідної.
4. Функція існує для всіх , її похідна
.
Оскільки похідна невід’ємна, то дана функція неспадна для всіх .
5. Знайдемо спочатку область існування (визначення) функції ,
. Функція існує на проміжку . Похідна функції має вигляд
;
- корінь похідної, яка до того має таку область існування .
Для , функція зростає;
Для , функція спадає.
Відмітимо ще, що за допомогою похідної можна доводити деякі нерівності.
Приклади. Довести нерівності.
6. . 7. .
8. .
9. .