Конкурсні проекти на формування нового урядового центру в Києві

Після переїзду столиці з м,Харкова в м.Київ, виникла необхідність в створенні урядового центру в м.Києві.(1934). Архітектори Юрченко, Каракіс передбачили розміщення уряд. Центру на місці Михайлівського золотоверхого монастиря і Василівсько-Трьохсвятительської церкви, Софії київської та пам’ятника Б.Хм. У проведеному в кілька турів конкурсі на проект урядового центру взяли участь найвидатніші арх.-ри країни: брати Весніни, Фомін, Алабян, Гольц, Заболотний, Тацій, Альошин, Штейнберг. Майже у всіх пропозиціях площа проектувалася перпендикулярно до Дніпра з розкриттям ансамблю на річку та улаштуванням системи сходів і пандусів по схилу. Більшість арх.-в пропонували знести Михайл.собор та Трьохсвят. Церкву. Після першого туру Мих. Собор було вирішено зруйнувати, і відбудували його лише наприкінці 19ст. Знастанням наступного етапу конкурсу проекти мали нести детальніший хар-р і вже на 3-му етапі мала місце робочка. Перевагу віддали проекту Лангбарда. Единственное осуществленное из задуманного Лангбардом сооружение ансамбля — здание ЦК КП(б)У (В настоящее время здание Министерства иностранных дел), что построенная на месте Трёхсвятительской церкви и ее колокольни — сразу обнаружило градостроительный просчет архитектора, после чего дальнейшая реализация проекта была прекращена.

пр. Каракиса

пр. Алабяна Юрченка

Проект Каракиса был единственным (из четырех конкурсных, предусматривающих реконструкцию этой площади), в которой Михайловский Златоверхий собор сохранялся. Крылья проектировавшейся Каракисом колоннады отнесены от Михайловского собора (показан прямоугольником) вправо. Автор статьи «Урядова площа в столичному Києві» - П. Г. Юрченко - дает к проекту Каракиса странный комментарий: «Это интересное архитектурное решение площади отпало потому, что оно связано было с большим сносом зданий и зелёных насаждений», хотя Каракис, как видно из генерального плана, предлагал снести только двухэтажное здание бывшей школы № 6 (ныне - Эстрадно-цирковое училище), а Присутственные места реконструировать. Зато к реализации был рекомендован проект самого П. Г. Юрченко, в котором Михайловскому собору, Присутственным местам, памятнику Богдану Хмельницкому и шестой школе места не нашлось.
Начался конкурс, в котором принимали участие архитекторы разных городов страны и итоги которого не удовлетворили жюри в составе членов ЦК КП(б)У. Не смотря на помпезность, ни один из проектов не стал основой для начала работ. 11 октября 1934 года председатель конкурса объявил, что первая премия не достанется никому, а вторую присудили профессору Штейнбергу, который предложил создать правительственную площадь в виде двух огромных строений ЦК партии и Совнаркома с огромным памятником Ленину между ними. 19 ноября того же года объявлен новый конкурс. Согласно заданию конкурс предусматривал возможность использования территории Софийского собора, площади Героев Перекопа (Богдана Хмельницкого), Присутственных мест, Михайловской площади, усадеб Трёхсвятительской церкви и Михайловского Золотоверхого собора. И этот конкурс не во всем удовлетворил заказчиков. Дежурный конкурс завершился тем, что преимущество отдали ленинградскому архитектору Иосифу Лангбарду. Он предложил построить два симметричных здания ЦК КП(б)У (на месте Трёхсвятительской церкви) и Совнаркома (на территории Михайловского монастыря). Между ними по проекту должен был стоять стометровый памятник Ленину, от которого широкая лестница вела бы в Днепр (на месте фуникулера). Вместо Присутсвенних мест и памятника Хмельницкому (переносился на другое место) была запроектирована огромная площадь для парадов и демонстраций с выложенной из красного гранита огромной звездой, которая бы хорошо просматривалась из планеров и самолетов.

73 Конкурсні проекти на формування нового урядового центру в Києві

Зразком такої реконструкції може слугувати спроба створення нового урядового центру м. Києва. Це завдання виникло з перенесенням столиці з Харкова (1934). Проектування велося поспіхом, що не могло не призвести до суттєвих принципових помилок і згубно позначилося на історичній забудові центру давньоруського міста. Новий урядовий центр було розраховано розпочати від комплексу Софії Київської і спрямувати за жорсткою віссю планувальної симетрії в бік дніпрових схилів Володимирської гірки. В жертву формальній ідеї було принесено пам’ятку національної культурної спадщини – Михайлівський золотоверхий монастир, якого було безжально знесено (Золотоверхий собор Михайлівського монастиря було поспіхом відбудовано на руїнах первинних фундаментів лише наприкінці ХХ ст.).

У всіх конкурсних варіантах (між іншими – таких відомих майстрів радянської архітектури, як брати Весніни або І. Фомін) урядовий центр одержував просторове розкриття на схід уздовж планувальної вісі, з композиційною кульмінацією на кромці дніпрових схилів та неодмінним монументом Леніна. Частково реалізований був варіант арх. Йосипа Григоровича Лангбарда (1882-1951), з напівциркульною в плані адмістративною площею біля Володимирської гірки, з досить важкими й незграбними представницькими формами велетенського ордера. До 1941р. встигли збудувати лише половину запланованого комплексу обласних партійно-урядових організацій, що лишився незавершеним.

Будівництво урядового центру продовжили в іншому місці, – поблизу Маріїнського палацу, у складі монументальних будівель Наркомату внутрішніх справ (1935-1937), арх. І. Фомін, і Верховної Ради УРСР (1937-1939). Монументальний будинок НКВС (тепер – будівля Кабміну України) слід було б орієнтувати головним курдонером в бік Хрещатика, проте урядовим замовником узгоджено варіанта з головним фасадом, оберненим в бік вулиці, що різким ухилом збігає до Хрещатика. Варіанта з тунельним заляганням магістралі та організацією над нею масштабного будівлі майдану, розкритого в бік дніпрових схилів, реалізовано не було, тому жорстко симетричну композицію довелося неорганічно “прив’язувати” до різкого перепаду природного рельєфу, з влаштуванням несиметричного, збільшеної висоти цоколя. Замість вирішення простору головної вулиці міста, монументальна будівля виявилась орієнтована на глухий схил придніпровського парку. Втім, навіть у несприятливих умовах зорового сприйняття ця остання будівля видатного майстра радянської архітектури вражає монументальністю пластики стилізованого велетенського ордеру на ледь увігнутому видовженому головному фасаді, зі стрункими подвійними колонами бічних ризалітів і виваженістю стилізовано-спрощених масштабних деталей. Попри всі недоліки містобудівної ситуації, цей твір є найвищим творчим досягненням майстра “червоної дорики”, який весь свій творчий шлях присвятив пошукам спрощеного монументального ордеру як найвиразнішого втілення образу

епохи. Його творча формула-гасло у створенні архітектурної форми “єдність, сила, простота, стандарт, контраст та новизна” лишилася заповітом майбутнім поколінням зодчих.

Більш вдалим є розташування іншої головної урядової будівлі, - будинку Верховної Ради УРСР, арх. Володимир Гнатович Заболотний (1898 – 1962), – до речі, він одержав за цей твір державну, – Сталінську, – премію 1941 р.). Триповерхову споруду орієнтовано головним фасадом в бік Маріїнського (віднедавна – президентського) палацу. Проста композиція з центральним куполом сесійної зали та чотирма кутовими ризалітами монументально акцентує зовнішній простір з розкриттям пішохідної еспланади на дніпрові схили.

Проект застройки центральной части Киева. Открытая часть конкурса, 3-я премия. 1944 г

Проект застройки центральной части Киева. Конкурсный проект. Авторский коллектив под руководством А.Тация. 1944 г.

Фрагмент генерального плана послевоенного восстановления центральной части Киева.

74. Типове проектування. Перші ПиНи та СНиПи.

Типове проектування - розробка проектів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Типове проектування дозволяє значно скоротити загальну вартість і строки розробки проектної документації. До

якості типових проектів ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та економічні їхні недоліки при багаторазовому використанні призводять до великих втрат. Типові проекти призначаються для певної території (зона, підзона) і розробляються з урахуванням її природнокліматичних, ґрунтових, сейсмічних та ін. особливостей. Типові проекти «прив'язуються», тобто доопрацьовуються звичайно тільки стосовно фундаментів з урахуванням конкретних умов будівництва. Типове проектування особливо поширилося наприкінці 1950-х рр., що дозволило

перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню

Нормативная правовая база по вопросу определения размеров земельных участков включает Методические указания по расчету нормативных размеров земельных участков в кондоминиумах. В Методических указаниях имеется таблица с удельными показателями земельной доли, приходящиеся на 1 кв.м общей площади жилых помещений для зданий разной этажности разных периодов застройки, а также нормативных документов, с использованием данных которых была подготовлена такая таблица:

- «Правила и нормы застройки населенных мест, проектирования и возведения зданий и сооружений». (ПиН 1929) Утверждены 20 июля 1929 года;

- Правила и нормы планировки и застройки городов (СН 41-58). Утверждены 1.12.1958., введены в действие с 01.11.59;

- Строительные нормы и правила. Планировка и застройка. (СНиП П-К.2-62) Утверждены 07.05.1966, введены в действие с 01.01.67 взамен СН 41-58;

- Нормы проектирования. Планировка и застройка городов, поселков и сельских населенных пунктов (СНиП 11-60-75). Утверждены 11.09.75, введены в действие 01.01.1976 взамен СНиП 11-К. 2-62;

- Нормы проектирования. Планировка и застройка городов, поселков и сельских населенных пунктов (СНиП 11-60-75**) Утвержден 11.09.75, введен в действие 01.01.76 взамен СНиП 11-к.2-62, издан в 1985 г.

На данный момент мы имеем дело с противостоянием двух взаимоисключающих друг друга принципов – утверждающего и отрицающего обязательность соблюдения ранее действовавших нормативов застройки при определении минимальной площади земельных участков. Первый принцип, закрепленный в федеральном законодательстве, отражает следующее:

- все правообладатели квартир в многоквартирных домах имеют право на соответствующий земельный участок, размеры которого не могут быть меньше соответствующей минимальной величины (за исключением случаев, когда сложившееся землепользование не позволяет выдержать эту минимальную величину);

- указанное право в части выделения земельного участка не меньше минимальной величины: а) не ограничивается по срокам реализации, б) не может быть ущемлено администрацией или третьими лицами, например, в случае уплотнения застройки.

Другими словами, федеральный закон устанавливает принцип соблюдения минимального стандарта в части закрепления еще не реализованных прав собственников, нанимателей квартир на пространство вокруг домов, в которых они проживают.

76. Донбас –місто будівний полігон розвитку районного та міського планування(Єйгорн, Малишенко, Ковальов,Орехов, Новіков)

Укр. Школы начали развиватся в 20-30годах началась проектная деятельность в том числе и Донбасса

1)началось строительство новых городов;

2)ровитие районно планировочных работ

Олександр Єйгорн (академик)-способный активный арх. Предложил новый подход к проектам Донбасса:»нужно сделать упор на розвитие новых социалистических городов. 8-городов» предлагал многоетажное строительство со всеми удобствами, предполагал что в городах будут сосредоточены школы университеты. Часть семей будут иметь работу безпосредственно в городе (обслуживание). Для шахтёров проектировались скоросные трамваи чобы подвести их на работу.

Но поскольку не было денег это предложение было отклонено и передано Богораду (один из основателей конструктивной географии) В основе его районной планировки лежали залежи угля, в соответствии с этим он разбил Донбасс на 16 промышленных районов.Так как города трудно реализуются и эта идея уже была отклонена, то он проектировал посёли(в 4-х км от шахты) Принцып:завод – посёлок-шахта- посёлок

Посёлки городского типа (Бекетов), Посёлок при шахте Кочебарда

Создавались разные проекты посёлков- в виде серпа и молота, звезды