Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Мета: поглибити, систематизувати та закріпити знання екстернів про державний борг, його структуру, державний кредит та його форми.

План вивчення теми

1.Сутність державного боргу, його класифікація

2.Методи управління державним боргом

3.Обслуговування державного боргу.

4.Державний борг і економічна безпека держави.

 

Державний борг – це сукупність усіх боргових зобов’язань держави перед своїми кредиторами.

Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього і зовнішнього.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам всередині даної держави.

Зовнішній борг – кредиторам за межами даної країни.

Економічна суть державного боргу виявляється через фіскальну та регулюючу функції.

Державний борг має властивість до накопичення.

Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:

– трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

– циклічні спади в економіці;

– несприятливий інвестиційний клімат;

– збільшення державних видатків без відповідного зростання доходів;

– зменшення податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;

– вплив політичних циклів.

Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов’язань державний борг поділяється на поточний і капітальний.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і процентів, що мають бути виплачені за позиками.

Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу борг може бути активним і пасивним.

Залежно від утримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований).

Залежно від типу боргового зобов’язання державний борг розрізняється: заборгованість за довгостроковими облігаціями, заборгованість за середньостроковими облігаціями, заборгованість за короткостроковими облігаціями та векселями, заборгованість за кредитами, отриманими для фінансування дефіциту бюджету та ін.

Управління державним боргом полягає у забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Щодо поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Стосовно капітального боргу важливо встановити такі терміни його погашення, які збігатимуться з наявністю відповідних джерел.

В управлінні внутрішнім і зовнішнім боргами існують певні особливості. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень.

За недостатньої платоспроможності держави можуть застосовуватись такі способи коригування позикової політики:

– конверсія;

– консолідація;

– уніфікація;

– обмін за регресивним співвідношенням;

– відстрочка погашення;

– анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна дохідності позик. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли остання не в змозі виплачувати передбачений дохід.

Консолідація – це перенесення зобов’язань по раніше випущеній позиці на нову позику з метою продовження її терміну. Проводиться у формі обміну облігацій попередньої (чи попередніх) позики на нові. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення термінів позики.

Уніфікація являє собою об’єднання кількох позик в одну. Вона спрощує управління державним боргом і може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки є не що інше, як часткова відмова держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Однак це не може розглядатись як припустимий варіант. Авторитет держави, як і будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів. І забезпечення їх повного погашення у встановлені терміни.

Слід звернути увагу на відмінності у трактуванні понять обслуговування боргу та погашення боргу.

Згідно з міжнародною статистикою погашення боргу – це операції з повернення основної суми боргу кредитору. Обслуговування боргу включає операції з повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями.

Згідно з українською практикою обслуговування боргу – це сплата відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями (без погашення основного боргу).

Для усунення наявних проблем і негативних аспектів існування державного боргу необхідно здійснювати не тільки зважену боргову політику, а й багатосторонню загальну економічну політику, що має здійснюватися у напрямах зменшення або повного усунення бюджетного дефіциту. Але повна відмова від державних запозичень на сьогоднішній день неможлива, так як вже взяті зобов’язання державою необхідно забезпечувати обслуговуванням.

Підвищення ефективності управління державним боргом передбачає визначення стратегічної обґрунтованої зваженої боргової політики, яка повинна бути направлена на управління фінансової та боргової безпеки держави як основи національної безпеки. Усі кроки у цьому напрямі сприятимуть зменшенню державного боргу, ступеня його навантаження на бюджет і на економіку.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова:

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI) (Редакція станом на 05.01.2017).

2. Деякі питання надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам: Постанова КМУ від 23.01.2015 № 11 (Редакція станом на 01.01.2017).

3. Податковий кодекс України: Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (Редакція станом на 01.01.2017).

4. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 р. № 2017-III (Редакція станом на 07.04.2012).

5. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України від 01.06.2000 р. № 1768-III (Редакція станом на 06.08.2016).

6. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. № 2811-XII (Редакція станом на 08.06.2016)

7. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України від 05.02.2015 р. № 157-VIII (Редакція станом на 01.01.2017).

8. Про прожитковий мінімум: Закон України від 15.07.1999 р. № 966-XIV (Редакція станом на 09.12.2012).

9. Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 № 576-VIII (Редакція станом на 05.01.2017).

10.Про Регламент Верховної Ради України: Закон України від 10.02.2010 р. № 1861-VI (Редакція станом на 05.01.2017).

11.Про затвердження Положення про Державну казначейську службу України: Постанова КМУ від 15.04.2015 № 215 (Редакція станом на 13.12.2016).

12.Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: Постанова КМУ від 28.02.2002 № 228 (Редакція станом на 06.12.2016).

13.Про бюджетну класифікацію: наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 (Редакція станом на 14.07.2016).

14.Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин: Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII (Редакція станом на 01.01.2017).

15.Про затвердження формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами: Постанова КМУ від 26.06.2015 № 435 (Редакція станом на 22.01.2016).

Допоміжна:

16. Артус М.М., Хижа Н.М. Бюджетна система України: навч. nociб. / М.М. Артус, Н.М. Хижа. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – 220 с.

17. Бюджетна система: навчальний посібник для студентів напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» / В.І. Оспіщев, В.П. Левченко, І.Л. Шевчук / Харківський державний ун-т харчування та торгівлі. – Х.: Вид-во «Факт», 2012. – 304 с.

18. Бюджетна система: підруч. / за ред. С.І. Юрія, В.Г. Дем’янишина, О.П. Кириленко. – Тернопіль: ТНЕУ, 2013. – 624 с.

19. Бюджетна система: Навчальний посібник / [Баранова В.Г., Дубовик О.Ю., Хомутенко В.П. та ін.] за заг. ред. В.П. Хомутенко. – Одеса: Видавництво Бартєнєва, 2014. – 392 с.

20. Бюджетна система. Навч. посіб. / Н.І. Климаш, К.В. Багацька, Н.І. Дем’яненко та ін., за заг. ред. Т.А. Говорушко. – Львів «Магнолія 2006», 2014. – 296 с.

21.Бюджетна система: підручник / за наук. ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбової літератури, Тернопіль: Екон.думка, 2012. – 871 с.