2017-12-16
670
Функціональні зригування, або регургітація – це мимовільне повернення раніше проковтнутої їжі в рот.
Фактори розвитку регургітації:
- анатомо-фізіологічні особливості органів травлення у дітей раннього віку;
- пгаг;
- закрепи;
- метеоризм
- порушення правил вигодовування та догляду;
- рідкі годування, що приводять до перегодовування;
- аерофагія, що виникає при швидкому або повільному ссані («тугі» груди матері, особливості будови соска);
- горизонтальне положення дитини на спині під час годування;
- суміші, не адекватні віку.
Клінічні прояви:
- зригування один чи більше разів на день протягом 3 або більше тижнів, невеликі за об’ємом;
- відсутність блювоти, аспірації, апное, затримки розвитку;
- дитина віком 1-12 місяців;
- відсутність свідчень перінатального ураження ЦНС, гідроцефальний синдром.
Діагностичні критерії:
- анамнез з уточненням характеру частоти, причини зригування, особливості вигодовування і догляду за дитиною;
- Ехо ЕГ, консультація невропатолога;
- визначення харчової толерантності, оцінка результатів елімінаційно-провокаційної дієти;
- гемограма, копрограма, загальний аналіз сечі;
- УЗД органів черевної порожнини.
Диференційна діагностика проводиться з халазією, пілоростенозом, пілороспазмом, гастроеазофагальною хворобою.
Лікування:
- вертикальне положення під час і після годування протягом 30 хвилин;
- спати з піднесеним головним кінцем ліжка, класти дитину на бік;
- годувати малим об’ємом їжі (1/2 – 2/3 вікового об’єму) через кожні 2-3 години;
- антирефлюксні суміші: Фрисовам, Нутрилон антирефлюкс, що містить клейковину ріжкового дерева, і Семпер Лемолак – з рисовим крохмалем.
Функціональний гастроезофагальний рефлюкс – це мимовільне затікання або закид шлункового вмісту у стравохід у результаті функціональної недостатності кардіального сфінктера.
Фактори розвитку рефлюксу у дітей раннього віку:
- незрілість дистального відділу стравоходу;
- диспропорції довжини тіла й стравоходу;
- незначний об’єм шлунка і його куляста форма;
- уповільнення спорожнення.
Рефлюкс не має клінічних наслідків і проходить спонтанно, із введення твердої їжі.
Фактори розвитку рефлексу у дітей старшого віку:
- переїдання
- горизонтальне або похилене положення тіла після їжі;
- підвищення внутрішнього шлункового тиску (при носінні тугого пояса й уживанні газових напоїв).
Клінічні прояви:
- зустрічається у абсолютно здорових дітей будь-якого віку;
- відзначається після прийому їжі;
- характеризується невисокою частотою (не більше 20-30 епізодів у день) і незначною тривалістю (не більше 20 сек.)
- не приводить до формування рефлюкс-езофагіту.
Діагностичні критерії:
- скарги на печію;
- при ендоскопічному обстеженні регіструється мимовільна регургітація шлункового вмісту в стравохід, на тлі відсутності запальних змін слизової стравоходу, а також при морфологічному дослідженні біопсійного матеріалу;
- відсутність патологічних змін за даними 24-годинної рН-метрії.
Диференційна діагностика проводиться з гастроезофагеальною хробою.
Лікування:
- Постуральна терапія (терапія положенням) полягає в годуванні дитини під кутом 45 градусів, що перешкоджає аерофагії. У нічний час піднімати головний кінець ліжка на 10 – 15 см.
- Дієтична корекція: використання адаптованих сумішей, що містять клейковину ріжкового дерева або рисового крохмалю (Фрисовом, Нутрилон АР, семпер-лемолак).
Лікування дітей старшого віку:
- нормалізація способу життя, режиму дня й харчування;
- симптоматичне застосування антацидів.
Пілороспазм- уповільнене спорожнювання шлунку внаслідок спазму пілоричного сфінктера шлунка. Це захворювання є проявом вегетовісцеральних дисфункцій, що розвиваються у дітей з перинатальним ураженням нервової системи.
Клінічні прояви. З перших днів життя відзначаються зригування, по мірі зростання об’єму їжі з’являється блювота. Блювота через 30 хвилин, молоком, що згорнулось, без домішок жовчі, об’ємом меншим, ніж дитина з’їла. Дитина достатньо набирає вагу.
Діагностичні критерії:
- рентгенологічні зміни відсутні;
- ендоскопічні зміни – зімкнутий у вигляді щілини воротар, через який завжди можна пройти ендоскопом, однак через більший інтервал очікування, ніж при нормальному тонусі, що викликає органічні причини пілородуоденальної непрохідності.
Диференційна діагностика пілороспазму проводиться з гастроезофагальним рефлюксом, пілороспазмом.
Лікування. Дозованим годуванням, теплові процедури на епігастральну зону, електрофізіолікування, спазмолітини.
Функціональна диспепсія – це симптомокомплекс, що влючає в себе біль, дискінетичні прояви, локалізовані в епігастральній та пілородуаденальних ділянках, при якому в процесі ретельного обстеження пацієнта не вдається виявити яке-небудь органічне захворювання.
Причини: вегетативні дисфункції внаслідок перінатального ураження центральної нервової системи гіпоксичного або травматичного ґенезу, порушення ритму та режиму харчування, харчова толерантність і глистні інвазії. Основним фактором патогенезу функціональної дисфункції є порушення моторики шлунка і дванадцятипалої кишки внаслідок порушень нейрогуморальної регуляції.
Клінічні варіанти функціональної диспепсії:
- виразкоподібний (локалізований) біль в епігастрії, головний біль, що проходить після прийому їжі або аптацидів; під час або після їжі;
- дискінетичний (ранне насичення, почуття важкості, метеоризм, нудота, блювота). Ці симптоми не пов’язані з прийомом їжі і фізичними вправами.
Діагностичні критерії функціональної диспепсії:
- постійна або рецидивуюча диспепсія тривалість якої становить не менше 12 тижнів за останні 12 місяців;
- відсутність доказів органічного захворювання;
- відсутність доказів, що диспепсія полегшується дефекацією або пов’язана зі зміною частоти або форми випорожнень.
Диференційна діагностика проводиться з виразковою хворобою органів гастродуоденальної зони, гастроезофагальною хворобою, синдром подразненого кишечнику.
Лікування:
- дотримання режиму дня, харчування;
- дотримання дієтичних рекомендацій;
- психоемоційний режим, ліквідація стресових ситуацій;
- упорядкування фізичних навантажень;
- корекція нейровегетативних порушень – седативні трави, транквілізатори;
- корекція секреторних порушень – антациди.
