Тема: методи досліджень

Тема: ПЕДАГОГІКА

Педагогіка - наука про виховання

Основні педагогічні категорії: виховання, освіта, навчання, розвиток.

Предметом педагогіки є спрямований процес розвитку і формування особистості в умовах виховання, навчання та освіти

Вперше виділив педагогіку як науку Ян-Амос Коменський

Розділи загальної педагогіки: загальні основи педагогіки, теорія навчання та освіти, теорія виховання, теорія управління навчально-виховним процесом.

Дидактика - галузь педагогіки, яка вивчає теорію освіти і навчання?

Перший ввів у науковий обіг України термін «народна педагогіка» Духнович О.В.

Основні педагогічні поняття: Виховання, освіта, навчання, самоосвіта, самовиховання, перевиховання.

Система педагогічних наук: загальна педагогіка, вікова педагогіка, корекційна педагогіка галузеві педагогіки, історія педагогіки.

Гендерна педагогіка — галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на успішну підготовку дітей до статеворольової поведінки в суспільстві.

Виховання в широкому соціальному значенні - означає формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу.

Виховання в широкому педагогічному значенні охоплює формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка ґрунтується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, спрямованою на досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Навчання —цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Народна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.

Загальна педагогіка вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, загальні проблеми навчально-виховного процесу.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна педагогіка, педагогіка дорослих) досліджує закони і закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Спеціальна(корекційна) педагогіка досліджує виховання, навчання та освіту дітей з різними вадами.

Галузеві або функціональні педагогіки (військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти) кожна, з яких розкриває закономірності навчально-виховного процесу у певних сферах життєдіяльності людини. )

Сурдопедагогіка  (грец. — глухий) — наука про навчання і виховання дітей з вадами слуху.

Тифлопедагогіка (грец. — сліпий) — наука про навчання і виховання сліпих і слабозорих.

Олігофренопедагогіка (грец.— малий і розум) — наука про навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку.

Логопедія (грец.— слово і виховання, навчання) — наука про навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення.

 

Тема: ВЧИТЕЛЬ

Основні функції вчителя-вихователя: Виховна. Навчальна. Оберігаюча. Організаторська. Інформувальна

Професіограма — це комплекс якостей та умінь, якими має володіти особистість для успішної професійної діяльності.

Педагогічний такт - почуття міри, відчуття психічного стану вихованця; це те, що підказує вчителю найделікатнішу манеру поведінки під час спілкування з учнями в різних ситуаціях.

Педагогічна майстерність - це досконале, творче виконання педагогом своїх професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця.

Вимоги до вчителяяк до людини: вимогливість;доброзичливість;відповідальність;комунікабельність.

Вимоги вчителя як до професіонала

Знання предмета викладання;

Знання психології;

Знання педагогіки;

Комунікативні; уміння

Конструктивні уміння

Конструктивна функція вчителя:

ü Відбір змісту навчального матеріалу;

ü Планування структури дій вчителя та учня;

Комунікативна функція вчителя -функція встановлення доцільних взаємовідносин з учнями учнівським колективом;батьками; учителями, педагогічним колективом.

Організаторська функція вчителя – організація власної та спільної з учнями творчої діяльності.

Гностична функція вчителя: Вивчення окремих учнів і класів; аналіз власного досвіду і досвіду інших учителів.

Вимоги до вчителя як професіонала: Вчитель повинен володіти компетенціями з предмету викладання; психології; педагогіки; методики викладання свого предмету.

Вчитель повинен володіти дидактичними,організаторськими; комунікативними; перцептивними; конструктивними,сугестивними; прогностичними; прикладними уміннями

Тема: МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спостереження - основний метод науково-педагогічного дослідження в діяльності вчителя.

Ранжування - це метод науково – педагогічних досліджень, який передбачає розміщення фіксованих показників у певній послідовності (зменшений чи збільшення), визначення місця в цьому ряду.

Анкетування - це метод науково-педагогічного дослідження, що подає письмову інформацію, пов’язану з метою дослідження.

Метод педагогічного спостереження - планомірне і цілеспрямоване сприймання явищ педагогічної дійсності без втручання дослідника в цей процес.

Методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв'ю, експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування.

Метод бесіди як метод науково – педагогічних дослідженьзабезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах.

Інтерв'ю - бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень.

Метод вивчення шкільної документації дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і за окремими її напрямами через вивчення загальношкільного плану роботи, планів роботи предметних комісій, класних керівників, протоколів засідань педагогічної ради та ін.

Метод узагальнення незалежних характеристик полягає в узагальненні, порівнянні, осмисленні отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів.

Теоретичні методи педагогічного дослідження: аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт полягає у вивченні особових справ учнів, класних журналів, контрольних робіт, зошитів з окремих дисциплін, виробів виготовлених учнями.

Спостереження – це метод науково – педагогічних досліджень, суть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах.

С постереження - метод тривалого, планомірного-споглядання об'єктів і суб'єктів педагогічного процесу без втручання у сампроцес, опис особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку, які проявляються в діяльності і поведінці учасників навчально-виховного процесу з обов'язковою систематизацією отриманих показників і визначенням певних висновків.

Емпіричні методи дослідження: педагогічне спостереження, бесіда, анкетування.

Метод соціометрії як метод науково – педагогічних дослідженьвикористовують з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології).

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту: констатуючий; перетворювальний, контрольний.

Констатувальний експеримент — вивчення наявних педагогічних явищ.

Формувальний або перетворювальний експеримент — конструювання нових педагогічних явищ.

Природний експеримент -суть цього методуполягає в тому, що піддослідний, перебуваючи у природних для нього умовах (спеціально створеної навчальної, трудової, ігрової діяльності), не здогадується, що він знаходиться у полі дослідження. Дослідник аналізує особливості поведінки піддослідних у створених ним умовах з метою прийняття певних рішень.

Лабораторний експеримент проводиться в штучних для вихованців умовах, які створюються спеціально, в спеціально обладнаних лабораторіях з використанням приладів, певного обладнання

Тестування - метод дослідження, який передбачає набір коротких стандартизованих завдань з альтернативними відповідями, що вимагає вибору правильної відповіді, а результати таких випробувань підсумовуються в кількісних показниках.

Послідовність дослідження конкретної педагогічної проблеми:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків

3. Формулювання гіпотези.

4. Вивчення передового досвіду.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

7. Оформлення результатів дослідження, впровадження їх у життя.

Тема: «Фактори розвитку людської особистості»

Розвиток людини — процес кількісних та якісних змін людини, що відбувається в анатомо – фізіологічному, психічному та моральному аспектах

Формування особистості — становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Соціалізація - процес інтеграції індивіда в суспільство шляхом засвоєння елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Анатомо-фізіологічні зміни - збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем, внутрішніх органів, нервової системи людини.

Психічні зміни - передусім розумовий розвиток, формування психічних рис особистості.

Соціальний розвиток особистості — набуття людиною соціальних якостей, необхідних для життя в суспільстві

Індивідуальним розвитком людини називають специфічний процес змін, результатом якого є виникнення якісно нового, процес накопичення кількісних змін і їх переходу в якісні.

Формуванням особистості називають становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається у процесі розвитку і виховання.

Особистість - людина, яку розглядають з погляду її соціально-педагогічної сутності та суспільної діяльності.

Індивідуальність - особистість, якій характерні унікальні, неповторні соціально-психічні якості, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

Поняття "людина", "особистість", "індивідуальність" не є тотожними.

Для людини характерні такі види розвитку: фізичний, психічний, соціальний.

Спадковість - біологічні задатки, які є основою для розвитку індивідуальних фізичних здібностей людини.

Здібності — психічні якості людини, які формуються після її народження на основі задатків.

Акселерація — це прискорений фізичний розвиток дітей.

Основні фактори, які мають вирішальний вплив на формування особистості: Біологічні задатки. Виховання. Соціальне середовище. Активна діяльність особистості

Чи можна шляхом наполегливої роботи сформувати музиканта-творця, якщо у дитини відсутні необхідні для такого виду діяльності природні дані? Цього не можна досягнути. Для виховання музиканта-творця необхідно, щоб людина володіла природними задатками, які потім будуть цілеспрямовано розвиватися.

Організована та цілеспрямована діяльність дитини сприяє розвитку особистості.

Формування - це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується певним завершенням, що має ознаки закінченості.

Розвиток - специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Спадковість — — відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.

Середовище — комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на людину ї значною мірою впливають на її розвиток.

Індивідуальність — цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність психічного складу.

Співвіднесіть концепцію і твердження:

Генетико-соціальна: Спадково через генно-хромосомну систему нащадкам передаються лише задатки, які є передумовами розвитку певних якостей під впливом середовища, виховання й активної діяльності людини.

Біологічна: Соціально-психічні якості детерміновані (зумовлені) передусім біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу, а відтак, і процесу виховання.

Соціологічна: Соціально-психічний розвиток людини не залежить від біологічних спадкових чинників. Провідну роль відіграють виключно соціальні фактори, від яких цілковито залежать прояви тих чи інших якостей людини.

Індивідуальність вирізняється неповторністю й унікальністю, що підкреслює її самобутність, неповторність.

І ндивідуальність -притаманні певні особливості психічного розвитку. Самобутність у соціальному розвитку. Особливі прояви фізичного розвитку.

Людина — це біологічна сутність, якій властиві певні фізіолого-біологічні ознаки.

Л юдина - в исокий рівень розвитку психіки. Здатність засвоювати соціальний досвід. Готовність до спілкування з іншими людьми.

І ндивід -пряма хода. Добре розвинені передні кінцівки. Значний розвиток черепа.

Особистість -винятковість у розвитку інтелекту. Прояви самостійності у соціальних діях. Відмінність у зовнішності

Особистість характеризують з соціально-психологічного погляду

Стосовно людини виділяються три види розвитку - фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні і якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

С оціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями та под.)

 

Тема: Мета виховання

Сутність всебічного гармонійного розвитку особистості полягає в гармонійні єдності, узгодженості розумового, фізичного, морального, трудового, естетичного виховання.

Виховання всебічно розвиненої особистості - мета виховання в демократичному суспільстві

Завдання розумового виховання: опанування учнями основами наукових знань, формування наукового світогляду, оволодіння інтелектуальними уміннями і навичками, розвиток мислення школярів, формування культури розумової праці.

Завдання морального виховання: оволодіння правилами і нормами поведінки, формування моральних почуттів і переконань, умінь і навичок моральної поведінки.

Завдання трудового виховання: виховання любові до праці, поваги до "людей праці" та результатів їхньої діяльності, оволодіння уміннями й навичками трудової діяльності, спонукання до свідомого вибору професії.

Завдання фізичного виховання: О володіння санітарно-гігієнічними уміннями та навичками, розвиток рухових якостей і умінь, зміцнення здоров'я та загартування школярів,, формування звички та стійкого інтересу до систематичних занять фізкультурою.

Завдання естетичного виховання: формування уміння розрізняти красиве і потворне, розвивати почуття прекрасного, формувати уміння і навички виражати прекрасне у мистецтві та житті.

Сутність комплексного підходу до виховання полягає  у діалектичному взаємозв'язку єдності та обумовленості як завдань виховання з погляду всебічного гармонійного розвитку особистості, так і системи впливів на особистість, узгоджених між собою.

Всебічний і гармонійний розвиток – це загальна мета виховання.

Національне виховання — передавання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина своєї країни (національної самосвідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що ґрунтуються на розумінні мети життя.

Завдання розумового виховання:Озброєння учнів знаннями основ наук. Формування наукового світогляду Оволодіння основними мислительними операціями. Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці.

Завдання морального виховання: Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань, моральних почуттів, вироблення навичок і звичок моральної поведінки,

Завдання трудового виховання: Психологічна, практична підготовка особистості до праці, до свідомого вибору професії.

Завдання естетичного виховання: Формування естетичних понять, поглядів і переконань, смаків, виховання естетичних почуттів, розвиток творчих здібностей дітей.

Завдання фізичного виховання: Виховання здорової зміни, бажання піклуватися про своє здоров'я, постійно займатися фізичною культурою і спортом.

Психологічна підготовка особистості до праці — формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку й духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці та до людей праці, творчий підхід до праці.

Практична підготовка до праці — озброєння учнів системою загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироблення вмінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури.

Тема: Дидактика

Дидактика   -  окрема галузь педагогіки, яка досліджує теорію освіти і навчання.

Дидактика — це галузь педагогіки, яка розробляє закономірності, принципи, форми, методи і засоби навчання.

Основні категорії дидактики: освіта, навчання, викладання, учіння, закономірності навчання, принципи навчання, методи навчання, прийоми навчання, функції навчання, знання, уміння, навички.

Предметом дослідження дидактики  є суть процесу навчання як двох взаємопов'язаних видів діяльності, зокрема, педагогічної діяльності вчителя та на-вчально-пізнавальвої діяльності учня.

Функції дидактики: науково-теоретична, нормативно-прикладна, перетворювальна.

Види дидактичних досліджень: теоретичні, експериментальні, фундаментальні, прикладні.

Основні завдання дидактики:

· пізнання закономірностей процесу навчання;

· удосконалення форм і методів навчання;

· розробка навчальних технологій.

Дидактика безпосередньо пов'язана з:

· філософією;

· віковою фізіологією;

· віковою і педагогічною психологією;

· фаховими методиками.