Характеристика ризику як економічної категорії

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього середовища та внутрішньої ситуації змушує підприємця брати на себе ризик, який може зумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін “ризик” — грецького походження, який бере початок від слів ridsikon, ridsa — стрімчак, скеля і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Сутнісна характеристика теорій ризику

Істотний недолік класичної теорії, на думку її критиків, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактора задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик.

На сьогоднішній день має місце неоднозначність у тлумаченні поняття “ризик” вітчизняними та зарубіжними вченими:

Ø ризик — це ймовірність (можливість) здобуття (тільки) небажаного результату (наприклад, імовірність втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків) або (чи тільки) ймовірність сприятливого позитивного результату: удача, шанс одержати додатковий прибуток (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності);

Ø ризик — невизначеність майбутнього стану, внутрішньої ситуації та зовнішнього середовища, невпевненість у результаті;

Ø ризик — це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності у ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату та відхилення від мети.

В економічній літературі дуже поширений підхід до трактування “ризику” як імовірності недоодержання прибутку, втрати ресурсів чи зазнання збитку в результаті здійснення певних дій, операцій в тому чи іншому напрямі підприємницької діяльності. Але на практиці існують випадки, коли ризик стає джерелом отримання додаткового підприємницького прибутку.

Підсумовуючи вище сказане, господарський ризик — це специфічна характеристика у господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо). Ризик є зворотною стороною волі вибору, оскільки відсутність альтернатив зумовлює відсутність ризику.

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності. Більшість вчених-економістів дотримуються думки, згідно з якою поняття “ризик” та “невизначеність” не є тотожними. В ситуаціях ризику ми можемо використовувати об’єктивні значення ймовірностей для статистичного прогнозування (ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду), в той час як у ситуаціях з невизначеністю використовується ймовірність як суб’єктивна оцінка можливих наслідків. Даний погляд можна прокоментувати за допомогою схеми на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Невизначеність, ризик й визначеність та господарські рішення

 

Ризик являє собою одну з найскладніших економічних категорій, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності. Для ризикових ситуацій характерним є вибір певних альтернатив, різне сприйняття людьми однієї і тієї самої величини ризику внаслідок відмінності психологічних, етичних, ціннісних принципів і настанов. У цьому полягає його суб’єктивність. Разом з тим ризик становить собою об’єктивний фактор, оскільки він супроводжує практично всі види господарських операцій, існує незалежно від волі та свідомості людини, ігнорування чи сприйняття особою його наявності. Отже, можна з впевненістю стверджувати, що ризик має суб’єктивно-об’єктивну природу, і це дозволяє вибирати та розробляти більш адекватні методи та заходи щодо оптимізації його рівня.

Для більш ґрунтовного розуміння природи ризику розкриємо об’єкт, суб’єкт, риси цієї категорії, джерела та умови існування

Об’єктом ризику є економічна система, ефективність та умови функціонування якої точно невідомі.

Суб’єкт ризику – особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику.

Умови існування ризику:

Ø система прагне до певної мети;

Ø система обирає шлях досягнення мети;

Ø вибір проводиться в умовах невизначеності.

Ризику, як одній з найбільш складних категорій, пов’язаних з результативністю господарської діяльності, притаманні такі риси, як:

Ø імовірнісна природа (сутність ризику відображає взаємозв’язок і взаємодія основних його аспектів: ймовірність здобуття бажаного результату; можливість настання несприятливих, небажаних наслідків у процесі вибору альтернативи та її реалізації; ймовірність відхилення від обраної мети чи невпевненість в її досягненні);

Ø економічна природа (ризик проявляється на всіх етапах підприємницької діяльності, незалежно від її сфери; він прямо пов’язаний з дохідністю та економічними втратами у процесі господарювання);

Ø альтернативність (ризик передбачає необхідність вибору з двох або декількох можливих варіантів рішень);

Ø невизначеність результатів (очікуваний рівень ризику може коливатися в певному діапазоні, і його наслідком можуть бути як негативні, так і позитивні результати);

Ø коливання рівня ризику (ступінь господарського ризику істотно варіює під впливом фактора часу, численних об’єктивних і суб’єктивних факторів, які перебувають в постійній динаміці);

Ø постійність (повне усунення ризику неможливе внаслідок об’єктивно-суб’єктивної природи даної категорії, динамічності ступеня ризику тощо).

Для розуміння природи підприємницького ризику фундаментальне значення має зв’язок ризику та прибутку. Перед кожним суб’єктом господарювання постає проблема вибору між високим прибутком від ризикових операцій (з небезпекою втратити на тільки прибуток, а й вкладений капітал) та низьким прибутком від безризикових проектів.

Очевидно, що нульовий ризик забезпечує найнижчий прибуток , а за найвищого ризику, , прибуток має найбільше значення . Взаємозв’язок між прибутком і рівнем ризику можна зобразити графічно (рис. 5.3). Вибір стосовно прийняття ризикового рішення залежить від переваги підприємця між очікуваною прибутковістю (рентабельністю), вкладених у проект коштів та їх надійністю.

Рис. 5.3. Залежність прибутку від рівня ризику

Поява підприємницьких ризиків зумовлена численними факторами — умовами, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності.

Факторами ризику є причини або рушійні сили, які породжують ризиковані процеси, а джерелами ризику є конкретні складові елементи факторів, які обумовлюють можливість втрат.

Можна запропонувати такий підхід до визначення факторів впливу на рівень підприємницького ризику. Основними критеріями визначення факторів підприємницького ризику виступають: джерело виникнення (зовнішні та внутрішні фактори); ступінь впливу (фактори прямої та непрямої дії). Фактори прямої дії безпосередньо впливають на результати підприємницької діяльності та рівень ризику. Фактори непрямої дії не впливають безпосередньо на дані процеси, але зумовлюють їх зміну. Параметри, що характеризують внутрішню діяльність підприємства, є внутрішніми; зовнішніми факторами є параметри, що характеризують зовнішнє середовище суб’єкта господарювання.

До зовнішніх факторів прямого впливу прийнято відносити законотворчу політику держави з регулювання господарської діяльності, непередбачені дії органів державної влади та місцевого самоврядування, податкову систему, відносини з партнерами, конкуренція, рівень злочинності.

До зовнішніх факторів непрямого впливу відносять політичну ситуацію, НТП, економічну ситуацію в країні та галузі, ринкову кон’юнктуру, міжнародні події, навколишнє природне середовище.

Основними внутрішніми факторами ризику, залежно від сфер господарської діяльності підприємства, вважають— виробництво, обіг, управління.

Виробничий процес являє собою сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці. У виробничій сфері виділяють чинники ризику основної та допоміжної діяльності. До факторів ризику основної виробничої діяльності відносяться: достатній рівень технологічної дисципліни, аварії, позапланові зупинки устаткування чи переривання технологічного циклу підприємства через вимушене переналагодження устаткування (наприклад, унаслідок несподіваної зміни параметрів чи сировини, матеріалів, які використовуються в технологічному процесі) тощо. Фактори ризику допоміжної виробничої діяльності — це перебої в енергопостачанні; подовження, порівняно з запланованими, термінів ремонту устаткування; аварії допоміжних систем; непідготовленість інструментального господарства підприємства до освоєння нового виробу тощо.

Факторами ризику у сфері обслуговування виробничих процесів підприємства можуть бути збої в роботі служб, що забезпечують безперебійне функціонування основного і допоміжного виробництва, наприклад, аварія, пожежа в складському господарстві, вихід з ладу (повний чи частковий) обчислювальних потужностей у системі обробки інформації тощо. Причиною погіршення економічного становища підприємства може стати недостатня патентна захищеність продукції підприємства та технології її виготовлення, внаслідок чого конкуренти освоїли випуск аналогічної продукції.

У сфері обігу діяльність підприємства може зазнати впливу таких факторів, як: порушення підприємствами-партнерами погоджених графіків постачання сировини, невмотивована відмова оптових споживачів оплатити чи вивезти замовлену готову продукцію, банкрутство чи самоліквідація контрагентів, ділових партнерів.

Внутрішні фактори ризику управлінської діяльності можна класифікувати за рівнем у процесі прийняття рішень. На рівні прийняття стратегічних управлінських рішень виділяють наступні внутрішні фактори ризику: хибний вибір чи неадекватне формулювання цілей підприємства, що призводить до ймовірності розробки стратегії в помилковому напрямі; неправильна оцінка стратегічного потенціалу підприємства, спричинена погрішністю вхідних даних, помилковою оцінкою ступеня автономності підприємства, фактичного розмежування прав власності тощо; хибний прогноз розвитку зовнішнього господарського середовища в довгостроковій перспективі тощо. Ризик у прийнятті рішень на тактичному рівні насамперед пов’язаний з імовірністю часткової втрати чи перекручування змістовної інформації під час переходу від стратегічного планування до тактичного. Основний фактор ризику даної групи полягає в низькій якості управління підприємством. На будь-якому рівні прийнятих рішень присутні як зовнішні, так і внутрішні стосовно даного підприємства фактори ризику. Можна припустити, що для стратегічних рішень кількість і роль зовнішніх факторів ризику значно вищі, ніж для тактичних чи оперативних.

Описані фактори є інтегральними. Чітке усвідомлення причин усіх видів ризику та визначення розміру їх впливу на прогнозовані результати дуже важливе для своєчасного та ефективного менеджменту.

Виділяють такі функції ризику, як:

Ø інноваційна – стимулювання пошуку шляхів нетрадиційного розв’язання проблем, що стоять перед суб’єктом господарювання. Більшість підприємств досягають успіху, стають конкурентоспроможними на основі інноваційної діяльності, пов’язаної з ризиком;

Ø регулятивна – має два аспекти: конструктивний аспект полягає в можливості виконання ризиком ролі каталізатора при здійсненні господарських операцій, оскільки він зумовлює новаторський пошук та підприємницьку активність; деструктивний аспект полягає в тому, що в умовах неповної інформації без належного врахування закономірностей розвитку явища ризик може стати виявом авантюризму, суб’єктивізму;

Ø захисна – юридичні та фізичні особи змушені шукати кошти і форми захисту від небажаної реалізації ризику;

Ø компенсаційна – забезпечує компенсаційний успіх (позитивну компенсацію) – додатковий прибуток у випадку успішного результату (реалізації шансу);

Ø соціально-економічна – у процесі діяльності завдяки ризику та конкуренції виділяються соціальні групи ефективних власників;

Ø аналітична – наявність ризику зумовлює необхідність вибору в процесі аналізу з альтернативних варіантів найбільш прибуткового варіанту з найменшим ступенем ризику.

Підбиваючи підсумок необхідно зазначити, що ризик як суб’єктивно-об’єктивна категорія є невід’ємною беззаперечною частиною будь-якого напряму та виду господарської діяльності підприємства. Його вплив слід враховувати у прогнозуванні економічних наслідків рішень, які приймаються суб’єктом, а також поведінки споживачів, конкурентів.