ІІ. Фукціональні порушення панкреато-біліарної зони

Панкреатична стеаторея – клінічний стан, обумовлений секреторною недостатністю підшлункової залози, що характеризується тимчасовим порушенням гідролізу жирів панкреатичними ферментами в порожнині дванадцятипалої кишки.

Етіологія: недостатня нейрогенна стимуляція панкреатичної секреції, здійснювана ацетилхоліном, що відповідає за синтез ферментної частини соку підшлункової залози.

У клініці досліджують диспепсичні явища: метеоризм, порушення випорожнення різного типу: частіше послаблення, рідше закреп або їх чергування. Частота виникнення порушень: від 1 до 3 разів на місяць до 2 – 4 разів на рік. Больовий синдром з’являється рідко, тільки при вираженому метеоризмі.

Обстеження й діагностичні критерії.

Діагноз підтверджується при наявності в копрограмі стеаторії. Стеаторія – наявність у калі великої кількості неперетравлених тригліцеридів. Характерний зовнішній вигляд калу: він стає напіврідким, маслянистим, має характерний білуватий вид за рахунок жирових включень.

Диференційна діагностика проводиться з хронічним панкреатитом, муковісцидозом, целіакією.

Лікування: Дієтичні заходи з обмеженням жирів і збагачення білками. З медикаментозних засобів використовують піногасники і сорбенти – у період наявності метеоризму. Для поліпшення перетравлення короткі курси ферментних препаратів.